11.1. Цукрові буряки

Цукрові буряки – цінна технічна культура, основне джерело сировини для одержання цукру. Вирощують їх ще й на корм. В 1 т коренеплодів міститься 250 к. од. і 22 кг перетравного протеїну.

Зрошення підвищує урожай цукрових буряків на 210‑300, а збір цукру – на 35‑70 ц/га.

За багаторічними даними Інституту зрошуваного землеробства УААН, в умовах зрошення на каштанових ґрунтах півдня України середня врожайність цукрових буряків за 1978‑1985 pp. становила 688, на темно-каштанових – 593, а на чорноземах південних – 620 ц/га.

У дослідах Миколаївської обласної державної сільськогосподарської дослідної станції урожайність цукрових буряків у середньому за 1980‑1985pp. становила 633, а в умовах комплексної дії всіх ефективних факторів – 897 ц/га при цукристості 15,2%. Рекордна врожайність коренеплодів цукрових буряків – 1025 ц/га.

Біологічні особливості. Цукрові буряки ‑ дворічна рослина. В перший рік життя вони дають цукроносний коренеплід з розеткою прикореневих листків, а на другий рік – стебла, квітки і насіння.

Насіння дрібне, тому і запас поживних речовин у них невеликий. При глибокому його загортанні – понад 4‑5 см, поживних речовин буває недостатньо для появи сходів на поверхні ґрунту.

Проростання насіння починається лише після того, як воно убере в себе воду в кількості, що перевищує його масу в 1,2‑1,7 раза. Для швидкого проростання насіння, крім води, ще потрібні повітря й тепло. Мінімальна температура проростання 2°С, при 4‑5°С проростання затягується до 4 тижнів і більше; при 10°С закінчується за 9 днів, а при 15°С ‑за 4 дні. Оптимальна температура проростання насіння буряків – 20‑25 °С, при підвищенні її до 35°С або зниженні нижче 2°С проростання припиняється.

У перший рік життя цукрових буряків виділяють три періоди: формування листків, активний ріст коренеплода, цукронагромадження. Фаза активного росту коренеплодів поєднується з тривалим ростом листків, а період цукронагромадження – з тривалим ростом коренеплодів.

У період від з'явлення першої пари листків до третьої відбувається так зване линяння кореня, тобто скидання першої кори, пов'язане з різким посиленням процесів росту і потовщенням кореня. Проріджувати сходи треба до початку цього періоду, у фазі першої пари справжніх листків.

Листки мають важливе значення для формування коріння і нагромадження в ньому цукру. Для перших листків характерний швидкий ріст, але розвиваються вони не більше 35 днів. Приблизно з появи 10-го листка спостерігається уповільнення росту, але тривалість життя листків збільшується до 50‑70 днів. Ріст 40‑ 50-го листків знову прискорюється, а тривалість життя скорочується. При цьому нові листки з'являються швидше, ніж відмирають раніше сформовані, і загальна їх площа збільшується. Потім обидва процеси урівноважуються, але до кінця вегетації площа листків зменшується внаслідок посиленого їх усихання.

Нестача вологи викликає раннє старіння листків і скорочує тривалість їх життя. Цьому можна запобігти поливом. Проте добрий полив після тривалої посухи може викликати нове масове утворення листків, що знижує цукристість коренеплодів.

Одне з важливих завдань зрошення – створення сприятливих умов для раннього формування могутньої гички, збільшення тривалості життя листків і безперервного фотосинтезу, оптимальна температура для якого становить 20‑25°С. Шкідливе для фотосинтезу перегрівання листків, що настає при температурі вище З0°С. Це також усувається своєчасним зрошенням.

У листку закінчується утворення цукру, який майже у чистому вигляді або у вигляді суміші гексоз переміщується в коріння. Цей процес відбувається головним чином вночі, тобто при підвищеному зволоженні листків. Зрошення, запобігаючи в'яненню листків вдень, сприяє не тільки фотосинтезу, але й відтоку продуктів асиміляції у коренеплодів вдень, що підвищує їх цукристість. Проте треба ураховувати, що надмірні поливи знижують цукристість коренеплодів.

Найбільшу роль у нагромадженні цукру відіграють листки, які закінчили ріст, але ще не постаріли (не пожовтіли). Найбільшої маси гичка досягає у середині вегетації. У період формування основної маси коренеплоду при збереженні всіх листків спостерігається найбільше споживання води і поживних речовин рослинами. Найбільший приріст коренеплоду відбувається при температурі близько 20°С і хорошому зволоженні ґрунту.

