Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

Збільшення виробництва свинини та підвищення рівня рента­бельності галузі значною мірою залежить від організації відтворення стада, тобто процесу відновлення чи збільшення поголів’я свиней.

Відтворення стада може бути простим або розширеним. У пер­шому випадку поголів’я стада на кінець року не збільшується порів­няно з початком. Якщо ж надходження поголів’я перевищує вибут­тя, то відтворення стада буде розширеним.

Основним завданням відтворення стада є відновлення основного маточного поголів’я, підвищення продуктивності тварин з тим, щоб від кожної основної свиноматки одержувати щороку 18 — 20 ц де­шевої свинини в товарних господарствах або виростити не менш як

19 — 20 голів (з яких 5 — 6 голів реалізувати) висококласного пле­мінного молодняку — в племінних.

Структура стада — це співвідношення статево-вікових груп свиней, зумовлене виробничим напрямом свинарського госпо­дарства. Вона нестабільна і змінюється протягом року внаслідок вибуття або народження тварин у стаді, що особливо характерно для товарних господарств. Значно стабільнішу структуру стада спо­стерігають у племінних господарствах, де ведеться цілеспрямована селекційно-племінна робота з удосконалення продуктивних якостей окремих ліній та родин. Зважаючи на це, структуру стада відобра­жують на початок і кінець року (табл. 6.4).

6.4. Структура стада в свинарських господарствах,

% від загального поголів’я

Виробнича група

Господарство

товарне

племінне

Кнури-плідники

0,5 - 1,0

1,0

Свиноматки:



основні

5

6 - 10

перевірювані

3 - 5

Поросята-сисуни

40

40 - 45

Молодняк:



ремонтний

5

племінний

40 - 45

відгодівельний

40 - 45

8 - 10

Вибракувані свиноматки та кнури

2

2

У зв’язку з постійним вибуттям основних свиноматок та кнурів є потреба у ремонті стада, для чого вирощують ремонтний молодняк. Ремонтних свинок після парування відносять до перевірюваних, яких після опоросу переводять в основні свиноматки або вибрако­вують. Оскільки щороку в племінних стадах вибраковують близько

25 — 30, а в товарних — 30 — 40 % основних свиноматок, співвідно­шення основних до перевірюваних має становити не менше ніж 1 : 1, щоб відібрати кращих за продуктивністю тварин.

Для цілеспрямованого руху свинопоголів’я на фермі складають оборот стада — щомісячний або річний. Останній розробляють зоо- спеціалісти під час планування виробництва племінної продукції чи свинини. Фактичний рух поголів’я за місяць відображують у що­місячному обороті стада при звітуванні по фермі.

Основною складовою частиною обороту стада свиней є різні ста­тево-вікові групи: основні кнури-плідники, перевірювані кнури, ре­монтні кнурці, основні свиноматки, перевірювані свиноматки, ре­монтні свинки, поросята у віці: 0 — 2; 2 — 4 міс, молодняк на відгодів­лі, дорослі свині на відгодівлі. В кожній групі щомісяця відбуваєть­ся рух поголів’я, який характеризують такими показниками: наяв­ність на початок місяця (року), надходження з інших груп, купівля, переведення в інші групи, інше вибуття (продаж, передавання на інші ферми, падіж), наявність на кінець місяця (року).

В обороті стада планують строки й кількість опоросів основних і перевірюваних свиноматок, купівлю племінного молодняку, пере­ведення на відгодівлю та здавання на м’ясо тварин, кількість вико­ристаних кормів і валове виробництво свинини протягом року за місяцями, визначають середнє поголів’я, яке використовують для розрахунку потреби в кормах, приміщеннях, для планування зеле­ного конвеєра.

