Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

На кожній фермі в спеціальній прибудові посередині корівника, а на великих фермах в окремих приміщеннях, обладнують молочар­ню. Безпосередньо в умовах ферми проводять первинну обробку молока, яка передбачає очищення його від механічних домішок (фільтрування) та охолодження.

Очищення молока від механічних домішок (фільтруван­ня). Під час доїння в молоко можуть потрапляти різні механічні домішки (волос, пил тощо). Тому з метою зменшення забруднення його фільтрують. Якщо корів доять у стійлах і молоко зливають у фляги, то в горловини фляг вставляють цідилки з фільтрами або обв’язують їх фільтрувальною тканиною. Найдоцільніше використо­вувати фільтри із штучної тканини (лавсан, енант), які легко про­миваються, міцні й не жовтіють. Для обробки 1 т молока необхідно 0,017 м лавсану, тоді як марлі — 1,26 м.

Фільтрування не забезпечує одержання чистого молока, оскільки частина механічних домішок розчиняється і разом із мікроорганіз­мами потрапляє в молоко.

На великих фермах і підприємствах промислового типу для очищення молока використовують герметичні молокоочисники типу ОМА-3М, умонтовані в пастеризаційні установки. Основним робо­чим органом у них є барабан, подібний до сепараторного, проте менший за діаметром, без розділювальної тарілки, з більшим прос­тором між тарілками і одним збірником молока. Відцентрова сила, що розвивається під час обертання барабана, відділяє з молока ме­ханічні домішки разом із бактеріями, які затримуються між таріл­ками барабана.

Для очищення молока на фермах використовують устаткування типу ООМ-1000А, за допомогою якого молоко одночасно очищають, охолоджують і сепарують. За одну годину тут очищають 1000 кг або сепарують 600 кг молока.

У разі доїння в молокопровід застосовують уніфіковані фільтри АДМ.09.000, умонтовані в молокопровід на потоці молока.

Охолодження молока. Неохолоджене молоко швидко втрачає свої бактерицидні властивості і через 2 — 3 год починає скисати, то­му відразу після доїння його охолоджують. З цією метою на фер­мерських молочарнях фляги занурюють у басейн з проточною водою

з розрахунку 3 — 5 л на охолодження 1 кг молока. Крім того, вико­ристовують лід. Так, на 100 кг молока необхідно 10 — 12 кг, або на 1 т молока — 1,2 м3 льоду.

Значно швидше і до нижчої температури можна охолодити мо­локо за допомогою охолодників, ванн і танків. Охолодники працю­ють за принципом теплообміну між молоком та холодоагентом. Во­ни бувають зрошувальні й пластинчасті. Молоко в таких охолод­никах стікає зверху, а вода надходить знизу вверх. Більш сучасни­ми є пластинчасті охолодники, які можна використовувати за всіх способів доїння корів, але частіше їх умонтовують у лінію з центра­льним молокопроводом.

Для охолодження молока на фермах застосовують холодильну установку МХУ-8С у комплексі з танком-охолодником ТО-2 міст­кістю 2 т. На великих фермах використовують фреонові або аміачні холодильні машини.

Незалежно від способу доїння для охолодження молока застосо­вують ванни й танки, у міжстінковий простір яких надходить холо­доагент (фреон) або холодоносій (льодова вода, розсіл).

Зберігання молока. Охолоджене молоко зберігають за низьких температур. У випадку, коли його не вивозять із господарства про­тягом 6 год, то охолоджують до 10 °С, 12 — 8 °С, 24 год — 5 °С із урахуванням 1 — 2 °С на нагрівання. У разі збирання у фляги моло­ко зберігають у тих самих басейнах, в яких і охолоджували, але фляги накривають марлею чи іншою тканиною.

Для підтримання більш низької температури використовують лід. Проте зберігати молоко у флягах економічно невигідно, оскіль­ки витрачається багато води і льоду, в нього потрапляють механічні домішки й відбувається абсорбція сторонніх запахів.

Найдоцільніше молоко зберігати в танках і ваннах. Танки мають подвійні стінки, простір між якими заповнено теплоізоляційним матеріалом. У них охолоджене молоко зберігають 36 — 48 год. Для підтримання низької температури використовують ванни ТОМ-1, ТОМ-2, ТО-2. Це двостінні резервуари, під дном яких розташовані трубчасті випарювачі, з’єднані з холодильною машиною. Зберігання молока у ваннах дає можливість автоматично підтримувати певну температуру.

На великих фермах і підприємствах промислового типу для збе­рігання молока використовують резервуари-термоси місткістю 2 — 36 т. Тримання молока в них упродовж 12 год підвищує його температу­ру на 1 °С із різницею температури між молоком і навколишнім се­редовищем 20 °С.

Транспортування і реалізація молока. Його транспортують у флягах і автомобільних цистернах. Перевезення у флягах не дає можливості підтримувати певну температуру й уникнути втрат мо­лока (розбризкування, залишки на стінках фляг), які досягають 0,3 — 0,5 % місткості фляги.

