6.7.5. Годівля холостих та поросних свиноматок

Багатоплідність свиней є важливою біологічною особливістю цьо­го виду тварин. Розрізняють два поняття: плодючість і багатоплід­ність. Під плодючістю розуміють життєву продуктивність свиномат­ки, тобто кількість поросят, одержаних за її продуктивне життя (80 - 100 голів), а багатоплідність — це кількість поросят, отрима­них від свиноматки за один опорос (10 - 14 голів). Відомі випадки, коли за один опорос у свиноматок народжувалося до 20 - 30 поросят. Багатоплідність буває потенційною, яка характеризується загальною кількістю виділених за одну овуляцію яйцеклітин (до 20 - 25 шт.), здатних до запліднення, і фактичною — за кількістю народжених поросят за один опорос (10 - 12 голів). Тобто із загальної кількості утворених організмом яйцеклітин гине 50 %.

Іншим, не менш важливим показником продуктивності свинома­ток, є великоплідність, тобто жива маса поросяти при народженні. В середньому вона становить 1,2 - 1,4 кг, хоча коливання досить значні — від 0,5 до 2,0 кг. Слід зазначити, що дрібні поросята, як і перерозвинені, не бажані для виробництва, оскільки перші значно слабші й частіше гинуть, а останні — травмуються під час родів, особливо за відсутності у свиноматки в період поросності активного моціону.

Одержання багатоплідних і вирівняних опоросів (10 - 12 голів), добре розвиненого й життєздатного молодняку (жива маса поросяти при народження 1,2 - 1,5 кг) значною мірою залежить від організа­ції годівлі свиноматок під час підготовки до парування чи осіменін- ня та протягом усього періоду поросності.

Як зазначалося, під час овуляції виділяється значно більше яй­цеклітин, ніж народжується поросят. Так, у молодих свиноматок ве­ликої білої породи в середньому дозріває 15,7 яйцеклітини (від 9 до 22), у дорослих 20 (від 12 до 25). Однак уже через 48 год після ову­ляції частина їх (до 6,2 %) гине.

На 45-й день внутрішньоутробного розвитку гине до 21,7, 90-й — до 29,8 % зародків. До опоросу загибель останніх досягає 39,8 % по­тенційної їх кількості. Отже, у молодих свиноматок народжується в середньому близько 9,4 поросяти проти 15,7 можливих, у дорос­лих — 11,5 замість 20.

Життєздатність яйцеклітин і зигот значною мірою залежить від повноцінності годівлі та стану організму свиноматок після відлу­чення поросят і в період підготовки до парування (осіменіння).

У худих та надмірно вгодованих свиноматок у період овуляції виділяється незначна кількість яйцеклітин. Крім того, більшість із них містить недостатню кількість поживних речовин, необхідних для нормального обміну й перебігу фізіологічних процесів дроблен­ня зигот від запліднення до закріплення їх на слизовій оболонці рогів матки. В цей період свиноматки не потребують надходження великої кількості поживних речовин для розвитку зародків, але ра­ціон їх повинен бути біологічно повноцінним. Жива маса зародка на 45-й день розвитку становить у середньому 25 г, а за наявності 15 зародків загальна ембріональна маса у свиноматок становитиме лише 375 г.

Після 45-го дня внутрішньоутробного розвитку процес органоге­незу у зародків в основному закінчується і починається інтенсивний ріст всіх органів за масою та об’ємом. Маса одного плоду на 90-й день розвитку вже становить у середньому 606, а до народження досягає 1000 — 1500 г. Тому потреба в поживних речовинах у свино­маток у другу половину поросності значно зростає.

З метою запобігання ожирінню свиноматкам у період підготовки до парування і в першу половину поросності частково обмежують даванку енергетичних кормів. Однак годівля має бути збалан­сованою, щоб забезпечити високу біологічну повноцінність яйцеклі­тин. Для підвищення запліднюваності свиноматкам у період підго­товки до парування кілька днів згодовують високоенергетичні раці­они з введенням пшениці, кукурудзи, кормового жиру тощо.

Важливим критерієм повноцінності годівлі свиноматок є приріст живої маси за період поросності. За оптимальних умов годівлі й утримання за 114 днів поросності до дворічного віку вони збільшу­ють живу масу на 50 — 55, а в старшому віці — на 35 — 40 кг. Поло­вина приросту припадає на накопичення резервних речовин тіла свиноматки (жири, білки, мінеральні речовини та ін.), а решта пов’язана із збільшенням маси плодів, вим’я, статевих органів.

Годують свиноматок за нормами з урахуванням періоду підгото­вки до парування чи осіменіння (за 3 — 14 днів), стану поросності (перші 84, останні 30 днів), живої маси, віку, а також вгодованості. Холостим свиноматкам згодовують корми з розрахунку на 100 кг живої маси 1,5 — 1,8 к. од.; поросним у перші 84 дні — 1,2, а в остан­ні 30 днів — 1,5 — 1,7 к. од.