Стрижневий корінь цукрових буряків проникає у ґрунт на глибину до 2 м. Він має два яруси бокових коренів. Горизонтальне коріння першого яруса розміщене нижче шийки – частина кореня, вільна від листків і бокових коренів. При зрошенні вони дуже галузяться в орному шарі, після його освоєння заглиблюються в ґрунт. На глибині 50‑60 см від головного кореня відходить нижній ярус бокового коріння, розвиток якого також значно посилюється при поливах. Активна частина кореневої системи на початку зрошення розміщується в шарі 0‑60 – 0‑70 см, а до кінця вегетації поступово заглиблюється, досягаючи 100 см.

Установивши загальні закономірності зв'язку між ростом коренеплода, його цукристістю і могутністю листкового апарату, можна зробити висновок, що для одержання високого врожаю коренеплодів важливо збільшити потужність розвитку листків на початку вегетації, а для підвищення цукристості коренеплодів - наприкінці її.

Добре зволоження ґрунту сприяє підвищенню врожайності, а ясна сонячна погода – нагромадженню цукру.

У посушливих південних районах зрошення компенсує нестачу вологи і забезпечує одержання високих урожаїв з доброю цукристістю.

Цукрові буряки ставлять підвищені вимоги до ґрунтових умов; кращими для них є ґрунти з високою ефективною родючістю. Для них непридатні важкі глинисті безструктурні ґрунти, на яких важко одержати добрі сходи, а також заболочені й піщані ґрунти, де коренеплід пізно достигає і бідний на цукор.

Цукрові буряки дуже стійкі до наявності водорозчинних солей в ґрунті. Серед культур, що використовують при освоєнні засолених меліорованих земель, перше місце належить їм.

Сорти. В умовах впровадження інтенсивної технології вирощування цукрових буряків використовують, в основному, генетично однонасіннєві сорти і гібриди, створені на стерильній основі. На поливних землях найбільш поширені Ялтушковський однонасінний 30, Білоцерківський однонасінний 45, Уладівський однонасінний 35, Ювілейний, Білоцерківський МС 32, полігібриди Первомайський 10, Білоцерківський 1, 2 і 19, Кубанський 9, Внісовський 5.

Попередники. Кращими попередниками цукрових буряків у зрошуваних сівозмінах є озима пшениця, що висівається по пласту багаторічних трав, зернобобові, кукурудза на зелений корм, ранні зернові й кормові культури, картопля, помідори, огірки, перець, кабачки, капуста, цибуля.

Допустимими попередниками цукрових буряків визнані: кукурудза на силос і зерно, кормові буряки. Не можна розміщувати їх після соняшнику і цукрових буряків. Беззмінне вирощування буряків на третій рік навіть при високих нормах добрив, які відіграють велику профілактичну роль, призводить до розмноження коренеїда, розвитку церкоспорозу, хвороб коренеплодів, посилює засміченість посіву, знижує урожайність на 25‑29 ц/га, на четвертий рік ‑на 100‑280, а в окремі роки і до 300 ц/га. Цукристість при цьому знижується на 2‑2,9%. На тому самому полі: цукрові буряки можна розміщувати не раніше ніж через три роки.

Вирощування цукрових буряків після кукурудзи і пласта люцерни в 3‑5 разів збільшує ураженість їх кореневими гнилями.

Основна вимога, яка ставиться до попередників, зводиться до раннього і високоякісного їх збирання, що дає можливість вчасно провести осінній обробіток ґрунту під цукрові буряки.

Основний обробіток ґрунту при зрошенні включає лущення стерні, оранку з попереднім внесенням добрив, планування площ і наступне глибоке розпушування.

Лущення стерні на глибину 6‑8 чи 8‑10 см проводять слідом за збиранням попередньої озимої культури дисковими лущильниками ЛДГ-10 або ЛДГ-15 у два сліди. Залежно від швидкості проростання бур'янів, їх видового складу, погодних умов, ущільнення і вологості ґрунту лущення повторюють лемішними знаряддями на глибину 12‑14 см або плоскорізом.

При розміщенні цукрових буряків по пласту багаторічних трав необхідно підрізати і подрібнити коріння люцерни і післяукісні рештки. Для цього використовують лемішні лущильники, важкі дискові борони БДТ-7, БДТ-10, а потім плоскорізи КПГ-2,2 або глибокорозпушувачі КГС-4,8. Глибина обробітку ґрунту‑10‑ 15 см. При цьому обробітку кореневі шийки люцерни підрізаються, підсушуються і подрібнюються. Іноді необхідність такого обробітку виникає і при розміщенні цукрових буряків по обороту пласта. При сівбі їх після зернових з підсівом сидератів зелену масу перед заорюванням подрібнюють дисковими лущильниками чи роторними подрібнювачами типу КІР.

