Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

Основна мета вирощування молодняку — поповнення стада ви­сокопродуктивними тваринами. Щоб виростити худобу, яка б пов- ною мірою виявляла генетично закладені можливості продуктивно­сті, необхідно з перших днів вирощування телят створювати опти­мальні умови годівлі та утримання, що забезпечить нормальний ріст і розвиток тварин.

Молодняк розподіляють на ремонтний та надремонтний. Теля­та, одержані від високопродуктивних корів і добре розвинені, над­ходять у групу ремонтного молодняку, для них створюють кращі
умови годівлі, їм більше випоюють молочних кормів. Надремонтний молодняк — це тварини, отримані від корів із невисокою продуктив­ністю і призначені для вирощування на м’ясо.

У молочному скотарстві розрізняють три періоди вирощування молодняку: молозивний, молочний і післямолочний. Молозивний пе­ріод триває 7 - 10 днів. Теля через 30 - 60 хв після народження по­винно отримати 1 - 2 кг молозива. Більша даванка його може спри­чинити розлади у травному каналі. Потім кількість молозива й моло­ка поступово збільшують і доводять до 1/5 - 1/4 живої маси теляти.

У кишки новонароджених легко проникають мікроби, які потра­пляють у кров і спричинюють різні захворювання, тому що в крові телят немає білка глобуліну — носія імунних тіл. Глобулін над­ходить в організм новонародженого з молозивом і зумовлює розви­ток захисних імунобіологічних властивостей.

Молозиво забезпечує організм теляти комплексом вітамінів, а також збуджує перистальтику кишок, сприяє вивільненню їх від первородного калу, виявляє послаблювальну дію. Воно містить май­же у два рази більше сухої речовини, в 4 - 5 разів — загального білка, у 12 разів — альбуміну та глобуліну і в 1,5 раза більше міне­ральних солей порівняно з молоком.

Протягом 10 - 15 днів телят утримують в індивідуальних клі­тках. Найдоцільнішими і най­більш економними є клітки Евер­са завдовжки 1,5 м, завширшки 0,4 і заввишки 1 м. Підлога й сті­ни у них дерев’яні, що дає мож­ливість створювати нормальні санітарно-гігієнічні умови утри­мання (рис. 4.9).

Якщо телят утримують у про­філакторії до 10-денного віку, то для них необхідно мати 65 - 70 % місць від наявності їх кількості у родильному відділенні, а в разі подовженого строку (до 20 днів) —

80 - 90 %. Із профілакторію ро­дильного відділення телят пе­реводять у телятник, де їх утри­мують у групових клітках по 10 -

15 голів із розрахунку 1,5 - 2 м2 площі клітки на одну голову.

У молочному та молочно- м’ясному скотарстві застосовують ручне випоювання телят і змін­но-групове утримання під коро­
вами-годувальницями, а в м’ясному — вирощування на підсосі. За групового утримання використовують групові напувалки з фікса­цією телят, що дає можливість індивідуально нормувати молочні корми. Молоко розливають за допомогою мобільних і стаціонарних установок. Перші 30 — 40 днів телятам випоюють молоко від здоро­вих корів у кількості 1/5 — 1/6 живої маси новонародженого, потім поступово його замінюють збираним молоком, яке дають до 4 — 5- місячного віку.

[р Племінним теличкам за молочний період випоюють 300 — 400 кг незбираного молока і 500 — 800 кг збираного з такого розрахунку, щоб вони з ним одержали 10 — 12 кг молочного жиру. Надремонт- ному молодняку незбираного молока випоюють 200 — 250 кг, а зби­раного — 500 — 700 кг.

Використовують також замінник незбираного молока (ЗНМ), що дає можливість знизити витрати незбираного молока до 60 кг і заощадити на вирощуванні одного теляти 240 кг цього цінного продукту харчування. Молочні корми згодовують два рази на добу.

