11.4.1.Отримання потомства коропа

Навесні за температури води 8 — 10 °С провадять відловлювання рибопосадкового матеріалу у зимувальних ставах, потім їх дезінфі- кують негашеним або хлорним вапном і використовують для перед- нерестового утримання маточного поголів’я, але краще мати перед- нерестові стави площею 0,1 — 0,2 га, які мають бути мілководними і добре прогріватися. Норма посадки самок 300 екз/га, а самців — 500 екз/га.

Переднерестове утримання триває 30 — 45 діб, тому цей період має велике значення для плідників, які впродовж зимового утри­мання втрачають 5 — 7 % маси тіла, а в останню фазу оогенезу — ве­лику кількість енергетичних матеріалів, що негативно позначається на виживанні личинок, а інколи призводить до загибелі риби.

Для запобігання небажаним явищам раціон плідників залежно від температури води має становити 1 — 3 % загальної маси риби і містити корми, багаті на вуглеводи, а в переднерестовий період до кормової суміші бажано вводити кров забитих тварин, люпин, про­рослі ячмінь і пшеницю, соняшникову та арахісову макухи, кормові дріжджі або рибне борошно, пасти із зеленої маси та крейду. Про­теїнове співвідношення кормової суміші доводять до 1 : 2 — 1 : 1.

До залиття нерестових ставів збирають відмерлу рослинність, спалюють, розчищають рибоскидні канави, водоспуски обладнують міліметровою сіткою, а на водоподавачі встановлюють рибосміттє- вловлювачі. Дно ставу дезінфікують негашеним вапном з розрахун­ку 50 — 100 г/м², а дно канави — 80 г/м². Ложе ставів повинно бути покрите лучною рослинністю, а на новозбудованих його засівають насінням бекманії звичайної, канарника очеретоподібного, лисохво­сту лучного, мітлиці болотної, повитиці білої, пирію повзучого, ти­мофіївки лучної тощо. Вони необхідні як субстрат для приклеюван­ня ікри, збагачення води киснем і сприяння розвитку природної кормової бази.

Стави за 1 — 2 доби до посадки плідників заливають водою (не нижче від 18 °С), пропускаючи її через рибосміттєвловлювачі, які не дають можливості потрапляти в став пуголовкам, хижій та мало­цінній рибі. Перед посадкою на нерест плідників упродовж 5 хв об­робляють у сольових ваннах з 5%-м розчином кухонної солі для знищення шкірних і зяберних паразитів коропа, які особливо шкід­ливі для молоді риб. Після обробки сіллю плідників витримують у проточній воді. Під вечір у підготовлений нерестовий став 0,1 га са­джають два гнізда (2 самки і 4 самця), оскільки нерест відбувається вранці впродовж 3 — 5 год. Плідників після закінчення нересту від­саджують у маточні літні стави на нагул.

Запліднена ікра приклеюється до рослин, де й відбувається емб­ріональний розвиток коропа, що триває 3 — 5 діб за температури во­ди 18 — 20 °С і суми тепла 70 градусо-діб. Перші 1 — 2 доби ембріони живляться за рахунок жовткового мішка. Потім личинки розпочи­нають рухатися і живитися коловертками, водоростями і дрібними формами ракоподібних, а на 3 — 9-й день переходять на живлення дрібними формами хірономід, а пізніше — ракоподібними.

Терміни перебування молоді коропа у нерестових ставах не біль­ше ніж 10 діб, оскільки кормові запаси у ставі вичерпуються, а го­лодування личинок може призвести до значної загибелі їх. Личинок уже на 3 — 5-ту добу після початку активного живлення виловлюють і пересаджують у малькові чи вирощувальні стави.

Природний нерест залежить від погодних умов, якості підготовки ставів, коливання рівня води і від розвитку водної рослинності, тому у практиці рибництва використовують заводський спосіб відтворен­ня коропа і рослиноїдних риб, який дає можливість отримувати по­томство на один місяць раніше від звичайних біологічних термінів завдяки штучному регулюванню температурного режиму води. Ро­бота з відтворення риби провадиться в інкубаційних цехах, які об­ладнані басейнами 0,5 м³ (1,5 х 0,5 х 0,7 м) для витримування плід­ників, інкубаційними апаратами та місткостями для дорощування личинок.

Для переднерестового утримання плідників і самок із ставів пе­ресаджують у басейни, доводячи температуру води у них упродовж доби до 18 — 20 °С. Плідникам і самкам роблять ін’єкції суспензією гіпофізу коропа, які сприяють швидшому дозріванню статевих клі­тин, оскільки суспензія містить гонадотропний гормон. Підвищена рухова активність самок свідчить про дозрівання статевих продуктів

і при натискуванні на їхнє черевце виділяються ікринки.

Статеві продукти у самок і самців отримують методом відціджу­вання, після чого штучно запліднюють ікру з розрахунку на 1 кг ікри 3 — 5 мл сперми від 3 — 4 самців. Для перебування ікри у зави­слому стані в інкубаційних апаратах її знеклеюють, додаючи до неї знеклеюючі речовини ПАС-Г, ронідазу, молоко і тальк, і паралельно подають через вентиль повітря під тиском 0,7 атм. Через 35 — 40 хв, коли ікра знеклеїться, замість повітря подають воду. Розроблені і лоткові інкубатори, які дають можливість інкубувати ікру без зне- клеювання.

Відразу після викльовування передличинок пересаджують у лот­ки чи садки, тому що тримати їх в інкубаційних апаратах небажано, оскільки вони утворюють щільне скупчення і швидко гинуть. Залеж­но від температури води личинок витримують від 2 до 4 діб, а після переходу на активне живлення їх переміщують на підрощування.