Оранку під цукрові буряки проводять залежно від типу ґрунту і попередника на глибину від 25‑27 до 30‑32 см. Зяблеву оранку на зазначену глибину бажано виконувати ярусними чи оборотними плугами.

Заміна оранки безполицевим обробітком збільшує на поливних землях України продуктивність праці на 25‑30%, витрата пального при цьому зменшується на 20‑25%.

В останні роки проявляється тенденція підвищення продуктивності цукрових буряків при поглибленні оброблюваного шару до 40‑42 см шляхом оранки або поєднання оранки на 30‑32 см з ґрунтопоглибленням чи щілюванням.

Обов'язковим засобом осіннього обробітку ґрунту під цукрові буряки є поточне планування, яке проводять перед оранкою чи після неї. При цьому усувають рознімні й зрошувальні борозни, розмиви та інші нерівності. Для планування використовують довгобазові планувальники. Під час планування, що виконується в 2‑3 сліди, ґрунт сильно ущільнюється, тому планування треба супроводжувати глибоким розпушуванням чизелем ЧКУ-4 або плоскорізом-глибокорозпушувачем. Це забезпечує утворення розпушеного орного шару з вирівняною поверхнею ґрунту перед входом у зиму.

Весняний обробіток ґрунту включає ранньовесняне і передпосівне розпушення з одночасним коткуванням. Він суттєво впливає на проростання насіння і початковий ріст рослин, особливо на важких, запливаючих, часто солонцюватих чи засолених ґрунтах зрошуваного землеробства.

Ранньовесняне розпушування і вирівнювання поверхні проводять при настанні фізичної спілості ґрунту агрегатами, які складаються з борон і шлейфів СГ-21, ЗБП-0,6, ШБ-2,5, ЗБЗТУ-1,0 та ін. Поєднання цих знарядь, як і кількість проходів, визначають конкретно для кожного поля залежно від стану його поверхні ґрунтових і погодних умов. Обробіток проводять під кутом до напрямку оранки. При випаданні дощів і ущільненні поверхневого шару ґрунту розпушування повторюють.

Для забезпечення оптимальної щільності складу і дрібногрудкуватої будови ґрунту і укладення насінин на тверде ложе у вологий шар на глибину 4‑5 см передпосівні обробітки необхідно диференціювати залежно від ущільнення ґрунту, його вологості й стану поверхні поля.

На каштанових і чорноземних ґрунтах півдня України боронування боронами, обладнаними лапами, виявилося ефективнішим порівняно з передпосівною культивацією (табл. 50).

50. Урожайність цукрових буряків залежно від прийомів осіннього
і передпосівного обробітків ґрунту

На передпосівному обробітку ґрунту добре зарекомендувала себе борона-культиватор ВНІС-Р, підвищення врожаю коренеплодів від її застосування порівняно з традиційними знаряддями обробітку в роки досліджень змінювалося від 30 до 72 ц/га.

При надто пухкій будові ґрунту, особливо при суховіях у передпосівний період, необхідне коткування посівів кільчасто-шпоровими котками. Підвищення врожаю від цього агроприйому по зонах бурякосіяння коливається від 12 до 52 ц/га.

На ділянках з достатньо пухкою будовою ґрунту доцільне малування мало-вирівнювачем МВ-6 в агрегаті з легкими боронами. При цьому досягається вирівнювання мікрорельєфу, що сприяє поліпшенню якості сівби.

Для кращої боротьби з бур'янами передпосівний обробіток ґрунту необхідно поєднувати з внесенням гербіцидів: суміш три-хлорацетату і вензару в нормах 7 і 1,3 кг/га препарату. Слідом за внесенням гербіцидів поле культивують на глибину 4‑5 см і коткують.

Передпосівний обробіток ґрунту треба проводити культиваторами УСМК-5,4А чи УСМК-5,4Б з плоскорізальними робочими органами.

Добрива – один з головних факторів підвищення врожайності цукрових буряків на зрошуваних землях. Види і норми їх змінюються залежно від ґрунтово-кліматичних і господарських умов районів вирощування культури. На першому місці по значимості для рослин стоїть азот, на другому – фосфор, на третьому – калій.

Велике значення для буряків мають і органічні добрива. Застосування гною з розрахунку 40 т/га підвищує на поливних землях урожайність коренеплодів на 127‑206 ц/га.

Прирости врожаю цукрових буряків від застосування мінеральних добрив знаходяться на такому самому рівні.