Кращим способом транспортування вважають використання ав­томобільних молочних цистерн. Воно обов’язкове для господарств, де молоко охолоджують та зберігають у танках. Застосування авто­мобільних молочних цистерн усуває трудомісткі процеси заванта­ження, розвантаження, миття, дезінфекції фляг і підвищує продук­тивність праці майже в 2 рази.

Молочні цистерни характеризуються достатньою термоізоляцією, яка запобігає нагріванню молока або замерзанню. За 10 год перебу­вання молока в цистерні його температуразмінюється не більш як на 2 °С.

У цистерну молоко надходить за допомогою вакууму, що створю­ється відкачуванням із секції повітря всмоктувальним колектором двигуна автомобіля. Спрацьовує контактна електрична сигналіза­ція і двигун автомашини після заповнення цистерни молоком ви­микається.

У деяких країнах молоко транспортують по молокопроводу, але виникає складність щодо його промивання, витрат значної кількості води та миючих засобів.

На молоко, яке відправляють із господарства на молочне підпри­ємство, оформляють товарно-транспортну накладну, де зазначають його кількість, жирність та показники сортності. На молочному за­воді молоко зважують, визначають жирність, уміст білка, кислот­ність, ступінь чистоти, бактеріальне обсіменіння та вміст соматич­них клітин.

Перераховують молоко фактичної в базисну жирність за форму­лою


де М0 і М — відповідно кількість молока базисної і фактичної жир­ності, кг; Ж — вміст жиру в молоці, %; Ж0 — базисна жирність мо­лока, %.

У товарно-транспортній накладній молокозавод вказує фактичну масу молока, його якість, час надходження й вибуття молокоцистер- ни. Крім того, він веде накопичувальну відомість (ф. № ЗМ — 5-мол) по кожному господарству, а двічі на місяць ці господарства одержують приймальні квитанції (ф. № ПК-З) на здану продукцію.

Сортність молока. Відповідно до державного стандарту (ДСТУ 3662—97) молоко має бути натуральним, білого або слабко-кремового кольору, без осаду й пластівців, одержане від здорових тварин, про­фільтроване, охолоджене, з температурою не вище від 10 °С і густи­ною не менше ніж 1027 кг/м3.

У доброякісному молоці не повинно міститися інгібуючих і нейт­ралізуючих речовин (антибіотики, аміак, сода, пероксид водню та ін.), а вміст важких металів (миш’як, афлатоксин М1) та залишкової кількості пестицидів не повинен перевищувати встановлені норми.

Допускається здавання молока й неохолодженим, але воно має відповідати всім вимогам стандарту. Розрахунок за нього про­водиться за дещо нижчими цінами, але реалізація такого молока може бути вигідною господарствам, розташованим недалеко від мо­лочних підприємств.

Для визначення сортності молока використовують органолепти­чні, фізико-хімічні й мікробіологічні показники (запах, смак, сту­пінь чистоти, кислотність, бактеріальне обсіменіння, масову частку сухої речовини та вміст соматичних клітин). Згідно з цими показни­ками сире молоко розподіляють на три сорти — вищий, перший та другий (табл. 4.5).

4.5. Вимоги до якості коров’ячого незбираного молока за ДСТУ 3662-97

Показник

Норма для сорту

вищого

першого

другого

Кислотність, °Т

16 — 17

< 19

< 20

Ступінь чистоти за еталоном,




група

І

І

ІІ

Загальне бактеріальне обсі­




меніння, тис./см3

< 300

< 500

< 3000

Температура, °С

< 8

< 10*

< 10*

Масова частка сухої речови­




ни, %

> 11,8

> 11,5

> 10,6

Кількість соматичних клітин,




тис./см3

< 400

< 600

< 800






* Молоко, що відповідає вимогам вищого, першого та другого сорту з темпера­турою вище від 10 °С, приймають за домовленістю сторін як неохолоджене.


Групу чистоти молока встановлюють за наявністю у ньому меха­нічних домішок. Після проходження крізь фільтр 250 мл добре пе­ремішаного молока його порівнюють з еталоном. Залежно від за­брудненості молоко розподіляють на три групи: перша (до двох домі­шок), друга (до 13), третя (понад 13).

Кислотність молока визначають у градусах Тернера (°Т) — кіль­кість децинормального розчину лугу, що витрачається на нейтралі­зацію 100 мл молока. Для аналізу беруть 10 мл молока, 20 мл дис­тильованої води, 2 — 3 краплі фенолфталеїну й титрують децинормальним розчином лугу до появи слабко-рожевого забарвлення, що не зникає протягом 1 хв. Кількість лугу (мл), витрачену на нейтра­лізацію 10 мл молока, перемножують на 10 (1 мл лугу відповідає 1 °Т) і отримують показник кислотності. Кислотність свіжовидоєного молока 16 — 18 °Т.

Бактеріальне обсіменіння молока оцінюють за редуктазною про­бою (20 мл молока і 1 мл розчину метиленової синьки з витриму­ванням за температури 38 — 40 °С). Якщо синька у молоці не зне­барвлюється впродовж 3,5 год, то це означає, що у ньому міститься менше ніж 300 тис./см3 бактерій. Уміст соматичних клітин у молоці визначають за взаємодією мастоприму з соматичними клітинами. Він є показником наявності в молоці молозива чи молока від старо- дійних і хворих на мастит корів.