12.6. Хвороби бджіл

Бджільництву завдають збитків різні хвороби та шкідники. Вони ослаблюють бджолині сім’ї, зменшують вихід продукції і навіть мо­жуть стати причиною загибелі їх. Важливо також вчасно, на самому початку, виявити хворобу і зайнятися лікуванням бджіл.

Найбільш небезпечними і частими на пасіках є заразні (вароа- тоз, нозематоз, європейський і американський гнилець) і незаразні (падевий і хімічний токсикози) хвороби. Дуже небезпечними є зара­зні хвороби, які уражують розплід і дорослих бджіл.

Вароатоз — інвазійна хвороба, що завдає значних збитків бджіль­ництву, збудником її є кліщ Varroa destructor. Його можна побачити неозброєним оком. Він має укорочене, сплющене, овальної форми тіло, чотири пари ніг, за допомогою яких пересувається і при­кріплюється до тіла, колючо-сисний ротовий апарат для висмокту­вання гемолімфи з тіла личинок, лялечок і дорослих особин. Стате­возрілі самки проникають у комірки з личинками перед запечату­ванням, віддаючи перевагу трутневим. Висока зараженість призво­дить до загибелі розплоду чи народження недорозвинених бджіл (безногих, безкрилих та ін.). Дорослих кліщів виявляють на тілі бджіл і трутнів, у підморі, на дні вулика і прильотній дошці.

З метою боротьби з вароатозом у весняно-літній період один раз на тиждень видаляють трутневий запечатаний розплід, вирізаючи його із стільників; знищують кліщів термічною обробкою, доводячи темпера­туру в термокамері до 46 — 48 °С упродовж 12 — 15 хв, виловлюють сіт­частим підрамником, а також застосовують хімічні засоби (щавлеву кислоту, біпін, байварол, апістан, апісан, вароацид, габон та ін.).

Нозематоз — інвазійна хвороба, що уражує робочих бджіл і ма­ток. Збудник розмножується в середній кишці. Хвороба спричинює порушення травлення, яке супроводжується проносом, ослабленням сім’ї чи навіть її загибеллю.

Для боротьби з нозематозом провадять ранній очисний обліт бджіл, пересаджування сімей у чисті й утеплені гнізда, заміну меду

і підгодівлю цукровим сиропом, застосовують лікувальні препарати (фумагилін, сульфадимезин, нозапіцид, сульфадиметоксин), додаю­чи їх у цукровий сироп, і згодовують корм навесні щодня впродовж трьох тижнів. Доза сиропу на сім’ю 0,25 — 0,5 л на день, залежно від препарату, який використовують. Стільники, вулики, інвентар і ма­теріали на пасіках, уражених нозематозом, дезінфікують.

Гнилець спричинює загибель розплоду від ураження бактеріями. Американський гнилець уражує переважно запечатаний розплід, а європейський — личинок 3 — 4-денного віку, які перетворюються на коричневу масу з кислуватим запахом. Загальною ознакою наявності в гніздах сімей гнильців є строкатий вигляд розплоду на стільниках.

Для боротьби з гнильцями хворі сім’ї ізолюють на окремий точок. Пересаджують їх у чисті вулики на рамки з вощиною (перший раз — на рамки зі смужками вощини, а через 2 — 4 дні — на повні листи вощини для відбудування стільників нового гнізда), заміню­ють маток і не годують бджіл упродовж двох діб, не використовують мед від хворих сімей для підгодівлі бджіл, проводять дезінфекцію вуликів, інвентарю і матеріалів та застосовують лікувальну підго­дівлю бджіл цукровим сиропом з антибіотиками або іншими препа­ратами, додаючи їх в остиглий сироп (30 °С).

Падевий токсикоз — незаразна хвороба, причиною якої є отруєн­ня бджіл токсичними речовинами, що містяться в падевому меді. Найбільшої шкоди завдає падь у зимовий період, особливо ближче до весни. Це захворювання спричинює порушення травлення у бджіл, пронос та загибель їх. Для запобігання хворобі необхідно пе­ревіряти наприкінці літа якість корму, що залишається на зиму, підгодовувати бджіл цукровим сиропом.

Хімічний токсикоз — отруєння бджіл пестицидами, які викори­стовують у боротьбі зі шкідливими комахами, хворобами рослин і бур’янами. Уражені бджоли обсипаються, плазують, втрачають рух­ливість і гинуть.

Для запобігання хімічному токсикозу необхідно сповіщати про заплановані обробки посівів і насаджень усіх власників пасік у зоні

10 км від місць застосування пестицидів. Заборонено застосування пестицидів на рослинах, які цвітуть і запилюються бджолами. Бджолині сім’ї або вивозять із зони обробки або закривають у вули­ках на період небезпечної дії.