Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

Помідори – високоврожайна овочева культура, її плоди багаті вітамінами, мінеральними солями і органічними кислотами. Вони відзначаються високими смаковими якостями, використовуються у свіжому, засоленому, маринованому вигляді і в кулінарії. Близько половини врожаю помідорів перероблюють на соки, пюре, заливки до консервів.

Урожайність помідорів у передових господарствах досягає 800‑1000 ц/га і більше. Так, у ланці Є.Я. Гречко з колгоспу ім. Кірова Білозерського району Херсонської області в 1978 р. урожайність їх становила 1003 ц/га.

Біологічні особливості. Насіння помідорів проростає при температурі не менше 11°С. Оптимальна температура для росту і розвитку рослин – 22‑24°С у відкритому ґрунті і 24‑31°С у теплиці; при температурі 33°С ріст уповільнюється, а при 35°С – припиняється. Температура вище З0°С несприятлива для асиміляції.

При надмірному нагріванні ґрунту (до 50°С і вище) ‑помідори уражуються стовбуром. Усунення перегрівання ґрунту зрошенням знижує небезпеку розвитку цієї хвороби.

Помідори випаровують велику кількість води. Транспіраційний коефіцієнт їх близько 800. При доброму зрошенні підвищується транспірація рослин, вони охолоджуються, що поліпшує асиміляцію і посилює їх ріст.

Критичним щодо вологи є період утворення і активного росту перших зав'язей і плодів, який триває на півдні більше місяця. Недостатнє водопостачання в критичний період затримує формування бутонів і призводить до опадання зав'язі.

Плоди у цьому випадку достигають пізніше, урожай знижується.

Оптимальний приплив вологи до рослин при зрошенні різко підвищує урожай і його якість. Плоди стають крупнішими, вони набувають більш привабливого вигляду; цукристість при цьому знижується, але зростає вміст вітаміну С.

Помідори добре переносять помірну сухість повітря, але при різкій зміні посухи і надмірного зволоження плоди можуть розтріскуватися.

Оптимальна вологість повітря – 50‑70%. При більш високій вологості повітря рослини легко уражаються грибними хворобами, затримується достигання пилку, погіршуються умови запліднення.

Гостра повітряна посуха, яка поєднується з суховіями, також несприятлива для рослин.

Розвиваючи могутню надземну масу і рясно плодоносячи, помідори виносять з ґрунту велику кількість поживних речовин. Особливо багато вони споживають калію і азоту, але найбільше реагують на недостачу фосфору в ґрунті. При цьому сім'ядолі стають синіми і фіолетовими. Приплив фосфору відразу ж викликає позеленіння листків. Особливо важливу роль відіграє цей елемент у період плодоутворення. Понад 90% засвоєного з ґрунту фосфору витрачається на утворення плодів. Калійні добрива сприяють одержанню гладеньких плодів, а фосфорні – зменшують небезпечність їх розтріскування. Обидва ці елементи сприяють нагромадженню в плодах цукру, кислот і вітаміну С.

Коренева система заглиблюється в ґрунт на 150‑200 см і при вільному розвитку досягає в ширину 245 см. Проте при пересадочній культурі головне коріння не проникає глибше 40‑50 см. Основну масу коренів після пересаджування становлять регенеративні корені, які поширюються горизонтально в радіусі до 60‑70 см.

Розвиток коренів після пересаджування розсади залежить головним чином від водопостачання. При зменшенні вологості ґрунту погіршується приживання рослин, запізнюється і послаблюється плодоношення, посилюється небезпека захворювання стовбуром.

При безрозсадній культурі помідорів зберігається стрижневий корінь, заглиблений у ґрунт, і збільшується глибина поширення кореневої системи. При цьому способі вирощування рослини набувають стійкості проти посухи і хвороб, частково проти стовбура. Відмінності у формуванні кореневої системи і стійкості рослин проти несприятливих умов при розсадній і безрозсадній культурі необхідно враховувати при вирощуванні помідорів на зрошуваних землях.

Сорти і гібриди помідорів, які вирощують при зрошенні, повинні бути стійкими проти грибних, бактеріальних і вірусних хвороб, а також проти розтріскування плодів, перегрівання листків, водного дефіциту, в'янення.

На поливних землях поширені такі сорти: ранні – Ранній 83, Утро, Світанок, Київський 139; середньоранні – Донецький 3/2-1, Факел, Новичок, Призер, Етап, Вікторина; середньостиглі – Новинка Придністров'я, Глорія, Меридіан, Кубок Молдови, Волгоградець, Зарниця; середньопізні – Волгоградський 5/95, Титан; пізньостиглі – Олімпієць, Дар Дона. Для машинного збирання придатні: Утро, Новичок, Салют, Призер, Волгоградець.