(1 У раціоні холостих і поросних свиноматок на 1 кг сухої речовини має припадати: кормових одиниць — 1,05, протеїну сирого — 140 г, перетравного — 105, лізину — 6,0, метіоніну + цистину — 3,6, сирої клітковини — 140, солі кухонної — 5,8, кальцію — 8,7, фосфо­ру — 7,2, натрію — 1,2, хлору — 1,5 г, заліза — 81 мг, міді — 17, ци­нку — 87, марганцю — 47, кобальту — 1,7, йоду — 0,35, каротину —

11, 6 мг.

Тваринам із низькою або надмірною вгодованістю норми регу­люють із розрахунку на кожні 100 г середньодобового приросту ± 0,4 к. од., або ± 4,4 МДж обмінної енергії. Для забезпечення нор­мального росту й розвитку поросних свиноматок до дворічного віку незалежно від їхньої живої маси рекомендується годувати за нор­мами дорослих тварин живого масою 181 - 200 кг.

Раціони для годівлі свиноматок у період підготовки до паруван­ня чи осіменіння і поросності складають з урахуванням потреби в поживних речовинах та їх структури (табл. 6.13).

(1 До складу концентратної частини мають входити: ячмінь — 40 - 45 %, кукурудза — 10 - 15, пшениця — 15 - 18, зернобобові (го­рох, соя, люпин) — 5 - 6, шрот (соняшниковий, соєвий, льоновий, бавовняний та ін.) — 2 - 3, кормові дріжджі — 2 - 3 %, мінеральні добавки та премікс. У першу половину поросності з метою запобі­гання можливому ожирінню рівень концкормів знижують на

10 - 15 %, але збільшують частку зелених, соковитих та інших об’ємистих кормів.

Взимку в раціони свиноматок обов’язково вводять трав’яне бо­рошно, комбінований силос, буряки та інші соковиті корми. У період годівлі холостих та поросних свиноматок стежать за якістю кормів, особливо за ураженістю грибними мікроорганізмами. Годують по­росних свиноматок двічі на добу, напувають без обмежень.

У приміщеннях, де утримують холостих та поросних свиноматок, підтримують такі оптимальні зоогігієнічні параметри: температура повітря — 10 - 16 °С, відносна вологість — 70 - 75 %; вміст: вугле­кислого газу — 0,3 %, аміаку — не більше ніж 0,026 %, швидкість руху повітря — 0,2 - 0,3 м/с.

6.7.6. Годівля підсисних свиноматок

Організація годівлі свиноматок під час лактації повинна сприя­ти підвищенню молочності, збереженню приплоду й вирощуванню міцних поросят від народження до відлучення з тим, щоб жива маса поросяти в 60-денному віці досягала 18 — 20 кг.

У цей період організм свиноматки функціонує із значно більшим фізіологічним навантаженням порівняно з періодом поросності. За 60 днів лактації свиноматка в середньому виділяє 300 кг молока, в якому міститься: сухих речовин — близько 53,5 кг, білка — 16, жи­ру — 21, молочного цукру — 14, мінеральних речовин — 2,5 кг, а також вітаміни та інші біологічно активні речовини.

Молоко протягом лактації утворюється нерівномірно. Найбільше його виділяється у другій та третій декадах молочного періоду (в се­редньому 22 % усієї кількості), після чого інтенсивність продуку­вання поступово знижується. За перші 30 днів лактації виділяється близько 60 % молока. У другому місяці цього періоду продуктив­ність свиноматки знижується і поросята споживають значно меншу кількість материнського молока, що може призвести до затримання їхнього росту й розвитку. Тому для забезпечення поросят поживни­ми речовинами в повному обсязі з раннього віку їх привчають до поїдання різноманітних кормів.

У перші дні лактації свиноматки виділяють молозиво, спожи­вання якого поросятами в перші години життя має винятково вели­ке значення. Навіть невеликі його порції, що потрапляють у трав­ний канал, активізують функції травних органів, зміцнюють зага­льний стан організму, виробляють пасивний імунітет і запобігають хворобам. Поросята стають активними, добре масажують молочну залозу й ссуть свиноматку.

Упродовж перших двох діб для молозива характерний високий уміст поживних речовин: сухої речовини — 24 %, білка — 11,5, жи­ру — 7,5, вуглеводів — 4,5 та 0,75 % мінеральних речовин; 1 кг мо­лозива містить 1510 ккал (6,32 МДж) валової хімічної енергії, необ­хідної поросятам у перші години життя. В молоці свиноматок пожив­них речовин значно менше і вміст їх протягом лактації змінюється несуттєво. Хімічний його склад такий: сухої речовини — 18,7 %, біл­ка — 5,7, жиру — 7,2, молочного цукру — 4,9, золи — 0,8 %, а кало­рійність 1 кг становить 1212 ккал (5,07 МДж).

Проте молоко й молозиво свиноматки відрізняються між собою насамперед за складом та якістю білка. В перших порціях молозива понад 55 % усього білка припадає на глобуліни, переважно гама­глобуліни, кількість яких у молоці незначна. Тобто вміст глобулінів у молозиві вже через 12 год знижується в 3 рази. Водночас у поросят за цей період майже вдвічі знижується засвоюваність імунних тіл у травному каналі. Тому раннє споживання молозива (не пізніше від - 2 год після народження) надійно захищає новонароджених від різних інфекційних та простудних захворювань. Тварини, у яких молозиво з’являється перед опоросом, за материнськими якостями ціняться значно вище і їх обов’язково залишають у стаді.

