10.8. Використання коней у сільському господарстві та спорті

Коней використовують для роботи в упряжі, під сідлом, в’юком, отримання від них м’яса й молока, у різних видах кінного спорту тощо.

Робоча продуктивність коней характеризується такими пока­зниками, як тяглове зусилля (сила тяги), кількість виконаної робо­ти, швидкість руху, витривалість і потужність.

Під тягловим зусиллям розуміють силу, яку прикладає кінь для долання опору рухові вантажного транспорту чи сільськогосподар­ського знаряддя. Зусилля, з яким кінь працює щодня впродовж три­валого часу без втоми, вважають нормальним. Кінь може розвинути і максимальне тяглове зусилля, яке дорівнює його живій масі, а іноді й перевищує її.

Величина тяглового зусилля залежить від живої маси, віку, фізі­ологічного стану тварин, якості дороги, конструкції возів та сільсь­когосподарських знарядь. Визначають його динамометром у кіло­грам-силах (кгс) або розраховують за формулами А.О. Малігонова та В’юста:

де Р — тяглове зусилля, кгс; — — жива маса коня, кг; 8, 9, 12 — ем­піричні величини.

Робота. Обсяг виконаної роботи під час транспортування ван­тажів визначають у тонно-кілометрах (маса вантажу, т, перемноже­на на шлях, км). Однак для перевезення того самого вантажу різ­ними дорогами необхідне неоднакове тяглове зусилля. Тому для точнішого визначення обсягу роботи коня використовують формулу

де Б — шлях.

Залежно від відносної величини тяглового зусилля у відсотках до живої маси роботу коня розподіляють на легку (до 10 %), середню (15) і важку (близько 20 %).

До легких робіт відносять перевезення дрібних вантажів у межах господарства, транспортування їх впорядкованими дорогами, їзду перемінним алюром на невеликі відстані, роботу в легких боронах, а також інші упряжні роботи з тягловим зусиллям до 10 % живої маси коня. Шлях, пройдений конем за робочий день, має бути в ме­жах 15 км, а час корисної роботи — до 4 год.

Роботу, яку виконує тварина з тягловим зусиллям 13 — 15 % її живої маси, відносять до середньої (легка оранка, культивація, бо­ронування важкими боронами тощо). Тривалість корисної роботи

6 год, а загальний пройдений шлях — близько 25 км.

До важких робіт відносять перевезення великих вантажів, оран­ку плугами з передплужниками, сівбу сівалками, скошування трав і зернових кінними косарками та ін. Тривалість корисної роботи

9 год, а пройдений шлях — у межах 35 км.

Швидкість руху характеризує індивідуальні робочі якості коня. Вона залежить від породних особливостей, здоров’я тварини, алюру, величини вантажу, якості дороги, тривалості роботи та тяглового зусилля. Від швидкості руху залежить величина тяглового зусилля. Чим швидше кінь рухається, тим менше тяглове зусилля він розви­ває. Найпродуктивнішим робочим алюром є крок, за якого кінь роз­виває найвищу вантажопідйомність.

Для обліку денного виробітку коня необхідно знати середню швид­кість. Визначають її діленням пройденого шляху на одиницю часу. Швидкість руху коня залежить від алюру (кроком — 4 — 7 км/год, риссю — 10 — 12, галопом — 20 — 25 км/год).

Коні найбільше втомлюються від збільшення швидкості руху, менше — від зміни тяглового зусилля і ще менше — від збільшення тривалості роботи їх. Для забезпечення максимального денного ви­робітку й збереження роботоздатності тварин потрібно правильно вибрати оптимальне співвідношення тяглового зусилля, швидкості руху та тривалості роботи. Перевезення важких вантажів на далекі відстані знижує швидкість руху коня.

Продуктивність коня визначається часом його корисної роботи. Упродовж 8-годинного робочого дня корисна робота має становити не менше ніж 6 год, а влітку вона може бути збільшена до

9 — 10 год.

Потужність — це кількість виконаної роботи за одиницю часу. Одиницею її є кінська сила, що дорівнює 75 кгм/с (в системі СІ 1 к. с. = 735,5 Вт). Потужність коня живою масою 500 кг дорівнює одній кінській силі, а невеликих коней — 0,6 — 0,7 к. с. її можна ви­значити, перемноживши тяглове зусилля на швидкість руху. По­тужність залежить від типу, породи, маси тварин, фізичного стану, тренованості, роботи тощо.

Коні рисистих порід більшу потужність розвивають за високої жвавості, а ваговозних — з малою швидкістю руху. Потужність тва­рин протягом робочого дня не постійна, що негативно впливає на тяглове зусилля й швидкість руху. З настанням утоми кінь часто зупиняється і може повністю відмовитися від роботи.

Витривалість — це здатність коня розвивати властиву йому по­тужність і швидко відновлювати сили після годівлі та відпочинку. Вона залежить від навантаження, тривалості роботи, конституцій­них особливостей, тренованості й вгодованості.

Ознаками втоми є: зниження реакції на спонукання, нечіткі ру­хи, тремтіння кінцівок і м’язів, пітливість, прискорені дихання й пульс, підвищена температура, відмова від корму, понурий вигляд, млявість тощо.

До основних показників втоми і витривалості належать темпера­тура і пульс. Про значну перевтому коня свідчать підвищена темпе­ратура (40 °С), прискорені дихання (70 за 1 хв) і пульс (100 ударів за

1 хв). Показник витривалості треба враховувати під час розподілу коней на сільськогосподарські та інші роботи.