Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

3.1. Особливості створення сівозмін на зрошуваних землях

Впровадження правильних сівозмін – одна з головних умов дотримання культури землеробства в умовах зрошення.

Сівозміни на зрошуваних землях порівняно із суходільними того самого регіону відрізняються насамперед за складом культур і структурою посівних площ. На поливних землях вводять багаторічні трави, виключають чисті пари, частину площі відводять під овочеві та інші водовимогливі культури. Поливні землі широко використовують для вирощування особливо цінних технічних культур, виробництва зерна, кормів.

Введення багаторічних трав, насамперед люцерни, одна з важливих особливостей типових сівозмін зрошуваного землеробства. Люцерна має багатоцільове призначення і як відмінна кормова культура, і як засіб поліпшення ґрунту, агромеліорації – відновлення гумусу, водостійких агрегатів, запобігання заболочуванню і засоленню.

В умовах зрошення змінюється оцінка попередників. Культури, які висушують і виснажують ґрунт, належать до поганих попередників на суходільних землях, а при зрошенні можуть бути задовільними і навіть добрими завдяки відновленню поливами запасів ґрунтової вологи і підвищенню ефективності добрив. Наприклад, цукрові буряки у неполивних сівозмінах південного Степу звичайно виключаються із попередників кукурудзи, а в умовах зрошення розміщення останньої після цукрових буряків вважається цілком прийнятним.

Деякі культури в умовах зрошення можна вирощувати кілька років на одному полі. До них належать рис, кукурудза та ін.

Ефективні при зрошенні сумісні посіви двох або більше культур – люцерни та інших кормових або зернових культур, кукурудзи і сої, гороху і вики на корм з іншими однорічними культурами.

Зрошення створює сприятливі умови для вирощування в сівозміні проміжних культур – післяукісне і післяжнивне, що дає можливість на одному полі одержувати 2‑3 врожаї за рік. Таким Чином підвищується ефективність використання і продуктивність зрошуваних земель. Для оцінки сівозміни в цьому плані застосовують індекс використання зрошуваної землі. Він показує, на якій частині площі сівозміни вирощують два врожаї за рік. При відсутності культур, що формують другий урожай, індекс дорівнює одиниці. Якщо два врожаї одержують на З0% площі сівозміни, індекс становить 1,3, а при вирощуванні двох урожаїв на 50% Площі – 1,5 і т. д.

Можливість і доцільність повторних посівів зумовлюються наявністю культур, що рано збирають, забезпеченістю господарства технікою, зрошувальною водою та іншими матеріальними ресурсами.

Вирощування проміжних культур дає змогу також підвищити коефіцієнт використання вегетаційного періоду (Веселий В.С., 1964). Можливий потенціал використання вегетаційного періоду на всіх полях сівозміни береться за 100%. Фактичний вегетаційний період вирощуваних культур у днях, виражений у процентах від Можливої кількості днів вегетації, характеризує використання вегетаційного періоду конкретного поля.

При зрошенні стає можливим включення до сівозміни сидеральних культур, які використовують у відповідних умовах на зелене добриво.

Розміри і конфігурація полів сівозміни повинні враховувати розміщення гідротехнічних споруд, лісових смуг і бути зручними для роботи поливної техніки і ґрунтообробних машин.

Період ротації і кількість полів сівозміни залежать від величини господарства, його спеціалізації, складу вирощуваних культур та інших місцевих умов.

У великих господарствах, що мають великі площі зрошення, впроваджують 7‑10-пільні сівозміни, тоді як у малих ‑ 5‑6-пільні, щоб уникнути надмірного роздрібнення полів.

Розміри і конфігурацію полів сівозміни встановлюють з урахуванням габаритів поливної техніки, в тому числі малогабаритних технічних засобів, які застосовують у невеликих фермерських господарствах.

Польові сівозміни зернового напряму. Частину зрошуваної площі використовують для виробництва продовольчого і кормового зерна.

У зрошуваних сівозмінах провідними культурами є зернові – озима пшениця, кукурудза, значне місце в них відводять також озимому і ярому ячменю, зернобобовим.

Кращий попередник озимої пшениці й кукурудзи ‑ люцерна (пласт і оборот пласта). Для озимої пшениці добрі попередники ‑ зернобобові раннього достигання, бобово-злакові, кормові сумішки, допустимий ‑ кукурудза на силос і цукрові буряки раннього строку збирання. Попередниками кукурудзи, крім люцерни, можуть бути також – озима пшениця, цукрові і кормові буряки, злако-бобові сумішки.