Під час лактації у свиноматок спостерігають значно інтенсивні- ший обмін речовин, ніж в інші фізіологічні періоди. Так, тепло­продукція на 1 кг живої маси тіла за добу становить 40,8 ккал (0,17 МДж), що порівняно з періодом поросності вище на 66,2 %. Ко­ефіцієнт корисної дії корму у лактуючих свиноматок достатньо ви­сокий і досягає 33,6 %.

Потреба підсисних свиноматок у поживних речовинах залежить від живої маси, віку, кількості поросят у гнізді, рівня молочності та строку відлучення молодняку (26, 35 - 45, 60 днів). На 100 кг живої маси їм необхідно згодовувати 1,5 к. од. та додатково 0,33 - 0,38 к. од. на кожне порося, що становить 2,8 кг в перерахунку на суху ре­човину за наявності 10 поросят.

[р У 1 кг сухої речовини раціону для підсисної свиноматки має бути: кормових одиниць — 1,30; обмінної енергії — 14,4 МДж; сиро­го протеїну — 186 або перетравного — 145 г; лізину — 8,0 г; метіо­ніну + цистину — 4,8, сирої клітковини — 70, кухонної солі — 5,8, кальцію — 9,3, фосфору — 7,6, натрію — 1,4, хлору — 2,0 г; мікро­елементів: заліза — 116 мг, міді — 17, цинку — 87, марганцю — 47, кобальту — 1,7, йоду — 0,35 мг; каротину — 11,6 мг.

Успішне вирощування поросят, особливо в перший період їх життя, значною мірою залежить від молочності свиноматок.

Для підвищення молочності в раціони для свиноматок вводять молокогінні корми, а потребу в енергії та протеїні забезпечують за рахунок інших різноманітних кормів з урахуванням природно- кліматичних зон (табл. 6.14).

(1 Концентратну частину повинні становити зернові злаки й зерно­бобові культури, а також корми тваринного походження, мінеральні добавки орієнтовно в таких кількостях, % за масою: ячмінь — 25 - 30, кукурудза — 15 - 20, пшениця — 15 - 20, овес — 10 - 15, зернобобо­ві (горох, соя, люпин) — 5 - 6, шрот (соняшниковий, соєвий та ін.) — 3 - 4, кормові дріжджі — 3 - 5, рибне, м’ясо-кісткове і кісткове бо­рошно — 2 - 3, трав’яне борошно (або сінне) — 4 - 5, кухонна сіль — 0,5, мінеральні добавки (крейда, фосфати та ін.) — 2 - 3, премікс — 0,5 - 1.

До раціонів підсисних свиноматок взимку обов’язково вводять со­ковиті корми (буряки, морква), комбінований силос, трав’яне борош­но бобових трав, а влітку — зелені та баштанні культури зеленого конвеєра. Молокогінними кормами для них є: збиране молоко, си­роватка, зелені бобові трави, кормові буряки, морква, баштанні культури.

Режим годівлі свиноматок у період лактації залежить від прий­нятої технології виробництва, стану організму після опоросу, строку відлучення поросят, а також від індивідуальних особливостей. На фермах спеціалізованих господарств свиноматок годують двічі на добу зволоженими кормосумішами, напувають досхочу.

Особливість годівлі підсисних свиноматок полягає в тому, що че­рез 4 — 6 год після опоросу їм випоюють рідку суміш із пшеничних висівок, ячмінної чи вівсяної дерті, замішаних на теплій воді або збираному молоці. Протягом двох днів після опоросу свиноматкам згодовують 50 % даванки і лише на 6 — 8-й день їх переводять на повний раціон, поступово додаючи соковиті, грубі, а в літній період — зелені і баштанні корми. Комбінований силос до раціону вводять поступово і дуже обережно, ретельно стежачи за станом мо­лочних залоз та поведінкою поросят, щоб запобігти захворювання свиноматок на мастит, а поросят уберегти від шлунково-кишкових розладів.

Для зменшення впливу стресових ситуацій і запобігання захво­рюванню на мастит рекомендують такий режим годівлі свиноматок у разі відлучення поросят у 60-денному віці. За добу до нього з раці­ону виводять усі молокогінні корми, даванку зменшують на 50 %, увечері не дають води. В день відлучення зранку свиноматок не го­дують і лише ввечері їм дають половину раціону та води. На другий день відлучення свиноматок переводять на раціон холостих, групу­ючи їх у кормові групи по 2 — 3 голови з урахуванням стану вгодо­ваності та молочності. Непридатних для відтворення вибраковують, а тваринам з низькою вгодованістю норму годівлі збільшують на 0,4 к. од., або 4,4 МДж обмінної енергії з розрахунку на 100 г серед­ньодобового приросту. Утримують підсисних свиноматок в індивіду­альних станках із організацією активного моціону.