Бібліотека Букліб працює за підтримки агентства Magistr.ua

5.4. Система удобрення у зрошувальній сівозміні

Система добрив – багаторічний план застосування добрив у сівозміні з урахуванням родючості ґрунту, біологічних особливостей рослин, складу і властивостей добрив. До цієї системи належить: основне добриво, рядкове, підживлення.

Основне добриво вносять до сівби: більшу частину фосфорних і калійних – під зяблеву оранку, азотні – після оранки і вологозарядкового поливу або навесні під культивацію.

Рядкове внесення добрив забезпечує легкодоступними поживними речовинами рослини, які мають слаборозвинуте коріння. Швидкодіючі гранульовані добрива загортають при сівбі збоку і трохи глибше насіння.

Зрошення створює умови для широкого застосування підживлення, яке виконують у поєднанні з поливами. При підживленні вносять переважно азотні добрива. Слідом за підживленням проводять полив. Ефективний спосіб підживлення – внесення добрив з поливною водою. У простішому випадку для цього рівномірно випускають розчин добрив з бака в тимчасовий зрошувач. Позакореневі підживлення рослин, які найбільш поширені в умовах зрошення, проводять за допомогою підживлювачів, змонтованих на дощувальних агрегатах.

Внесення добрив з поливною водою все більше поширюється в степових районах, зменшуючи витрати на проведення підживлення.

З поливною водою вносять рідкі добрива, розчини, стійкі суспензії твердих добрив за допомогою гідропідживлювачів. Допустима концентрація добрив у повній поливній нормі – 0,3‑0,1%. Вносять їх з невеликою частиною поливної норми при обов'язковому наступному змиванні добрив і рослин чистою водою.

У багаторічному плані у визначеній послідовності використовують як мінеральні, так і органічні добрива та їх суміші. З високим ефектом на поливних землях можна застосовувати також зелене добриво – сидерати. Вирощують їх частіше в післяжнивний період і заорюють восени. Норми добрива встановлюють згідно з біологічними особливостями культур, ґрунтовими умовами, режимом зрошення, агротехнікою, запланованою врожайністю.

При встановленні кількості добрив на запланований урожай враховують наявність розчинних сполук азоту, фосфору і калію в ґрунті, коефіцієнт їх використання рослинами, частки використовуваних добрив у рік їх внесення, винесення наживних речовин з урожаєм.

Система удобрення повинна знаходити конкретне рішення згідно з природними особливостями і біологією культур, їх сортів і гібридів.

На півдні України, де розміщуються основні площі поливних земель, переважають чорноземи звичайні, південні й каштанові ґрунти різного ступеня солонцюватості.

Найбільш ефективне тут сумісне застосування азотних і фосфорних добрив. Менша потреба – в калійних добривах. Оптимальне співвідношення елементів живлення (N : Р : К) для каштанових ґрунтів і чорноземів південних 1:0,7:0,1; для чорноземів звичайних 1 : 0,8 : 0,1 (табл. 22).

22. Орієнтовні норми добрив під основні сільськогосподарські
культури при зрошенні на півдні України(Інститут зрошуваного
землеробства УААН,1987), кг/га

Культура

Чорнозем південний

Темно-каштанові ґрунти

N

Р205

К20

N

Р205

К20

Озима пшениця

90–120

60–90

0– 30

90–150

60–90

0– 30

Післяжнивні (куку­рудза + овес + го­рох)

60

40

0

60–90

40–60

0– 30

Кукурудза (зерно)

120–150

90

0-30

150–180

60–90

0– 30

Кукурудза на силос

120–150

90

0– 30

150–180

60–90

0– 30

Сорго (зерно)

100–120

90

0–60

120–150

90–120

0–60

Ярий ячмінь

30–60

100–120

0–90

30–60

100–120

30–60

Цукрові буряки

120–140

140–160

30–60

140– 180

160–180

60–90

Кормові буряки *

180–240

90–120

30–90

200–260

90-120

60–90

Соя

40–60

60–90

30–60

30–60

40–60

0– 30

Люцерна (сіно)

