8.1. Культури, які вирощують на ЗПЗ, і сівозміни

Склад культур і сівозміни на ЗПЗ визначаються санітарними правилами, ґрунтово-кліматичними умовами, завданнями підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, забезпечення утилізації й очищення стічних вод.

Вода, що надходить з очисних споруд, не повністю очищається від яєць гельмінтів і представляє визначену небезпеку в санітарно-гігієнічному відношенні. Тому існуючими санітарними правилами забороняється зрошувати стічними водами баштанні (дині, кавуни), ягідні (суницю, полуницю) культури, а також овочеві, які використовують у сирому вигляді.

Культури, які вирощують при зрошенні стічними водами, повинні витримувати підвищені зрошувальні норми, рівномірно приймати поливну воду, позитивно реагувати на агрофон, який формується, забезпечувати високу врожайність, добру якість вирощеної продукції і окупати в короткий строк капітальні вкладення на будівництво ЗПЗ.

Найбільш ефективне зрошення стічними водами кормових і технічних культур та деревно-кущових насаджень.

Зрошення стічними водами підвищує урожай і зернових культур. Проте вони не одержали широкого поширення на ЗПЗ через недружне достигання і часте вилягання під дією високої удобрювальної цінності стічних вод.

В умовах удобрювального зрошення хороші врожаї забезпечують такі технічні культури: соняшник, рицина, льон олійний, гірчиця, рижій, конопля, кенаф.

Провідна роль у сівозмінах ЗПЗ належить багаторічним травам. Вони вологолюбні, легко переносять перезволоження ґрунту і навіть коротке затоплення, реагують на внесення азотних добрив, які містяться у великій кількості в стічних водах, добре використовують інші поживні речовини. Багаторічні трави поліпшують водно-фізичні властивості ґрунту, підвищують його ефективну родючість і забезпечують високу врожайність зеленої маси.

У степових районах на ЗПЗ вирощують люцерну і її злакові компоненти – райграс багатоукісний, грястиця збірна і вівсяниця лучна Регулярні удобрювальні поливи забезпечують швидкий ріст трав і дають можливість одержувати 3‑4 укоси протягом вегетаційного періоду.

Для культурних пасовищ, зрошуваних стічними водами у вегетаційний період, рекомендуються такі травосумішки, кг/га, насіння стоколос безостий – 8‑10, вівсяниця лучна – 4‑6, Тимофіївка лучна – 4‑5, тонконіг лучний – 4‑6, конюшина біла – 4‑5 і конюшина червона – 4‑5; тимофіївка лучна – 5‑6, тонконіг лучний – 6‑8, грястиця збірна – 6‑8, конюшина біла – 4‑5 і конюшина червона – 4‑5. Загальна норма травосумішки – 30‑ 35 кг/га.

Для прискорення створення доброго трав'яного шару і тривалого його використання рекомендується норму висіву трав збільшувати до 40‑50 кг/га.

При цілорічному зрошенні стічними водами в умовах глибокого залягання підґрунтових вод найбільш витривалі й продуктивні стоколос безостий, тимофіївка лучна, лисохвіст лучний, тонконіг лучний і конюшина біла.

Багаторічні злаки на відміну від люцерни добре реагують на зимові поливи, не випрівають під льодяною кіркою і, утворюючи щільну лугову дернину, не знижують продуктивність протягом 5‑8 років.

Стоколос безостий, маючи високу продуктивність і (зимостійкість, добре переносить тривале затоплення стічними /водами і зберігається у травостої до 10 років. Вирощування багаторічних трав на ЗПЗ дає можливість надійно очищати велику кількість стічних вод.

Провідними силосними культурами на ЗПЗ є кукурудза, сорго і соняшник, оскільки вони мають високий потенціал урожайності.

Суданська трава добре реагує на полив стічними водами, під час вегетації витримує тривале затоплення водою (15‑20 днів) і залежно від сівби може забезпечувати 3‑4 укоси.

В умовах застосування шахтних вод провідними культурами є коренеплоди й люцерна. Дослідним шляхом встановлено, що кормові буряки з урожаєм виносять весь хлор, який надходить у ґрунт з поливною водою, столові буряки – 50‑55, а люцерна – 50%; огірки і капуста – майже не знижують засолення ґрунту.

На ЗПЗ, де застосовують тваринницькі стоки, вирощують в основному кормові культури: багаторічні трави, кукурудзу і коренеплоди.

Поливні землі найбільшої Бортничської зрошувальної системи (23,3 тис. га) використовують переважно під кормові культури: кукурудзу, зернобобові, коренеплоди і багаторічні трави. Тільки близько 10% площі, де можливий полив по борознах, використовують для вирощування ранніх овочів і картоплі.

Висока удобрювальна цінність стічних вод дає можливість впроваджувати на ЗПЗ інтенсивні сівозміни, які відповідають агрономічним, санітарно-гігієнічним і господарським вимогам. При їх побудові враховують хімічний склад і удобрювальну цінність стічних вод. Питома вага багаторічних трав у сівозмінах має бути 40‑60%. Включення просапних культур у сівозміни не повинне перевищувати 20%.

Схеми сівозмін залежать від природно-економічних умов і спеціалізації господарств. Спеціалізовані кормові й польові сівозміни мають порівняно коротку (5‑7 років) ротацію.

На ЗПЗ, як і в умовах звичайного зрошення, можна одержувати 2‑3 урожаї за рік з однієї площі. Із проміжних культур на ЗПЗ вирощують злако-бобові сумішки, сумішки соняшнику з горохом, кукурудзи із суданкою, сорго, суданську траву, сою, картоплю літнього садіння.