Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

Горох – цінна білкова продовольча і кормова культура. Зелена маса, сіно, солома і полова його – високопоживний корм для тварин.

Як бобова рослина, горох цінний і в агротехнічному відношенні. Він за допомогою бульбочкових бактерій, які поселяються на корінні, засвоює азот повітря. При сприятливих умовах горох залишає в ґрунті до 100‑120 кг/га азоту, що рівнозначно 20‑25 т/га гною. Горох – хороший фітосанітарний попередник озимої пшениці Завдяки йому різко знижується ураження озимої пшениці кореневими гнилями.

Горох – культура великих потенційних можливостей і при створенні оптимальних умов вирощування забезпечує високі врожаї зеленої маси і насіння. На сортодільницях урожай зеленої маси сорту Зерноградський перевищив 700 ц/га. В умовах Пржевальської державної сортодослідної станції, розміщеної в Киргизстані, сорт гороху Трудівник забезпечив урожай насіння в середньому за три роки досліджень 52 ц/га, в 1982 р. ­– 60,2, в 1983 р. – 67,0, а в 1985 р. – 69,9 ц/га. Це рекордна урожайність культури. Нині широке поширення одержала інтенсивна технологія вирощування гороху, яка забезпечує 35‑45 ц/га насіння, що еквівалентно врожаю зернових – 80‑100 ц/га.

Біологічні особливості. Горох – культура помірного клімату, маловибаглива до тепла. Насіння починає проростати при температурі 1‑2°С, біологічний мінімум для формування вегетативних органів становить 4‑5°С.

Тривалість вегетації залежить від сорту, агрофону і термічного фактора. Оптимальні умови для розвитку гороху складаються при температурі 25‑30°С, при 35°С ріст припиняється і культура може загинути. Вегетаційний період у скоростиглих сортів гороху триває 60‑65, пізньостиглих – 120‑130 днів.

Сходи переносять короткочасні заморозки до 5‑7°С. Проте, у фазі цвітіння заморозки в 2‑4°С згубні для цієї культури.

Як світлолюбна рослина, горох краще розвивається і добре плодоносить в умовах довгого дня. Проте фітоперіодична реакція у нього тісно пов'язана з особливостями сорту і кількістю поживних речовин у насінні.

Горох вибагливий до вологи, особливо в перший період свого розвитку. Для набубнявіння і проростання насіння потребує 100‑110% вологи від його маси; в подальші періоди вегетації вимоги до вологи знижуються. Разом з тим у розвитку гороху виділяють два критичних періоди за реакцією на нестачу вологи. Перший – через 15‑25 днів після сходів, другий – у період бутонізації – цвітіння, коли відбувається реалізація закладених у рослини потенційних можливостей. У період бутонізації – цвітіння необхідно створювати оптимальні умови зволоження і живлення, тоді довше буде продовжуватися цвітіння і більше сформується бобів.

До ґрунту горох не дуже вибагливий. Непридатні для нього кислі й засолені ґрунти. Важкі глинисті, з близьким заляганням підґрунтових вод, і перезволожені ґрунти також непридатні для гороху.

Основною особливістю гороху є фіксація азоту з повітря за рахунок бульбочкових бактерій. Він відзначається і високою інтенсивністю засвоєння фосфору, який входить до складу нуклеїнових кислот, що беруть участь у синтезі білка, процесах росту, розмноження, стимулюють ріст кореневої системи і активність бульбочкових бактерій. Горох добре поглинає важкозасвоювані фосфати. Калій посилює фосфатний обмін у рослинах, підвищує активність надходження в рослини сірки, збільшує обводненість колоїдів протоплазми. При його наявності рослини легше переносять короткочасний дефіцит вологи.

Сорти. Найбільш перспективним для вирощування на насіння за інтенсивною технологією є такі сорти: Топаз, Неосипаючий Уладівський 6, Уладівський ювілейний, Зеленозерний 1, Льговський зеленозерний, Сармат, Смарагд.