Для умов півдня України Інститут зрошуваного землеробства УААН рекомендує таку семипільну сівозміну: 1 і 2 – багаторічні трави; 3 – озима пшениця + післяжнивні, 4‑6 – кукурудза на зерно; 7 – озимий ячмінь + літня сівба багаторічних трав. У шостому полі розміщують ранньостиглі гібриди кукурудзи, щоб своєчасно підготувати його під озимий ячмінь.

Для зрошувальних систем з низькою водозабезпеченістю на півдні України рекомендується сівозміна з іншим набором культур: 1 – озимий ячмінь + літня сівба багаторічних трав; 2 і 3 ‑ багаторічні трави; 4 – озима пшениця + післяжнивні; 5 – кормові коренеплоди; 6 – кукурудза на зерно; 7 – кукурудза на силос.

Успіх сівби озимих культур після кукурудзи, яку збирають на зерно, залежить від її скоростиглості, швидкості збирання врожаю і підготовки поля до сівби.

Рисові сівозміни. Кращим попередником рису є багаторічні бобові трави (люцерна і конюшина). Добрі попередники – бобово-злакові й капустяні культури, які зібрані на корм або приорані на зелене добриво.

Для проведення відновного планування і підвищення родючості ґрунту в рисові сівозміни можна вводити зайнятий пар, або агромеліоративне поле. Планування виконують, поки на полі немає культурних рослин. Поле може бути зайнято під весняний або літній посіви таких культур як горох, соя, ріпак – хороші попередники рису.

Звичайна тривалість беззмінного посіву рису після багаторічних бобових трав – 2‑3 роки, після інших культур – 1‑2 роки. Площа, що відводиться під рис, у сівозмінах становить 50‑60% і більше.

Інститут зрошуваного землеробства УААН рекомендує такі сівозміни: І. 1 – кукурудза на зелений корм з підсівом багаторічних трав, 2 і 3 – багаторічні трави, 4‑6 – рис (тут рис і кормові культури займають по 50% площі); II. 1 – бобово-злакові сумішки з підсівом багаторічних трав, 2 і 3 – багаторічні трави, 4 – рис, 5 – рис (після збирання вносять гній 60‑70 т/га), 6 і 7 – рис. Під рис відводять 57,2% площі, під кормові культури – 42,8%.

Бурякові сівозміни. Кращі попередники цукрових буряків – оборот пласта багаторічних трав після озимої пшениці, озимі з післяжнивною сівбою сидератів, кукурудза при ранньому збиранні на силос або зелений корм, ранні зернові при внесенні гною або сидератів, зернобобові.

Сівозміна з двома полями буряків: 1 – ярий ячмінь з підсівом люцерни; 2 і 3 – люцерна; 4 – озима пшениця + післяжнивні; 5 – цукрові буряки; 6 – кукурудза на силос; 7 – цукрові буряки. Під буряками – 28,6% сівозмінної площі.

Сівозміна з трьома полями цукрових буряків: 1 – ярі з підсівом багаторічних трав (люцерна); 2 і 3 – люцерна; 4 – озима пшениця + післяжнивні бобово-злакові сумішки на зелений корм; 5 – цукрові буряки; 6 – кукурудза на силос; 7 – цукрові буряки; 8 – озима пшениця; 9 – цукрові буряки. Під посівами цукрових буряків – 33,3% площі сівозміни.

Кормові сівозміни. Виробництво кормів частково здійснюється в звичайних польових і спеціальних сівозмінах, в основних і проміжних посівах. Цієї кількості кормів буває недостатньо для задоволення потреб тваринництва. У господарствах з великими тваринницькими комплексами вводять кормові, в тому числі прифермські сівозміни. При розробці структури посівних площ таких сівозмін враховують поголів'я і видовий склад тварин, потрібну якість корму та інші умови. В кормових сівозмінах питома вага кормових культур досягає 75‑80%, у прифермських, що розміщуються поблизу тваринницьких комплексів, – до 100%.

Для Степу України рекомендована така шестипільна кормова сівозміна: 1 – кукурудза на зелений корм з підсівом багаторічних трав; 2‑4 – багаторічні трави; 5 – озимі бобово-злакові сумішки + післяукісне кукурудза на силос; 6‑кукурудза на силос.

У кормових сівозмінах під багаторічні трави відводять 35‑50% площі, у прифермських, які щоденно забезпечують тварин свіжими високобілковими кормами,‑ до 45‑60%.

