10.2.1. Верхові породи

Створені раніше за інші породи в Середній Азії та на Близькому Сході. Серед найдавніших — ахалтекінська, іомудська та арабська. В країнах Західної Європи їх використовували для перетворення важкого рицарського коня у кавалерійського.

В Англії арабських коней застосовували для виведення чисто­кровної верхової породи, від якої бере свій початок напівкровне ко­нярство. Тварини верхових порід найпридатніші для верхової їзди та кінного спорту. До найвідоміших відносять: чистокровну і україн­ську верхові, тракененську, арабську та ін.

Чистокровна верхова порода виведена в Англії складним від­творним схрещуванням місцевих коней з арабськими, варварій- ськими, турецькими та туркменськими. Основну роль у формуванні породи відіграли постійний скаковий тренінг, випробування молод­няку, жорсткий відбір за жвавістю на перегонах.

Ці коні великих розмірів, високі, з сухою будовою тіла, добре роз­виненими легенями і серцем, енергійні, з добрими скаковими здіб­ностями (рис. 10.1). Масть гніда, ворона, руда, сіра. Цінними озна­ками є скороспілість, стійкість у передаванні потомству якості поро-

ди і жвавість. Дистанцію 1000 м долають за 53,3 с, 1600 — 1 хв

31,8 с, 2400 м — 2 хв 23 с. Серед основних недоліків — зніженість, недостатня витривалість, вибагливість до умов годівлі та утриман­ня, невисока плодючість.

Використовують тварин у кінному спорті, а також для поліпшен­ня існуючих і виведення нових порід. Племінну роботу з породою ведуть у напрямі усунення екстер’єрних вад, підвищення плодючо­сті та скакового класу до світових стандартів. Розводять на кінних заводах: Дніпропетровському Дніпропетровської, Деркульському і Стрілецькому Луганської, Онуфрієвському та Олександрійському Кіровоградської областей.

Українська верхова порода (рис. 10.2) створена складним від­творним схрещуванням місцевих поліпшених і угорських кобил з жеребцями тракененської, ганноверської, англійської чистокровної та російської верхової порід. Роботу з виведення породи провадили з 1945 по 1990 р., приділяючи велику увагу спортивному тренінгу мо­лодняку, а також випробуванням на подолання перешкод.

Коні цієї породи високі, міцної конституції, з гармонійною будо­вою тіла, добре розвиненим кістяком, спокійним норовом, високими плодючістю та роботоздатністю. Використовують їх для роботи в за­пряжці та класичних видах спорту, особливо для виїздки і конкурів.

□ Рекорд за жвавістю належить кобилі Хохлатка, яка подолала дистанцію 1600 м за 1 хв 40 с. Спортсмени України на конях цієї породи неодноразово були пере­можцями змагань на чемпіонатах світу і Європи й отримали золоті та срібні медалі (XXII Олімпійські ігри в Москві, міжнародні змагання «Дружба-84» у Польщі, у 1993 р. у Москві і Львові в змаганнях з подолання перешкод).

Українські верхові коні користуються попитом у країнах Східної та Західної Європи, Балтії, Білорусі та ін. Вони добре проявили себе на різноманітних сільськогосподарських роботах. Жеребці є цінни­ми поліпшувачами місцевих коней.

Племінна робота з породою спрямована на консолідацію бажаного типу та підвищення спортивних якостей. Основний метод розве­дення — чистопородне з частковим використанням коригуючого схрещування з жеребцями вихідних порід. Розводять на кінних за­водах: Олександрійському Кіровоградської, Деркульському Луган­ської, Дніпропетровському та Орлівщині Дніпропетровської, Олім­пійському Миколаївської та Ягільницькому Тернопільської областей.