30–60

100–120

0–90

30–60

100–120

30–60

* На фоні органічних добрив

Звичайна норма внесення гною на зрошуваних землях Степу – 40‑60 т/га. При внесенні гною щорічно в нормі 7‑10 т на 1 га сівозмінної площі каштанових ґрунтів досягається бездефіцитний баланс гумусу. Для запобігання деградації чорноземів Інститут ґрунтознавства і агрохімії УААН рекомендує поряд з комплексом інших заходів щорічно вносити на 1 га сівозмінної площі 330‑350 кг мінеральних добрив і 10‑15 т гною, що сприяє розширеному відновленню родючості ґрунту.

Потреба в гної і мінеральних добривах змінюється залежно від запланованої продуктивності сівозміни і питомої ваги в ній посівів люцерни.

Господарства, які мають невеликі площі зрошення, підвищують родючість ґрунту і урожайність внесенням підвищених норм гною (80‑100 т/га) сумісно з мінеральними добривами. Разове внесення цієї норми в 7-пільній сівозміні рівнозначне щорічному внесенню на 1 га сівозмінної площі 11,4‑14,3 т гною.

Розподіл добрив у сівозміні. Внесення добрив під усі культури сівозміни – одна з відмін зрошуваного землеробства від суходільного.

Вирішуючи питання про місце внесення органічних добрив (гною, компосту, сидератів та інших), враховують народногосподарську цінність культур, реакцію їх сортів і гібридів на пряму дію і післядію органічних добрив, а також тривалість періоду післядії і норми цих добрив.

Мінеральні добрива застосовують встановлюючи норми, час і способи їх внесення згідно з особливостями біології сільськогосподарських культур, ґрунтовими і кліматичними умовами, місцем у сівозміні. На високому фоні живлення ефективні мікродобрива – молібден, бор, марганець та інші, які вносять разом з гноєм та іншими добривами в невеликих нормах – бору 1‑2 кг/га, марганцю‑ 5‑10, міді – 1‑3, цинку – 2‑4, молібдену – 150‑400 г/га.

Зразковий розподіл добрив у сівозмінах для степових районів України наведено в таблиці 23.

23. Система удобрення культур у овочево-кормовій сівозміні на півдні України (Інститут зрошуваного землеробства УААН)

Культура

Під оранку

При сівбі, Р205

У підживлення

гній, т/га

N

Р205

К20

N

Р205

Люцерна

30–60

Люцерна

30–60

Капуста

40–60

120–180

90–120

60

30–60

60

Кукурудза на силос

90–120

60–90

30–60

10

30–60

Озима пшениця +

60–90

50–80

10

30–60

+ післяжнивні

60–90

50

10

Помідори, перець, баклажани

60-100*

90–120

90–120

60

30

Столові коренеплоди, цибуля

60–90

Ячмінь з підсівом люцерни

30–60

100–120

30–60

10

* Гній — сипець.

У степових районах зрошення сівозміни будують з великим набором сільськогосподарських культур, у зв'язку з чим диференціюють норми добрив, відображаючи біологічні особливості окремих культур і місцеві умови.

Мінеральні добрива щорічно вносять під усі культури згідно з їх агротехнікою та іншими умовами. Гній вносять один-два рази за ротацію сівозміни (один раз у сівозмінах з короткою ротацією) під найбільш чутливі до органічних добрив культури – цукрові і кормові буряки, кукурудзу, картоплю, овочеві рослини. Інші культури використовують післядію гною. Інтервал між строками внесення гною – 3‑4 роки. Відступи від цього правила допустимі, якщо культури з високою вимогливістю до органічних добрив наближені до ходу ротації сівозміни.

Ефективність органічних добрив у сівозміні підвищується, якщо їх післядію використовує люцерна. В такому разі значно збільшується її урожайність і окультурюючий вплив на ґрунт.

Magistr.ua
Дізнайся вартість написання своєї роботи
Кількість сторінок:
-
+
Термін виконання:
-
днів
+