9.5.2. Комплектування, утримання й годівля батьківського стада

Утримання батьківського стада. Основою виробництва м’яса бройлерів є потоково-цехова система утримання. Так, для певних статево-вікових груп птиці передбачено окремі цехи: батьківського стада, інкубації, вирощування ремонтного молодняку, вирощування бройлерів, забою.

Ремонтний молодняк переводять у цех батьківського стада не пі­зніше від 19-тижневого віку. Комплектують батьківське стадо впро­довж року через однакові інтервали однаковими за кількістю птиці партіями не менше від чотирьох разів. Статеве співвідношення під час комплектування стада 1 : 9.

Нині батьківське стадо м’ясних курей утримують на глибокій підстилці, сітчастій підлозі й у кліткових батареях. Найпоширені­ша — технологія утримання м’ясних курей на глибокій підстилці. У цьому разі приміщення розділяють знімними перегородками на секції місткістю 500 голів дорослої птиці. Посередині його влашто­вують центральний прохід обов’язково з твердим покриттям, вздовж якого встановлюють гнізда. У пташнику розмішують комплекти об­ладнання КМК-12Б, КМК-18Б, що забезпечує механізацію й авто­матизацію основних технологічних процесів та регулювання мік­роклімату.

Щільність розміщення курей батьківського стада 5 голів на 1 м². Для селекційного стада птиці цей показник менший. Оптимальна температура повітря у приміщенні для дорослої птиці — 16 — 18 °С, відносна вологість — 60 — 70 %; мінімальна кількість свіжого повіт­ря, яке подається в пташник у холодну пору року, — 0,75, у теплу —

5,5 м³/год на 1 кг живої маси птиці; оптимальна швидкість руху по­вітря в зоні перебування птиці відповідно 0,3 і 0,6 м/с.

У приміщенні для утримання дорослої птиці на висоті не більше ніж 50 см від підлоги встановлюють двоярусні гнізда з розрахунку одне гніздо на шість несучок. Тривалість освітлення для птиці й освітленість на рівні годівниць та напувалок має відповідати пев­ним вимогам (табл. 9.1). Пташники без вікон із штучним освітлен­ням обладнують лампами розжарювання з розрахунку одна лампа 40 Вт на 10 м² площі підлоги.

Яйця, які молодки починають відкладати в 23 — 24-тижневому ві­ці, збирають через кожні дві години не менше ніж 4 — 5 разів на добу. При цьому їх оглядають, особливу увагу приділяючи формі, чистоті, розмірам, відсутності бою й насічки. Відібрані яйця дезінфікують.

Інтенсивність відкладання яєць характеризується зростанням від 10 % у 6-місячному до 70-75 % у 8-місячному віці. На такому рів­ні вона зберігається впродовж двох місяців, а потім поступово зни­жується і до 14 — 15-місячного віку становить 50 — 60 %. Середні по­казники інтенсивності відкладання яєць є орієнтиром контролю за продуктивністю батьківського стада.

Середньорічна несучість м’ясних курей — 130 — 150 шт., виводи­мість інкубаційних яєць — 85 %, вивід молодняку — 82, збереження молодняку та дорослої птиці — 98 %. На отримання 10 яєць витра­чається менше ніж 3 кг корму.

До 60 — 64-тижневого віку несучість курей знижується до 30 %, і стадо можна вибраковувати повністю. Проте з метою подовження строків експлуатації курей спричинюють примусове линяння. Так, різкою зміною режимів освітлення, годівлі й напування, спричиню­ють стрес, який і зумовлює другий цикл несучості.

Дорослу птицю батьківського стада можна утримувати в клітко­вих батареях типу КБР-2, КБН-1, КБМ-2, 2Б-3, БКН-3А, що дає мож­ливість збільшити поголів’я курей в 2 — 2,5, виробництво інкубацій­них яєць — в 2 рази, значно знизити витрати корму, підвищити продуктивність праці. При цьому також спостерігають високі несу­чість, якість яєць, заплідненість та вивід курчат.

Оптимальний вік переведення ремонтного молодняку в кліткові батареї для батьківського стада — 17 тижнів. У кожній клітці роз­міщують 27 голів (24 курки і 3 півні). Статеве співвідношення 1 : 8; щільність розміщення — 11,5 голови на 1 м² площі; фронт годівлі — 13 см на 1 голову, при цьому використовують жолобкові годівниці. Температура повітря в холодний і перехідний періоди року має бути

16 — 18 °С за вологості 60 — 70 %; освітленість — 20 — 30 лк.