Вік першого парування і тривалість поросності. Статева зрілість у молодняку свиней настає раніше за фізіологічну. Так, у свинок першу охоту можна спостерігати у 180-денному віці за живої маси 73 кг. Проте статеві органи, як і весь організм, у цей період ще повністю не сформовані. Приплід, одержаний від таких свинок, звичайно нечисленний, із зниженою життєздатністю. Тому ремонт­них свинок допускають до парування чи осіменіння не раніше від

8- місячного віку і досягнення живої маси 120 кг. Дорослих свинома­ток парують у першу охоту після відлучення від них поросят, яка настає через 4 — 6 днів.

Тривалість поросності свиноматок становить у середньому 114 днів з коливанням від 93 до 125 днів. Строки господарського вико­ристання основного маточного стада свиноматок і кнурів залежать від рівня їх продуктивності, племінної цінності та стану здоров’я. Якщо свині живуть 8 — 10 років, то в стаді їх використовують 3 — 4 роки, одержуючи від них 6 — 8 опоросів.

Планування опоросів. Залежно від величини й напряму сви­нарських господарств практикують сезонно-турові або цілорічні ту­рові опороси. Система турових опоросів ефективна тоді, коли група свиноматок, закріплених за одним оператором, пороситься впро­довж 3 — 7 днів. Сезонно-турові опороси свиноматок організовують у племінних господарствах та невеликих товарних фермах.

Опороси основних свиноматок провадять у два тури: перший — взимку (січень, лютий), другий — влітку (липень, серпень), а для перевірюваних планують один опорос на рік (травень, червень). У зв’язку з цим парування провадять у відповідні строки, виходячи з тривалості поросності.

Основою виробничої діяльності великих промислових підпри­ємств є ритмічно-турова потокова система одержання поросят рів­номірно протягом року. Це можливо тільки за планування цілоріч­них опоросів від постійної кількості груп основних та перевірюваних свиноматок.

Підготовка кнурів та свиноматок до парування (осіменін-

ня). Для досягнення високих зоотехнічних і економічних показни­ків продуктивності стада від кожної свиноматки за опорос необхідно одержувати не менше ніж 10 — 12 поросят середньою живою масою в 60-денному віці 18 — 20, а у 120-денному — 35 — 40 кг. Тільки за та­ких показників продуктивності від молодняку на відгодівлі можна мати понад 700 г середньодобового приросту за витрати кормів на 1 кг приросту менш як 4 к. од. та показників рентабельності вироб­ництва 30 — 40 %. Виходячи з цього, кількість і якість приплоду значною мірою залежать від підготовки кнурів та свиноматок до парування чи осіменіння.

У разі цілорічного використання кнури-плідники постійно мають перебувати в заводській кондиції. Якщо опороси сезонні, то під­готовку кнурів до парувального періоду розпочинають за 1 — 1,5 міс до його початку. Перед паруванням чи взяттям сперми кнурів об­стежують. Тварини повинні бути клінічно здоровими, мати заводсь­ку вгодованість і високу статеву активність. У разі виявлення будь- яких відхилень від норми їм призначають відповідне лікування і поліпшують умови годівлі та утримання. Для запобігання взаємним травмуванням ікла у плідників спилюють.

Під час підготовки свиноматок до парувального періоду значну увагу приділяють годівлі, оскільки після відлучення поросят твари­ни значно втрачають у живій масі. Годівлю регулюють так, щоб за короткий час досягти заводської вгодованості. Це забезпечує високу запліднюваність, кращий розвиток ембріонів, одержання добре роз­виненого життєздатного молодняку. Перегодовані свиноматки, як і худі, часто перегулюють і народжують дрібних нежиттєздатних по­росят. З метою швидкого припинення виділення молока в перші два дні після відлучення поросят свиноматкам згодовують тільки поло­вину денного раціону. Далі інтенсивність годівлі посилюють і дово­дять до півтори денної норми, що сприяє нарощуванню маси тіла, утворенню більшої кількості повноцінних яйцеклітин та кращому заплідненню.

У період підготовки до парувального сезону кнурам і свиномат­кам обов’язково забезпечують активний моціон для поліпшення об­мінних процесів в організмі, підвищення статевої активності та утворення високоякісної спермопродукції.