Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

Рицина – високоолійна культура. Насіння її містить від 55 до 56% невисихаючої олії, яка має велику в'язкість. З насіння одержують рицинову і касторову олію. Першу використовують у хімічній, електротехнічній, машинобудівній, шкіряній, лакофарбовій та інших галузях промисловості; другу – в медицині. Макуху після обеззараження від отруйних речовин згодовують тваринам в невеликих дозах. Листки використовують для відгодівлі шовкопрядів.

Вирощують рицину в південних районах України. Селекціонерами створені інтенсивні, високопродуктивні сорти рицини з урожайністю насіння до 25‑З0 ц/га, розроблені й рекомендовані у виробництво інтенсивні технології її вирощування. Рекордний урожай насіння становить 38,2 ц/га.

Біологічні особливості. Рицина – світлолюбна і теплолюбна культура. Мінімальна температура проростання насіння 10‑12°С. Для росту рослин найсприятливіша температура – 20‑22°С. Рицина чутлива до заморозків: при температурі 1°С гинуть сходи, а при З°С – дорослі рослини. Вегетаційний період залежно від сорту і ґрунтово-кліматичних умов коливається від 90 до 150 днів.

Рослини здатні безперервно галузитися й утворювати на гілках плодові утворення – грона. За рахунок бокових грон у сортів, що галузяться, формується основна частина врожаю. Надмірне загущення рослин гілчастих сортів небажане, оскільки внаслідок взаємного затінення обмежується формування репродуктивних органів. Рицина погано переносить як ґрунтову, так і повітряну посуху. Витрата води за вегетацію становить 3000‑5000 м3/га. На початку вегетації споживання води рослинами помірне. Найбільшу кількість вологи вони використовують у фазі цвітіння – наливання насіння, коли посилено нагромаджуються сухі речовини Цей період є критичним. Припадає він на кінець липня ‑-початок серпня. Під час посухи відмирають листки, опадають квітки і коробочки.

Рицина вибаглива до мінерального живлення і ґрунтової родючості. За винесенням поживних речовин з ґрунту на одиницю врожаю вона в 2‑4 рази перевершує озиму пшеницю. На 1 т насіння рицина споживає 64‑68 кг азоту, 14‑20 фосфору і 52‑ 56 кг калію. Посилене витрачання поживних речовин культурою спостерігається у другий період вегетації. Посилене азотне живлення перед утворенням грона значно підвищує урожай. Рицина має підвищену здатність засвоювати фосфор і слабо реагує на внесення калійних добрив.

Вибагливість до ґрунтів у культури висока: віддає перевагу чорноземним і каштановим з легким і середнім механічним складом, для неї не придатні засолені, важкі глинисті й заболочені ґрунти.

Викладене свідчить, що рицина вибаглива до водозабезпеченості й режиму живлення, тому в посушливих районах зрошення і удобрення значно підвищують її урожай.

Сорти. На поливних землях в умовах застосування інтенсивної технології вирощування використовують сорти і гібриди з коробочками, що не розтріскуються, придатними для механізованого збирання. В Україні вирощують такі сорти: Донська крупнокісна, Щербинівська і ВНДІОК 165 поліпшена.

Попередники. Кращими попередниками рицини в зрошуваних сівозмінах є озима пшениця, багатокомпонентні сумішки однорічних трав, зернобобові культури, овочеві, цукрові буряки, кормові коренеплоди і кукурудза. Повторне розміщення рицини на одному полі призводить до значного зниження врожаю. На попереднє місце її можна повертати через 6‑8 років.

При своєчасному збиранні рицина є добрим попередником озимих культур. Кормові культури сіяти після неї не рекомендується, оскільки при засміченні їх падалицею можливе отруєння тварин.

Обробіток ґрунту під рицину треба проводити з урахуванням попередника, він має бути спрямований на знищення багаторічних і зменшення кількості однорічних бур'янів, а також на запобігання водної і вітрової ерозії ґрунту.

Після збирання попередника на полі проводять лущення на глибину 6‑8 см. На полях, чистих від коренепаросткових бур'янів, найефективніше застосування поліпшеного зябу, що включає два дискові лущення стерні на 6‑8, 8‑10 см і звичайну оранку на глибину 25‑27 чи 27‑30 см.

На полях, засмічених коренепаростковими бур'янами, застосовують пошаровий обробіток, який складається з раннього дискового лущення на 8‑10 см, повторного лемішного лущення на 10‑12 см і оранки на З0‑32 см після повторного відростання багаторічників.

Ефективний спосіб боротьби з коренепаростковими бур'янами в період осіннього обробітку ґрунту – застосування гербіцидів: змінної солі 2,4-Д (2‑2,5 кг/га). Витрата води при наземному обприскуванні 200‑300 л/га і при авіаційному – 50‑100 л/га.

Максимальний ефект одержують у тому випадку, коли хімічній обробці підлягають добре відрослі паростки коренепаросткових бур'янів.

На полях, схильних до вітрової ерозії, застосовують систему плоскорізного обробітку з використанням культиваторів-плоскорізів і глибокорозпушувачів. Навесні на таких полях обов'язкове застосування трефлану (25%-й к.е.) з розрахунку 5‑6 кг/га препарату.

При основному обробітку важкосуглинкових ґрунтів після зяблевої оранки бажане нарізування щілин глибиною 55‑60 см з відстанню між ними 70‑90 см.

