Молоко належить до цінних продуктів харчування людини, оскіль­ки містить усі необхідні для життєдіяльності організму поживні ре­човини. Енергетичність (калорійність) 1 кг молока становить 2721 кДж (650 ккал). Його складові беруть участь у регуляції кислотно-лужної рівноваги, посилюють опірність організму проти несприятливих умов навколишнього середовища.

Важливим захисним чинником є білок молока, який в організмі зв’язує пари кислот і лугів, нейтралізує важкі метали та інші шкід­ливі для здоров’я людини речовини. За поживністю 1 кг молока прирівнюється до 200 г м’яса. Щоденне вживання 0,5 л молока на 50 % забезпечує добову потребу людини в жирі і на 30 % у білку тваринного походження.

Молоко використовують для виготовлення кисломолочних про­дуктів (кисле молоко, кефір, ацидофілін, ацидофільне молоко, сир кисломолочний тощо), які добре перетравлюються організмом лю­дини, мають антибіотичні, лікувальні, дієтичні властивості, стиму­люють секреторну діяльність шлунка й згубно впливають на гниль­ну мікрофлору кишок. Для боротьби з передчасною старістю

І. І. Мечніков запропонував вживати кисле молоко, виготовлене на чистих культурах молочнокислих бактерій.

Серед цінних продуктів харчування — вершкове масло, сири, згущене молоко тощо. Добова потреба людини в молочних продук­тах у перерахунку на молоко становить 1430 г, а структура вживан­ня така: масло — 27,4 %, молоко питне і кисломолочні продукти — 36,5, сир кисломолочний — 10,0, сир твердий — 13,5, сметана — 10,4, молочні консерви — 2,2 %.

Щоб уникнути передчасного псування молока, запобігають по­траплянню в нього мікроорганізмів. Основне джерело забруднен­ня — це вим’я корів, де з брудом накопичується велика їх кількість. У перших цівках молока мікроорганізмів у 40 разів більше, ніж в останніх. Через дійковий канал вони потрапляють у вим’я, тому його необхідно ретельно підмивати, витирати насухо й здоювати перші цівки молока в окремий посуд. Після пастеризації таке моло­ко використовують для годівлі молодняку сільськогосподарських тварин.

Шкіра й волосяний покрив тварин забруднюються гноєм та під­стилкою, в яких міститься багато мікрофлори, особливо кишкової палички і маслянокислих бактерій. У 1 г бруду, що знаходиться на поверхні шкіри тварин, міститься до 20 млн бактерій. Тому за годи­ну до доїння або після нього корів треба чистити, а забруднені ді­лянки мити теплою водою з милом. Необхідною умовою чистоти є достатня кількість сухої підстилки й своєчасна заміна брудної.

Багато мікрофлори міститься в повітрі приміщення, особливо піс­ля прибирання й роздавання сухих кормів. Разом з пилом вона по­трапляє в молоко, тому доїти корів треба до роздавання таких кор­мів або через 1 — 1,5 год після цього. Перед доїнням приміщення провітрюють.

Згодовування коровам великої кількості соковитих кормів спри­чинює шлунково-кишкові розлади і створює додаткові умови забруд­нення молока. Джерелом забруднення може бути молочний посуд та апаратура. Після використання їх миють із застосуванням дезін- фікуючих розчинів, споліскують водою, обливають окропом або про­парюють, висушують і перевертають догори дном.

Доїльні установки «Молокопровід», «Ялинка», «Тандем» облад­нані миючим устаткуванням, яке забезпечує циркуляційне проми­вання та дезінфекцію всієї системи, яка стикається з молоком.

Забруднюють молоко і посуд мухи. Одна муха може бути перенос­ником близько 1 млн бактерій. Для боротьби з ними на фермі засто­совують пестициди, а на вікнах, що відкриваються, кріплять мета­леві сітки.

Обслуговуючий персонал має стежити за чистотою рук і спецодя­гу. Особливо багато мікроорганізмів накопичується під нігтями. В

1 г такого бруду їхня кількість може досягати 38 млн. Тому чистоті спецодягу й рук приділяють значну увагу.

Розвиток мікрофлори, яка потрапила в молоко, протягом перших

2 — 3 год пригнічується антибактеріальними речовинами, що міс­тяться у свіжовидоєному молоці. До них належать лізоцими, лейко­цити, антитіла тощо. Період активної дії антибактеріальних речо­вин (2 — 3 год) називають бактерицидною фазою молока.

Облік молока здійснюють зважуванням або визначенням об’єму. У першому випадку використовують ваги, в другому — мо­локоміри. Об’ємні одиниці у вагові переводять за середньою густи­ною молока (1,03), але фактична густина може бути більшою або меншою за середню величину. Кількість об’ємних одиниць пере­множують на показник густини молока й одержують вагові одиниці.

Крім простих засобів обліку, використовують індивідуальні та групові лічильники молока (УЗМ-1А). їх застосовують на будь-якій доїльній установці, де є молокопровід. Облік молока можна вести від 50 і більше корів за умови, що на лінії одночасно працює не бі­льше від шести доїльних апаратів. Якщо доїння корів відбувається в молокопровід, а молоко збирають у цистерни чи ванни, то його кіль­кість встановлюють за допомогою вимірювальної лінійки, якою об­ладнано молокозбірний посуд.

На молочних фермах, де доїння корів організовано в доїльних залах, молоко від кожної тварини надходить у прозорий молокозбір- ник із поділками. Після видоювання корови воно відсмоктується вакуумом і по молокопроводу надходить до молочарні.

Крім індивідуального, застосовують груповий облік молока. У мо­лочарню від групи корів, закріплених за оператором, молокопрово­дом молоко надходить у окремі баки. Кількість надоєного молока записують до журналу надою.