Для одержання 750‑800 ц/га коренеплодів цукрових буряків на чорноземі малогумусному півдня України рекомендується вносити 40 т/га гною іN₂₀₀Р₁₆₀К₆₀, а на темно-каштанових солонцюватих важкосуглинкових ґрунтах цього ж регіону – N₁₆₀Р₂₄₀К_120.

Норму застосування мінеральних добрив під цукрові буряки диференціюють ще й з урахуванням строків збирання культури: при ранніх строках оптимальною вважають N₁₂₀P₁₈₀K₁₂₀, а при більш пізніх – N₁₈₀P₁₈₀K₁₂₀.

Гній, фосфорні й калійні добрива вносять восени під оранку, а азотні – у декілька прийомів: під передпосівну культивацію, при сівбі та в період вегетації культури.

За рубежем і в нашій країні все більшу увагу починають приділяти мікродобривам (бору, магнію, цинку, міді), які сприяють прискореному росту і розвитку цукрових буряків, підвищують на 50‑70% їх стійкість проти хвороб. Мікродобрива бажано застосовувати з поливною водою або у сухому вигляді разом з мінеральними добривами.

Нині органами економічного нагляду встановлена максимально допустима норма застосування азоту, яка становить 150‑160 кг/га, що необхідно враховувати при визначенні системи живлення вирощуваної культури.

Сівба. Максимальні врожаї цукрових буряків з найвищим вмістом цукру в коренеплодах одержують при сівбі насіння в оптимально ранні строки, коли температура ґрунту на глибині 8‑10 см становить 5‑6°С.

Запізнення з сівбою призводить до висушування верхнього шару ґрунту і супроводжується зниженням польової схожості, зрідженістю сходів. Кожний день запізнення з сівбою призводить до зниження врожаю коренеплодів на 8‑9, а збирання цукру – на 1 ц/га.

Спосіб сівби – пунктирний з міжряддями 60 см для поливу по борознах і 45‑60 см – при дощуванні. При сівбі з міжряддям 60 см використовують сівалку ССТ-8А, а при 45 см – ОСТ-12Б.

Норму висіву встановлюють з розрахунку 12‑15 при міжрядді 60 і 9‑11 насінин на 1 м рядка при міжрядді 45 см.

Оптимальним перед збиранням визнано загущення цукрових буряків у межах 85‑100 тис./га рослин.

Глибина загортання насіння 3‑5 см. Обов'язковим способом вирощування буряків є коткування його посівів, що сприяє підвищенню урожаю коренеплодів на 50‑70 ц/га і більше.

Догляд за посівами включає до- і післясходові боронування, шарування, формування густоти насаджень, підживлення, поливи, розпушування, боротьбу з бур'янами, шкідниками і хворобами.

Досходове боронування проводять легкими боронами ЗБП-0,6А за 4‑5 днів до появи сходів. З появою першої пари справжніх листків на посівах, які потребують прорідження, проводять після-сходове боронування просапними чи легкими боронами, засміченість при цьому знижується до 80%, а затрати ручної праці – в 2 рази.

При з'явленні сходів проводять шарування міжрядь на глибину 4‑5 см, культиваторами, обладнаними ножовими робочими органами і секціями голчастих дисків-розпушувачів захисних зон.

Вздовжрядкове чи поперечне проріджування сходів у фазі першої‑другої пари справжніх листків виконують проріджувачем УСМП-5.4Б, УСМК-5.4А чи ПСА-2,7. Потім розпушують міжряддя й нарізують щілини, поливні борозни й вносять добрива.

На поливних землях проводять 3‑5 міжрядних розпушувань: перше на глибину 5‑6 см, наступні з постійним поглибленням до 10‑12 см, обробіток продовжують до повного змикання листків.

Боротьбу з бур'янами необхідно вести трикомпонентною сумішшю гербіцидів: бетанал (6 л/га) + лонтрел (0,3 л/га). Зазначена суміш при своєчасній обробці посівів знищує повністю всі бур'яни. Триразова обробка посівів цукрових буряків бордоською рідиною або фундазолом знижує ураженість церкоспорозом і підвищує урожай коренеплодів.

При з'явленні блішки і бурякового довгоносика посіви обробляють 40%-м к.е. метафосу (1 л/га), а проти борошнистої роси використовують колоїдну сірку (6 кг/га).

Зрошення цукрових буряків включає вологозарядковий і вегетаційні поливи. В роки із посушливою осінню необхідний перед-орний полив, що виконується за елементами поливної мережі попередника нормою 400‑500 м³/га. В умовах надто посушливої весни проводять передпосівні поливи в нормі 200‑300 м³/га.