Із 7 — 10-денного віку телят привчають до поїдання сіна. Концен­тровані корми починають давати з 15 — 20-го дня, а соковиті — на другому місяці життя. За 6 міс залежно від норми молочних кормів концентрованих згодовують із розрахунку на одну голову 170 — 225 кг. [р У зимовий період телятам дають 2 — 3 кг сіна, 5 — 6 — силосу і

1 — 1,5 кг концкормів із розрахунку на 100 кг живої маси. Влітку грубі й соковиті корми замінюють зеленою масою. Телятам у 2 міс її згодовують 3 — 4 кг, 4 — 10 — 12 і в 6 міс — 18 — 20 кг.

Взимку молодняк випускають на прогулянки у дворики. Влітку його бажано утримувати в таборах групами по 25 — 30 голів. Можна вирощувати телят змінно-груповим способом під коровами-году- вальницями. Для цього виділяють здорових корів із невисокою про­дуктивністю і підпускають до них телят із 12-денного віку по 2 — 4 голови залежно від молочності годувальниці. Підсисний період три­ває 3 міс. За лактацію під такою коровою можна виростити 6 — 10 телят, або три групи, з витратою молока з розрахунку на одне теля 200 — 350 кг.

Приміщення для утримання молодняку обладнують станками, які відповідно до його ширини розміщують у 2 — 3 ряди (рис. 4.10). Місткість телятника має становити 25 % від поголів’я корів на фер­мі. Якщо їх небагато (менше ніж 500), телятники блокують із роди­льним відділенням. Між рядами станків роблять кормові проходи. Температура в телятнику має бути 8 — 16 °С, оптимальна вологість повітря — 70 — 75 %, вміст у повітрі вуглекислоти — 0,2 — 0,3, аміа­ку — 0,026, сірководню — 0,01 %. У 3-місячному віці телят форму­ють у групи й утримують їх по 25 — 30 голів.

Рис. 4.10. Утримання телят у групових клітках


Годівля та утримання молодняку в післямолочний період.

Із 5 — 6-місячного віку молодняк розподіляють за статтю на теличок

і бугайців. Найраціональніше утримувати теличок безприв’язно групами до 50 голів. Це сприяє кращому розвитку тварин і форму­ванню у них міцної конституції.

У 6-місячному віці у молодняку великої рогатої худоби вже пов­ністю розвинений рубець і він становить 62,5 % маси всього шлунка, тоді як у новонароджених — тільки 37 %. Після 6 міс тваринам зго­довують лише рослинні корми. Для ремонтних телиць річну потре­бу в кормах визначають з урахуванням плану росту та живої маси корів (табл. 4.2).

4.2. Річні норми для молодняку молочної худоби

(О.П. Калашников, М.І. Клейменов, 1985)

Вікові періоди

Жива маса в кінці пе­ріоду, кг

Кормових

одиниць

Обмінної

енергії,

МДж

Перетрав­ного про­теїну, кг

Вирощування корів живою масою 500

- 550 кг


До одного року

260

1362

11523

139

Від одного до двох років

430

2115

21123

190

Нетелі, старші від двох років

495

2790

27837

288

Вирощування корів живою масою 600

- 650 кг


До одного року

300

1512

13299

154

Від одного до двох років

495

2346

24642

214

Нетелі, старші від двох років

567

2970

31896

306

Умови годівлі повинні бути такими, щоб телички у 6 — 12 міс ма­ли середньодобові прирости 600 - 650 г, а в 12 - 18 — 450 - 500 г.

(1 Годують молодняк три рази на добу з вільним доступом до води. У стійловий період дають доброякісне сіно злакових та бобових трав, силос, сінаж, концентровані корми, а племінному молодняку — і буряки, моркву, картоплю, сінне борошно. На 100 кг живої маси ре­монтному молодняку згодовують 1,5 — 2,5 кг сіна, 5 — 6 — силосу чи 3 — 4 — сінажу, 1 — 1,5 кг концкормів із розрахунку на одну голову за добу. Структура раціону може бути такою, %: сіно і сінаж — 28 — 30, соковиті корми — 40 — 45, концентровані — 25 — 30. У літній період основними кормами для молодняку є зелені, добова даванка яких у віці 6 — 7 міс становить 18 — 22 кг, 10 — 12 — 22 — 26, 13 — 15 — 26 — 30,

16 — 18 — 30 — 35, 18 — 24 міс — 35 — 40 кг. На 1 к. од. необхідно пере­травного протеїну, г: у віці 7 — 9 міс — 100 г, 10 — 15 — 95, 16 — 25 — 90, 27 — 29 міс — 108 г.