У наведеній нижче прифермській сівозміні кормовими культурами зайнято 100% площі, в тому числі багаторічними травами 42,9%: 1‑3 – багаторічні трави; 4 – озимі бобово-злакові сумішки + післяукісне кукурудза на зелений корм; 5 – ранньовесняні бобово-злакові сумішки + кукурудза на зелений корм; 6 – кукурудза на зелений корм + осінні бобово-злакові сумішки; 7 – кукурудза на зелений корм з підсівом багаторічних трав.

При використанні для зрошення вод місцевого стоку вводять сівозміни кормового призначення з обмеженою кількістю полів. Прикладом може бути п'ятипільна сівозміна: 1‑3 – люцерна на сіно і сінаж; 4 – озиме жито + післяукісне кормові сумішки; 5 – ячмінь на монокорм з підсівом люцерни. Прифермські сівозміни з коротким періодом ротації зручні і при звичайному зрошенні в господарствах, що освоїли технологію вирощування трьох урожаїв за рік на одному полі. Схема такої п'ятипільної сівозміни, рекомендованої Інститутом зрошуваного землеробства УААН, включає такі культури: 1 – бобово-злакові сумішки з підсівом багаторічних трав; 2‑4 – багаторічні трави; 5 – озимі на зелений корм + післяукісне кукурудза на зелений корм + післяукісно бобово-злакові сумішки.

Кормові сівозміни оцінюють за виходом кормових одиниць на 1 ц і за вмістом у кормовій одиниці перетравного протеїну ‑ його повинно бути не менше 100 г.

Сівозміни кормового призначення відрізняються великою різноманітністю кормових культур і порядком їх чергування залежно від природних, економічних та інших умов.

Овочеві сівозміни. Овочеві культури відзначаються підвищеною водовимогливістю, і в посушливих районах їх вирощують переважно на зрошенні. При невеликому обсязі виробництва картоплю і овочі можна вирощувати в овочево-кормовій або польовій сівозмінах. У спеціалізованих господарствах поблизу міст, великих промислових центрів впроваджують овочеві сівозміни. При їх створенні не допускають сівби пасльонових культур (помідори, перець, баклажани, картопля) після пасльонових.

У овочево-кормовій сівозміні під овочеві культури відводять звичайно оборот пласта багаторічних трав. Помідори, перець і баклажани можна розміщувати також по пласту багаторічних трав, для картоплі він несприятливий. Наводимо одну з рекомендованих Інститутом зрошуваного землеробства овочевих сівозмін для півдня України: 1 – кукурудза на зелений корм з підсівом багаторічних трав; 2 і 3 – багаторічні трави; 4 – озима пшениця; 5 – помідори, перець, баклажани; 6 – огірки, кабачки, капуста; 7 – столові коренеплоди і цибуля.

Поблизу великих міст у сівозміну включають картоплю. Так, у держгоспі «Берестовий» Донецької області впроваджено таку сівозміну: 1 і 2 – багаторічні трави безпокривної сівби; 3 – капуста; 4 – помідори; 5 – огірки; 6 – рання картопля; 7 – столові коренеплоди.

У зоні дії консервних заводів площі під помідорами збільшують до двох полів. У такому разі перше поле розміщують після багаторічних трав (оборот пласта, рідше – пласт), друге – з перервою в три роки ‑ після однорічних бобових культур.

Особливості створення сівозмін у малих господарствах. Вище відзначено, що в малих господарствах раціональні сівозміни з коротким періодом ротації. Інша їх особливість ‑ різноманітність складу культур, яка відображає індивідуальне вирішення кожним господарством своїх конкретних завдань.

У багатьох випадках потрібне вирішення в одній сівозміні різних завдань – виробництво продовольчих культур для внутрішнього споживання, для ринку, виробництво кормів для тварин.

Таким чином, у одній сівозміні можна поєднувати завдання польових, кормових і овочевих сівозмін. Для виробництва овочевих культур звичайно відводять одне збірне поле або частину його.

Один з можливих варіантів такої сівозміни для півдня України наведено нижче: 1 – ячмінь з підсівом люцерни або її чистий посів; 2 – люцерна другого укосу; 3 – озима пшениця + післяжнивна сівба бобово-злакових культур на зелений корм; 4 – кукурудза на зерно і силос; 5 – картопля і овочеві культури.

При впровадженні 3‑4-пільних сівозмін одне поле почергово можна відводити на 3‑4 роки під люцерну, а на інших полях вирощувати інші культури для потреб господарства. Якщо сівозміни з короткою ротацією освоюють без сівби люцерни, необхідно обов'язково вносити підвищену кількість органічних добрив за кожну ротацію.