У разі утримання батьківського стада в клітках застосовують штучне осіменіння, що дає можливість зменшити в 4 — 5 разів кіль­кість півнів і збільшити на 10 % поголів’я курок.

Батьківське стадо бройлерів утримують також на сітчастій підлозі, використовуючи при цьому різні типи приміщень. У них розміщують комплекти обладнання КМК-12Б або КМК-18Б. Годівля, мікроклімат у пташниках, статева структура стада, обслуговування курей у разі утримання на сітчастій підлозі подібні до тих, що й для утримання на глибокій підстилці. Проте на сітчастій підлозі щільність розмі­щення курей батьківського стада менша — 8 голів на 1 м² підлоги.

За даними проведених досліджень, найкращі результати отри­мують за утримання батьківського стада в секції, 60 % площі якої зайнято сітчастою підлогою, а 40 % — глибокою підстилкою, що за­побігає наминам на кінцівках і підвищує заплідненість яєць.

Годівля курей батьківського стада. їх годують розсипними комбікормами, 100 г яких мають містити: обмінної енергії — 1130 кДж (270 ккал), сирого протеїну — 16 г, клітковини — 5,5, кальцію — 2,8, фосфору — 0,7, натрію — 0,3 г, усі незамінні амінокислоти й мікро- добавки. Годувати комбікормом з таким умістом поживних речовин починають із 23-тижневого віку, що сприяє швидкому збільшенню несучості без негативних наслідків для дорослої несучки. Норму го­дівлі для м’ясних курей батьківського стада, яких утримують у клі­тках, зменшують на 20 % порівняно з такою для птиці, яку вирощу­ють на глибокій підстилці. Впродовж усього періоду утримання ку­рей доцільно використовувати комбікорми, в яких уміст поживних речовин у 100 г однаковий, а норми надходження поживних речо­вин в організм птиці регулюють кількістю заданого корму.

(1 Потреба корму на одну голову за добу коливається від 130 до 160 г

1 залежить від рівня обмінної енергії, несучості, живої маси птиці, температури навколишнього середовища. Влітку рекомендують зго­довувати 140, взимку — 150 г корму. В разі годівлі курей розсипни­ми комбікормами з розрахунку 155 г на одну голову за добу півнів додатково не підгодовують.

Заплідненість яєць за такої годівлі досягає понад 90 %, виво­димість — 80 - 85 %. Якщо курей утримують на глибокій підстилці, то рекомендують щодня (орієнтовно о 14 год дня, коли основна маса курей уже знесла яйця) в підстилку розкидати зерно вівса з розра­хунку 10 г на одну голову. Це сприяє інтенсивнішому руху птиці, розпушенню нею підстилки, паруванню курок із півнями.

Кури батьківського стада виявляють високу продуктивність за годівлі комбікормами, де кукурудза становить 20 - 40 %, та комбі­кормами, в складі яких є пшениця й ячмінь. Для забезпечення ви­сокої продуктивності у комбікормах для несучок має бути 2 - 5 % рибного і 5 - 8 % люцернового борошна.

Останнім часом особливу увагу приділяють скороченню потреби в кормах тваринного походження в раціонах дорослих курей. Ви­користання у годівлі несучок комбікормів, де 70 % протеїну тварин­ного походження замінено соєвим шротом чи борошном, забезпечило високу інтенсивність несучості (понад 60 %), зниження вартості 1 т комбікорму, витрат кормів на 10 яєць до 2,5 кг, підвищення виводу молодняку до 84 %. Проте такі комбікорми потребують обов’язкового збагачення вітамінами В2 і В12 та метіоніном відповідно до норми.

Для отримання інкубаційних яєць важливим є забезпечення ві­тамінного живлення курей. Його рівень визначають за вмістом ві­таміну А, каротину та вітаміну В2 у жовтку яєць. Норма вітаміну В2 у комбікормах для несучок становить 4 - 6 г на 1 т. Стоншення шкаралупи й знесення безшкаралупних яєць, ожиріння та інші по­рушення в обміні речовин є наслідком нестачі в комбікормах каль­цію і вітаміну Б3, що спричинює різке зниження несучості або на­віть повне її припинення.

Значною мірою на відтворну здатність курей впливає добавка до комбікормів вітаміну В12 (25 мг/т). Його нестача знижує вивід молод­няку, курчата погано ростуть, у них пухнуть суглоби, спостеріга­ється м’язова дистрофія і як наслідок цього збільшується падіж.