9.2. Племінна робота у птахівництві

На сучасному етапі розвитку птахівництва здійснено перехід від використання міжпородних помісей до міжлінійних гібридів, із чіт­ко вираженим гетерозисом за основними господарсько корисними ознаками. Нині основою виробництва м’яса птиці й яєць є гібридна птиця, яка характеризується більшим приростом живої маси, висо­кою несучістю, кращими інкубаційними якостями яєць і потребує менших витрат кормів.

Для виведення й розмноження поєднуваних ліній птиці та ви­рощування гібридів у країні створено систему племінних птахівни­цьких господарств, яка складається із селекційно-генетичного центру, державних племінних птахівницьких заводів, племрепро- дукторів І і II порядку, батьківського стада при великих птахофаб­риках, племферм господарств із різною формою власності, міжгос­подарських підприємств.

Селекційно-генетичному центру належить провідна роль в якіс­ному поліпшенні птиці, удосконаленні існуючих та створенні нових, високопродуктивних порід, ліній і кросів, збереженні й викори­станні резервного генофонду, розробці теоретичних основ селекції та гібридизації. Він передає птицю кращих кросів у племінні заводи або репродуктори І порядку.

Одним із основних завдань племінних заводів є розмноження вихідних ліній, а в разі потреби — виробництво батьківських форм і постачання їх племрепродукторам. За кожним племінним заводом закріплюють один-два репродуктори І порядку і 7 — 10 — II.

У репродукторах І порядку розмножують птицю вихідних ліній і відтворюють батьківські форми. Племінну продукцію у вигляді до­бового молодняку або інкубаційних яєць ці господарства отримують із племзаводів або селекційних центрів. На основі договору (коопе­рації) вони передають добовий молодняк батьківських форм репро­дукторам II порядку.

У репродукторах II порядку проводять схрещування батьків­ських форм для одержання гібридного добового молодняку, який передають господарствам, де його вирощують з метою реалізації то­варної продукції. Вони входять до складу об’єднань або працюють на основі кооперації з господарствами з виробництва яєць чи м’яса птиці. Ця система забезпечує безперервний процес селекції високо­продуктивної птиці яєчного та м’ясного напрямів продуктивності, репродукцію кращих вихідних ліній і батьківських форм, масове виробництво гібридів.

Зоотехнічний облік у птахівництві. Одним із основних захо­дів галузі є чітка організація обліку продуктивності птиці. Для цьо­го її окільцьовують ножними кільцями або мітять криломітками піс­ля переведення в приміщення для дорослого поголів’я. У журнал кільцювання дорослої птиці записують номер криломітки чи кільця, живу масу, а для м’ясної птиці — ще й форму будови тіла.

Щоденний індивідуальний облік несучості ведуть у відомостях. Яйце, знесене кожною несучкою, відмічають наростаючим підсум­ком, що спрощує облік продуктивності. Також ведуть щомісячний облік вибракування несучок. У журналі продуктивності птиці за віком — за кожний місяць продуктивного використання вказують поголів’я на початок місяця, кількість кормо-днів, валовий збір яєць, несучість на початкову та середню несучку, масу яєць, кількість птиці, що загинула чи вибракувана, збереження поголів’я тощо. Що­місячну несучість записують у журнали обліку продуктивності.

Користуючись даними за місяцями несучості та вибракування птиці, визначають загальний збір яєць, який буде одержано від усього поголів’я несучок, що є на початок року, за місяцями і за рік, несучість на початкове та середньорічне поголів’я.

У селекційній роботі значну увагу приділяють збільшенню кіль­кості інкубаційних яєць. У зв’язку з цим регулярно оцінюють їхню масу під час зважування. Дані індивідуального зважування запи­сують у відомість обліку зважування яєць. Періодично оцінюють і заносять у відомості показники їхньої якості.

У період вирощування молодняку й утримання дорослої м’ясної птиці ведуть відомості вибування птиці, в яких реєструють номери криломіток та ножних кілець, дату й причину вибування.

У разі роботи з м’ясними видами птиці у журнал вирощування молодняку, крім показників живої маси і збереження птиці в різні вікові періоди, записують відхилення від стандарту, що є показни- ком однорідності стада. Крім того, у певні вікові періоди м’ясну пти­цю оцінюють за різними ознаками і дані заносять у журнали (відо­мості) бонітування.

Технологія виробництва курячих яєць ґрунтується на пото­ковості процесу, що передбачає безперервний і рівномірний випуск продукції впродовж року. Однією з важливих умов цієї технології є утримання в одному приміщенні, окремій зоні або підзоні, відді­ленні, цеху птахофабрики або ферми тільки одновікової й вирівня­ної за розвитком птиці. Тобто виробництво яєць на промислових птахофабриках здійснюється за потоково-цеховою системою. При цьому розрізняють такі цехи: батьківського стада, інкубації, виро­щування ремонтного молодняку, промислового стада, забою, пере­робки продуктів забою та посліду.