Співвідношення різних за скоростиглістю сортів у кожному регіоні визначається ґрунтово-кліматичними умовами і запитами народного господарства. На Полісе: ранніх повинно бути 90%, в Лісостепу‑50‑70, а в Степу – 40‑50%. Основний спосіб вирощування культури на Поліссі розсадний, у Лісостепу – розсадний 90‑100, в Степу – 40‑50%.

Співвідношення сортів при вирощуванні за інтенсивною технологією таке, ранніх – 50%, середньостиглих – 40 і пізніх‑ 10 %.

Попередники безрозсадних помідорів такі: зернові колосові, горох, рання капуста, огірки, кабачки, цибуля, зелені овочеві й проміжні кормові культури. Кращими попередниками розсадних помідорів є: пласт багаторічних трав, цибуля, капуста, огірки, столові коренеплоди, морква, баштанні, бобові, післяжнивні культури.

Не можна висаджувати помідори після картоплі, перцю, баклажанів, соняшника, тютюну або в одному полі з ними, оскільки ці культури мають загальні хвороби і шкідники. Повертати на попереднє місце їх можна не раніше, ніж через 2‑3 роки.

Обробіток ґрунту. При розміщенні помідорів після багаторічних трав важливо останнє скошування провести не пізніше кінця серпня, щоб на початку вересня підрізати кореневі шийки люцерни на глибині 5‑7 см. Це роблять безполицевими плугами чи плоскорізами. Через 12‑14 днів проводять оранку на глибину 27‑З0 см. Потім ґрунт вирівнюють, використовуючи вирівнювачі типу МВ-6. Після триразового вирівнювання поля необхідний провокаційний полив у нормі 250‑350 м3/га. В міру появи бур'янів ґрунт обробляють культиватором на глибину 6‑8 см.

При розміщенні помідорів після інших попередників слідом за збиранням культури проводять лущення дисковими знаряддями на глибину 8‑10 см, потім орють також на 27‑З0 см. Поверхню поля планують вирівнювачами ВП-8, ВПН-5, МВ-6. Після планування і провокаційного поливу найбільш доцільне глибоке осіннє чизелювання на 16‑18 см.

На заливних землях добре зарекомендувала себе двоярусна оранка плугами ПНЯ-4-40 на глибину 25‑27 см.

Взимку на солонцюватих ґрунтах вносять гіпс (3‑5 т/га). Ранньовесняний обробіток ґрунту починають боронуванням важкими боронами, обладнаними лапами. За 12‑14 днів до сівби або за 7‑10 днів до садіння розсади вносять трефлан (0,6 кг/га) і загортають його в ґрунт важкими боронами. Перед сівбою поле коткують котками з гладенькою поверхнею.

На полі розсадних помідорів проводять дві культивації, останню – на глибину садіння розсади впоперек майбутніх рядків.

Добрива. Помідори позитивно реагують на внесення гною. Норма його – 20‑40, а в передових господарствах – 80‑100 т/га. Норму мінеральних добрив розраховують на запланований урожай з врахуванням попередника і наявності поживних речовин у ґрунті. На поливних землях півдня України вносять N120-180Р120-180К60-90.

Під безрозсадну культуру восени вносять всю норму добрив після планування, під розсадну – роздрібнено: фосфорні й калійні ‑ восени під оранку, азотні – під передпосівну культивацію і в підживлення у період вегетації.

Помідори слабо використовують ґрунтовий фосфор, якому належить особлива роль у плодоутворенні. Треба відзначити, що надмірне азотне удобрення негативно впливає на плодоношення помідорів. Тому, на родючих ґрунтах при нормальному рості рослин, їх вносять в обмеженій кількості.

Сівба і садіння. Насіння за 40‑50 днів готують до сівби. Його сортують за питомою вагою в 5%-му розчині кухонної солі, відокремлюючи насіння, що спливло і легкі домішки з наступним інтенсивним промиванням і просушуванням. За 40‑60 днів насіння протруюють ТМТД (8 г на 1 кг насіння). За 1‑2 дні до сівби його замочують протягом доби в 1%-му розчині марганцевокислого калію з подальшим просушуванням без промивання до сипкого стану.

Насіння висівають сівалками точного висіву: СОПГ-4,8, СУПО-6. Норма висіву при точному висіванні – 1‑1,2 кг/га, глибина загортання – 3‑4, для штабових сортів – 2‑3 см.

Найпоширеніша схема розміщення помідорів з шириною міжрядь 70 см, відстань між рослинами в рядках – 35 см. В умовах механізованого вирощування і збирання більш перспективним є стрічкове розміщення: 90+50´30‑35 см і 110+50´15‑20 см.