Якщо господарство має пасовища, доцільно з молодняку комплек­тувати групи й випасати його. Це позитивно впливає на міцність кістяка, розвиток м’язової тканини, внутрішніх органів, накопичен­ня в організмі мінеральних речовин, вітамінів і підвищення резис­тентності організму до різних захворювань. Якщо ж немає мож­ливості випасати ремонтних телиць, то літом їх утримують у табо­рах і годують зеленими кормами з сіяних трав з обов’язковим на­данням активного моціону тривалістю 4 — 6 год.

У разі пасовищного утримання з розрахунку на голову відводять

14 — 16 м2, а стійлово-табірного —16 — 20 м2 площі загону. Корисно у загонах споруджувати навіси з розрахунку 2 — 2,5 м2 на голову.

Вирощування племінних бугайців. Бугайців вирощують у племінних заводах і в племрепродукторах при облплемоб’єднаннях. Рівень годівлі їх має бути розрахований на одержання середньодо­бових приростів 750 — 1000 г. У молочний період цих тварин утри­мують групами.

[р Схема годівлі до 6-місячного віку передбачає випоювання 320 — 450 кг незбираного молока і 600 — 1000 кг збираного, а також згодо­вування 220 — 230 кг сіна, 200 — силосу, 100 — 120 — коренеплодів, 195 — 217 кг концкормів. З 6 — 7-місячного віку їх утримують на прив’язі й дають більше, ніж ремонтним телицям, концентрованих і менше соковитих кормів. У стійловий період із розрахунку на 100 кг живої маси бугайцям згодовують 1,7 — 2 кг сіна, 0,5 — трав’яного борошна чи гранул і 0,8 — 1 кг концентрованих кормів. За загаль­ною поживністю в раціоні сіно становить 45 — 50 %, трав’яне борош­но або гранули — 10 — 15, концентровані корми — 40 — 45 %. Улітку замість сіна дають зелену масу. Такий тип годівлі сприяє форму­ванню міцного кістяка і позитивно діє на більш раннє статеве дозрі­вання. З повноцінною годівлею повинні раціонально поєднуватися щоденні тривалі прогулянки тварин.

У племінних заводах і племрепродукторах бугайців вирощують до 12 - 14-місячного віку, а потім їх реалізують. Від них беруть спер­му і в 3 - 4 господарствах осіменяють нею 180 - 200 корів для оці­нювання бугайців за якістю потомства. Невикористану сперму оці­нюють, розріджують лакто-гліцерино-жовтковим середовищем, роз­фасовують, заморожують у гранулах та пластикових пайстах, а за потреби розморожують і використовують для осіменіння тварин.

Підготовка нетелей до отелення. Телиць, що виношують плід, називають нетелями, їх утримують групами по 20 - 25 голів. За 3 - 4 міс до отелення усіх тварин переводять на прив’язне утриман­ня у контрольний корівник або у приміщення для групи сухостій­них корів. Годують їх за нормами тільних корів залежно від живої маси і планового надою. До норми ще додають 1 - 1,5 к. од. на ріст. Нетелей щодня випускають на вигульні майданчики, корисним та­кож для них є примусовий активний моціон.

Для розвитку залозистої тканини вим’я і формування придатно­сті до машинного доїння на 6 - 8-му місяцях тільності його масажу­ють. Це посилює діяльність гіпофіза, сприяє надходженню крові до молочної залози, формуванню залозистої тканини й рівномірному розвитку часток вим’я. Масаж проводять два рази на добу вручну або механічними пристроями у години майбутніх доїнь тривалістю

6 хв. Протягом останніх 7 - 10 днів під час масажу вмикають доїльні апарати з метою звикання тварин і вироблення у них умовного реф­лексу до доїння. За 20 - 30 днів до отелення масаж вим’я припиня­ють і через 10 - 15 днів нетелей переводять у родильне відділення.