Нині селекціонери світу займаються виведенням короткостеб-лих невилягаючих сортів гороху з вусатим типом листка і детер-мінантним типом росту стебла. Уже виведені й проходять конкурсне дослідження такі сорти: Норд, Вусач неосипаючий, Флагман, Харківський вусатий, Молдовський вусатий. Заслуговує уваги і виробничої перевірки завезений із Голландії безлистий голландський сорт Солара, який у західних країнах забезпечує урожайність насіння 60‑70 ц/га і більше. Цей сорт має зчеплюючі за допомогою вусів стебла і придатний для збирання прямим комбайнуванням.

Попередники. Кращі попередники гороху на зерно – озимі, ярі колосові й просапні – кукурудза, цукрові та кормовий буряки, картопля і ранні овочеві культури.

Горох не можна сіяти після інших бобових, оскільки можливе зараження загальними хворобами. Щоб уникнути кореневих гнилей, що сильно уражують горох, повернути на те ж саме поле його слід через 6‑7 років.

Кращими попередниками гороху в післяжнивних посівах є озимі, рання картопля й ранні овочеві культури.

Обробіток ґрунту. Горох позитивно реагує на зяблеву оранку, глибина якої коливається від 20‑22 до 25‑27 і навіть 28‑30 см.

Перед оранкою, як правило, проводять лущення. На полях, засмічених кореневищними бур'янами, найбільш ефективне дворазове дискування з інтервалом п'ять – сім днів на глибину залягання кореневищ.

При обробітку ґрунту під горох – культуру, яка ставить підвищені вимоги до зволоження ґрунту в досходовий період, особливу увагу приділяють вирівнюванню поверхні поля восени, взимку чи рано навесні.

Передпосівний обробіток ґрунту здійснюють за схемою: боронування в один – два сліди чи культивація і коткування. На важких, запливаючих ґрунтах виконують дві культивації: першу – на 14‑16 см, другу – на глибину загортання насіння.

Добрива. Горох добре реагує на післядію органічних і мінеральних добрив, які вносили під попередні культури. Позитивно реагує і на фосфорні добрива, які вносять під оранку. Норма їх Р60-90. Рекомендована норма азотних добрив – N30-40, подальше збільшення її знижує урожай гороху і погіршує якість насіння.

На думку англійських учених, під горох не слід вносити азот навіть на бідних ґрунтах, бо не будуть розвиватися бульбочкові бактерії, використання добрив буде неефективним. Вони вважають, що застосування азотних добрив виправдано тільки малою нормою (N10-30) і лише на пізніх посівах гороху.

Високу ефективність на посівах гороху забезпечує припосівне внесення амофосу чи гранульованого суперфосфату, збагаченого бором і молібденом. Норма Р2О5 при цьому становить 10‑20 кг/га.

Сівба. Горох – культура раннього строку сівби. Його насіння не псується в прохолодному ґрунті, а сходи не бояться весняних заморозків. Ранні посіви менше страждають від грибних захворювань і шкідників, краще протистоять згубній дії посухи. Ранні посіви дають і більш високий урожай. У поєднанні з до- і після-сходовими боронуваннями ранні строки сівби забезпечують збільшення врожаю на 3,5‑5 ц/га. Особливістю інтенсивної зональної технології вирощування гороху в Краснодарському краї е надто рання сівба в січневі й лютневі вікна при температурі ґрунту від 0 до 3°С. За такої сівби прямі витрати на виробництво насіння знижуються на 8,6, матеріальні – на 15,6%, збільшення врожаю гороха досягає 7‑9 ц/га. Запізнення з сівбою на 5‑7 днів призводить до зниження врожаю на 40‑50% і більше і погіршує якість насіння.

Кращими способами сівби гороху визнані вузькорядний і рядковий. Для прискореного розмноження насіння нового сорту в зрошуваних умовах рекомендується широкорядна сівба з міжряддям 45 см і нормою висіву 400‑450 тис./га насінин.