Вологозарядкові поливи проводять восени до оранки або частіше після неї у нормі 800‑1000 м³/га. Ефективність цих подивів залежить від ґрунтово-кліматичних умов. Підвищення врожаю коренеплодів цукрових буряків від вологозарядкового поливу коливається від 40 до 100 ц/га. Значення вологозарядки ще й у тому, що вона зрушує строк першого вегетаційного поливу на 15‑20 днів, зменшує їх кількість, дає можливість запобігти зволоженню ґрунту в пізні строки, що позитивно впливає на нагромадження цукру.

Провідну роль у формуванні врожаю цукрових буряків, як і багатьох інших культур, відіграють вегетаційні поливи.

При встановленні поливного режиму буряків умовно виділяють три періоди його росту: перший – від сівби до 1 липня, другий – з 1 липня до 20 серпня і третій – від 20 серпня до збирання врожаю. Другий період росту є критичним щодо вологи.

Багаторічні дослідження переконують у необхідності диференційованого підходу до встановлення передполивного порогу вологості ґрунту за періодами росту і розвитку цукрових буряків.

Надмірне зволоження ґрунту, як і дефіцит вологи в ньому, призводить до нераціонального витрачання поливної води, зниження врожаю та якості цукрових буряків.

На каштанових ґрунтах півдня України оптимальним визнано чергування передполивних порогів 70‑80‑70% НВ. Максимальний урожай коренеплодів забезпечують поливи з постійним перед-поливним порогом вологості активного шару ґрунту на рівні 80 % НВ, проте якість коренеплодів при такому зрошенні погіршується, знижується і окупність поливної води урожаєм вирощуваної культури.

Передполивний поріг вологості ґрунту встановлюється і з урахуванням механічного складу ґрунту. На поливних землях України для другого – критичного періоду рекомендовано таке зниження вологості ґрунту в передполивний період: на важкосуглинкових ґрунтах 75‑80, на середньо- і легкосуглинкових – 65‑70 і на супіщаних 55‑60% НВ.

Активний шар ґрунту в перший період росту цукрових буряків становить 0,6, а в другому і третьому – 0,7 м. Більш глибоке зволоження ґрунту вегетаційними поливами нераціональне.

Окремі вчені рекомендують диференціювати не тільки передполивний поріг вологості ґрунту, а і його активний шар: перший період – 0,3‑0,4 м; другий – 0,6‑0,7 і третій – 0,25‑0,30 м.

Величина поливної норми варіює залежно від типу ґрунту, передполивного порогу вологості, величини активного шару і способу поливу. При дощуванні вона змінюється від 400 до 550, а при поливі по борознах ‑ від 700 до 800 м³/га.

Для середнього за зволоженістю року рекомендований на поливних землях півдня України такий режим зрошення цукрових буряків: поливів 4‑6, в тому числі за періодами – перший - 0‑1, другий – 4, третій – 0‑1, зрошувальна норма за типами ґрунту змінюється від 2800 до 3500 м³/га.

У сухі роки і особливо на ґрунтах з глибоким заляганням підґрунтових вод кількість поливів і відповідно зрошувальна норма збільшується на 20‑50%, а у вологі роки і на посівах із заляганням прісних підґрунтових вод на глибині 1‑1,5 м від поверхні – на стільки ж знижуються. Основними способами поливу цукрових буряків є дощування і поверхневий – по борознах.

На посівах цукрових буряків ефективне комбіноване зрошення – поєднання поверхневих поливів і дощування. Витрата води при такому зрошенні зменшується на 10‑30%.

Високу ефективність забезпечує дрібнодисперсне і моноаерозольне зрошення цукрових буряків. В умовах нових способів зволоження ґрунту раціональніше використовується поливна вода і суттєво підвищується урожай вирощуваної культури.

Зрошення буряків закінчується передзбиральним поливом у нормі 200‑400 м³/га за 15‑20 днів до збирання врожаю.

Збирання врожаю. Перед початком збирання необхідно видалити високостеблі бур'яни і стебла рослин буряків, що цвітуть. Потім поле розбирають на загінки і збирають буряки з поворотних смуг і міжзагінкових проходів.

У першу чергу збирають буряки на полях, розміщених на низинних ділянках, а також, на яких будуть сіяти озимі культури. Дуже важливо вивезти коренеплоди у день їх збирання на бурякоприймальні пункти, не допускаючи підв'ялювання і втрат цукру.

Урожай збирають прогресивними способами: поточним, перевалочним або поточно-перевалочним. При поточному способі коренеплоди і гичку зразу ж відправляють до місця переробки. При другому і третьому способах коренеплоди тимчасово зберігають на полі або в господарстві, а потім відправляють на переробку.