Весняний обробіток ґрунту краще обмежувати боронуванням і однією передпосівною культивацією. На ґрунтах, схильних до запливання, а також погано вирівняного з осені зябу і полях, засмічених падалицею озимих культур або зимуючими бур'янами, необхідно проводити дві культивації – рано навесні та перед сівбою на глибину загортання насіння.

Добрива. Рицина в умовах зрошення добре реагує на удобрення. Внесення З0‑40 т/га гною під зяблеву оранку підвищує урожайність рицини і наступних після неї культур. Мінеральні добрива вносять з розрахунку N60-90P90-120. Фосфорні добрива загортають восени під час оранки, а азотні – під передпосівну культивацію.

Ефективне і припосівне внесення N10P20. Локально внесені добрива при сівбі слабо зв'язуються ґрунтом, тому добре засвоюються рослинами.

Сівба. Сіють рицину пунктирним способом, ширина міжрядь – 70 см. При сівбі використовують пунктирні сівалки СПЧ-6М, СУПН-8С.

Норму висіву насіння встановлюють з урахуванням рекомендованої густоти рослин для даного сорту. Глибина загортання насіння – 6‑8 см.

Сорти ВНДІОК 165 поліпшена і Донська крупнокісна, що слабо галузяться, основну масу врожаю формують за рахунок центральних грон – найбільш продуктивних, тому такі сорти треба загущувати до З0‑40 тис./га рослин. З урахуванням польової схожості насіння і пошкодження рослин у період вегетації норма висіву повинна перевищувати оптимальну густоту на 25‑З0%.

Необхідно враховувати, що при оптимальному загущенні у рицини збільшується вирівняність по строку достигання, підвищується висота прикріплення грон. Це зумовлює кращу пристосованість до комбайнового збирання, високу його якість і більш раннє вивільнення поля для наступних робіт.

Догляд за посівами. Період від сівби до сходів у рицини триває 2‑3 тижні. Насіння бур'янів проростає значно раніше. Тому необхідно проводити до- і післясходове боронування.

Культивацію міжрядь треба проводити тільки для знищення бур'янів, в міру їх з'явлення. Розпушування ґрунту на чистих від бур'янів ділянках не сприяє збереженню ґрунтової вологи і не збільшує урожай.

Для боротьби з мікроспорозом, альтернаріозом, фітофторозом, церкоспорозом та іншими хворобами протягом вегетації рицину два рази обприскують 1%-ю бордоською рідиною або її замінниками. В разі з'явлення сірої, білої або чорної гнилей проводять третє обприскування, але не пізніше ніж за 20 днів до збирання культури.

Проти піщаного мідляка застосовують 40%-й розчин метафосу (0,7‑1 л/га), а проти лучного метелика‑50%-й к.е. волатону (1‑1,5 л/га).

Зрошення. Рицина реагує на зрошення, її урожай, завдяки поливу, збільшується вдвоє і досягає 20‑24 ц/га.

В суху осінь проводять вологозарядковий полив (800‑1000 м3/га). Особливо важливі вегетаційні поливи у другій половині літа при формуванні врожаю центрального грона. Надмірне зрошення може призвести до непомірного росту вегетативної маси, що негативно впливає на врожай насіння.

Найсприятливіший режим зрошення культури створюється тоді, коли в активному шарі (0,7 м) вологість ґрунту підтримується на таких рівнях: утворення центрального грона – 70, цвітіння – 80, наливання ‑ достигання насіння – 70% НВ. Для цього залежно від погодних умов необхідно проводити від 3 до 5 подивів, поливна норма при дощуванні – 450‑550 м3/га.

При підтриманні такої ж вологості ґрунту в шарі 0,4‑0,5 м поливна норма зменшується до 300‑400 м3/га, але кількість поливів може зростати до п'яти – семи. Часті поливи малими нормами не припускають надмірного перезволоження ґрунту після подивів і в той же час підтримують у постійному зволоженні верхній, найродючіший шар ґрунту. При цьому мікроклімат приземного шару повітря значно пом'якшується.

На важких ґрунтах перед поливами один – два рази за сезон нарізують борозни-щілини, глибина яких становить 30‑35 см.

Збирання врожаю. Перед збиранням урожаю проводять десикацію посіву хлоратом магнію з розрахунку 12‑15 кг/га або реглоном – 2‑3 л/га. Більш швидке і повне підсушування забезпечує реглон. Ефективне використання суміші хлорату магнію (100 кг/га) і реглону (1 л/га). Десикацію починають при побурінні коробочок на гронах першого порядку і вологості насіння не більше 20‑25%. Здійснюють її за допомогою авіації. Витрата робочої рідини – 100 л/га. Через 7‑10 днів після десикації починають збирати врожай.

Нові рицинозбиральні комбайни ККС-6 і ККС-8 з правильно відрегульованими механізмами забезпечують якісне збирання врожаю рицини, як? мають великий габітус в поливних умовах.

Зволікання із збиранням після десикації на один – два тижні призводить до зниження врожаю на 10‑17%, при збиранні через 1,5‑2 місяці – на 41‑52%.

Відмова від десикації, затягування початку збирання до листопада і висушування рослин від ураження їх морозами призводить до втрати половини вирощеного врожаю.