Норма висіву насіння в звичайних посівах змінюється від 0,8 до 1,8 млн/га. Залежить вона від родючості ґрунту, агрофону, строків сівби і сорту. Так, максимальна продуктивність гороху сорту Труженик одержана при нормі висіву насіння 0,9‑1,2 млн/га, збільшення норми висіву насіння сорту Смарагд від 1,2 до 1,8 млн/га при понадранніх строках сівби підвищує урожай на 6‑7 ц/га.

У зарубіжних країнах оптимальне загущення гороху становить 0,8‑1,2 млн/га схожих насінин. При такій нормі висіву спостерігається підвищена стійкість рослин проти вилягання.

Глибину загортання насіння диференціюють залежно від механічного складу ґрунту, енергії проростання насіння, строків і способів сівби. На важких за механічним складом, схильних до запливання ґрунтах горох сіють на глибину 4‑5 см, на середніх і легких – 5‑8, на супіщаних – до 10 см.

Сівбу гороху слід проводити сівалками СЗ-3,6, СЗА-3,6, але дискові сошники при цьому треба замінювати на анкерні. Високу якість сівби гороху забезпечує удосконалена сівалка СЗС-2,1Л.

З метою боротьби з хворобами, шкідниками і підвищення врожайності гороху його насіння перед сівбою обробляють 80%-м препаратом ТМТД (300‑400 г/ц насіння), туром (2,7 кг на 1 ТОВ “Агронафта” насіння), нітрагіном і молібденовокислим амонієм (25 г на гектарну норму насіння). Інокуляція насіння ризоторфіном на 2‑4,2 ц/га підвищує урожай і поліпшує його якість. Вміст білка зростає на 2‑5%.

Догляд за посівами гороху зводиться до післяпосівного коткування, боронування до сходів і при їх появі – у фазі 3‑4 листочків у рослин. Проти бур'янів раціональне сумісне застосування агротехнічних і хімічних засобів боротьби.

У боротьбі з однорічними одно- і двосім'ядольними бур'янами застосовують прометрин (3‑5 кг/га).

На посівах гороху ефективне сумісне застосування гербіцидів з молібденом. Обробка посівів гороху у фазі трьох листків гербіцидом 2М-4ХМ (2,5‑3,8 кг/га) чи базаграном (2,5‑3,8 кг/га) сумісно з 150 г/га молібденово-кислого амонію підвищує урожайність гороху на 4 ц/га.

Під час бутонізації боротьбу зі шкідниками ведуть за допомогою 40%-го розчину фосфаміду (1,2 кг/га) і змочуваного порошка сірки (5‑6 кг/га).

Останнім часом розробляється і такий прийом, як коткування гороху легкими котками у стадії бутонізації. Збільшення врожаю за рахунок коткування досягає 4 ц/га, такі посіви легше збирати, втрати при збиранні значно нижчі.

Режим зрошення гороху складається з вологозарядкового і вегетаційних подивів. Вологозарядковий полив проводять у нормі 800‑1000 м3/га в роки з низькою вологозабезпеченістю ґрунтів в осінньо-зимовий період.

Вегетаційні поливи здійснюють з урахуванням критичного періоду культури і погодних умов року. Нижня межа оптимальної вологозабезпеченості гороху в активному шарі (0‑60 см) – 60‑ 70% на легких і 70‑80% НВ на важких ґрунтах.

На темно-каштанових і чорноземних ґрунтах півдня України горох, залежно від погодних умов поливають від одного до трьох разів, величина поливної норми змінюється від 350 до 500 м3/га. Основні способи поливу гороху – дощування, напуском по смугах, по засіяних і незасіяних борознах.

Збирання врожаю. На зерно горох починають збирати при побурінні 75‑80% бобів роздільним способом. При цьому бажано використовувати жатку ЖСБ-4,2. Валки підбирають зерновими комбайнами через 3‑4 дні після скошування, при вологості зерна 18‑19%.

Прискорити збирання гороху і зменшити втрати при його проведенні можна за рахунок десикації посіву 20%-м препаратом реглона (2,4‑4 л/га). Горох, посіви якого оброблені десикантом, збирають прямим комбайнуванням.