10.2.3. Ваговозні породи
Із розвитком промисловості, зростанням торгівлі, міського кінного транспорту, інтенсифікації сільського господарства в XVIII — XIX ст. сформувалися ваговозні породи коней. В Англії були виведені шай- ри, клейдесдалі та суфольки, Франції — першерони, а Бельгії — ардени та брабансони. Ці породи стали основою світових ваговозів і використовувалися для виведення вітчизняних порід. Ваговози масивні й призначені для перевезення великих вантажів, роботи у важких сільськогосподарських машинах і знаряддях.
Новоолександрівський ваговоз виведений схрещуванням місцевих кобил із жеребцями арденської породи та частково з брабан- сонами й першеронами. Спочатку помісей називали російськими арденами, а після затвердження породи вона отримала назву російський ваговоз, оскільки аналогічна робота велася і в Російській Федерації. Найтиповішими були дібрівські ардени, тому певну кількість поголів’я передали Новоолександрівському кінному заводу. Робота з лініями та застосування інбридингу сприяли отриманню бажаного типу коня невеликого зросту, на низьких кінцівках, із легкою головою, короткою й широкою шиєю та довгим роздвоєним крупом. Як самостійну породу затвердили в 1998 р. (рис. 10.5).
Коні середні за розмірами, жива маса кобил 560, жеребців — 590 кг, відзначаються високою роботоздатністю і продуктивністю, максимальне тяглове зусилля 669 кг.
□ Жеребець Пакет вивіз вантаж 24 т.
Від кобил за лактацію отримують 250 — 300 кг молока, яке використовують для виготовлення кумису. Характеризуються достатньо високою плодючістю — від 100 кобил народжується 85 — 90 лошат. Використовують на різних сільськогосподарських і транспортних роботах, а також для поліпшення робочого та продуктивного конярства.
Селекційну роботу з породою ведуть на кінних заводах: Олександрійському Кіровоградської, Дібрівському та в акціонерному товаристві «Павлівське» Полтавської, Новоолександрівському Луганської, Лозівському Харківської областей.
|
Рис. 10.5. Жеребець новоолександрівської ваговозної породи |
Радянський ваговоз створений складним відтворним схрещуванням арденів і частково спарюванням їх з кобилами запряжного типу різних порід, переважно брабансонів і першеронів. Коні цієї породи масивні, з добре розвиненими м’язами, спокійним темпераментом, мають високу роботоздатність, скороспілі. Жива маса кобил 650, жеребців — 780 кг, максимальне тяглове зусилля 851 кг.
На роботах їх починають використовувати з 2,5 — 3-річного віку, а після трьох років — для відтворення. Кобили здатні виявляти високу молочність.
□ Так, від кобили Біше за лактацію отримали 7007 кг молока.
Переважають масті — руда, рудо-чала, гніда, гнідо-чала, бура та ін. Використовують на різних сільськогосподарських і транспортних роботах, плідників— як поліпшувачів робочого й продуктивного конярства. В Україні коней цієї породи розводять у Сумській області.