Рекомендована схема садіння розсади ранніх помідорів 80+60´20 см, середньостиглих – 80+60´30‑35 см. Розсаду висаджують машинами СКН-6, СК.Н-6А.

Оптимальне загущення ранньостиглих сортів – 120‑150 тис./га рослин, середньостиглих – 80‑100, пізньостиглих – 60‑70 тис/га.

Насіння висівають при прогріванні ґрунту в шарі 0‑10 см до 10‑12°С, календарні строки по регіонах зрошення коливаються від кінця березня до середини травня. Розсаду висаджують при стабілізації температури ґрунту на рівні 10‑12°С і упевненості в тому, що вже не буде заморозків. Такі умови створюються в середині травня.

Догляд за посівами і насадженнями починають з проведення досходової культивації міжрядь на глибину 6‑8 см з рухом агрегату по слідовказуючих борознах.

Кількість міжрядних обробіток встановлюють залежно від наявності бур'янів, фізичного стану ґрунту і коливається від чотирьох до восьми. Першу міжрядну культивацію проводять на глибину 4‑6, останнє розпушування-щілювання – перед змиканням рослин у міжряддях на глибину 20‑25 см.

Після висаджування розсади для боротьби з хворобами рослини обприскують 1%-ю бордоською рідиною. Інтервал між подальшими обробітками в теплу і суху погоду 7‑10 днів, у вологу 5‑7, середньостиглих – 6‑8 разів.

Проти колорадського жука рослини два-три рази обробляють 0,3‑0,4%-м розчином фазолону.

Поливний режим. Могутня, густорозгалужена коренева система дає можливість помідорам використовувати воду з глибоких шарів і економко її витрачати.

При механізованому садінні розсади для її приживання проводять 1‑2 післясадивних поливи у нормі 250‑300 м3/га. Якщо розсаду садять вручну, тоді застосовують передсадивний полив у такій самій нормі. При безрозсадному вирощуванні помідорів хороші сходи одержують за рахунок природних запасів ґрунтової вологи. В умовах посушливої весни, коли верхній шар ґрунту швидко втрачає вологу, проводять передпосівні поливи в нормі 300‑350 м3/га води.

Вегетаційні поливи розсадних і безрозсадних помідорів проводять з врахуванням біологічних особливостей культури і погодних умов. Реакція розсадних і безрозсадних помідорів на розподіл вегетаційних подивів однакова.

Вегетаційний період помідорів за реакцією на ступінь зволоження ґрунту ділиться на такі періоди: від початку сходів чи висаджування розсади до початку плодоутворення; масове плодоутворення; масова віддача продукції і кінець вегетації. Оптимальними передполивними порогами вологості активного шару ґрунту (розсадні – 0,5, безрозсадні – 0,7 м) за цими періодами визначені – 70‑80 і 80% НВ. Режим зрошення помідорів на півдні України складається з 8‑10 подивів. Поливна норма становить 400‑500 м3/га, міжполивний період – 8‑10 днів. У посушливі роки кількість подивів становить 10‑12 і більше, а в більш північних районах – від 4 до 6.

Передовики-овочівники високі врожаї помідорів одержують за рахунок великої кількості подивів, але меншою поливною нормою – 250‑350 м3/га. Зрошувальну норму при цьому не збільшують.

Поливають помідори по борознах і дощуванням. За 2‑3 тижні до збирання поливи припиняють.

Збирання врожаю починають при достиганні 70‑80% плодів. Підготовка поля до збирання заключається в зарівнюванні тимчасової зрошувальної мережі, плануванні доріг та під'їздів, очищенні від плодів смуг для першого проходу і розвороту комбайна та транспортних засобів. При збиранні використовують помідоро-збиральний комбайн СКТ‑2А. При звичайній технології збирання застосовують широкозахватний комбінований транспортер ТШК-25.

Астраханська технологія вирощування помідорів розроблена Всеросійським НДІ зрошуваного овочівництва і баштанництва має такі особливості: широкорядна схема сівби і садіння; сівба відкаліброваним з високою схожістю насінням; нарізування спрямовуючих щілин з одночасним стрічковим внесенням гербіцидів; груповий спосіб висаджування з одночасним поливом смугами; культивація до сходів безрозсадних помідорів із застосуванням захисних щитків; догляд за посівами і застосування нових робочих органів – широкозахватних плоскорізів, прополювальних дисків, пружинних прутиків до стрільчастих лап; вертикальне обрізання стебел при розростанні кущів у міжряддях за допомогою обрізувача; збирання врожаю комбайном СКТ-2А.

До комплекту робочих органів для впровадження цієї технології вирощування помідорів входять: обладнання для загортання гербіцидів; нові робочі органи для догляду за ґрунтом і боротьби з бур'янами; обрізувач кущів.

Астраханська технологія забезпечує оптимальну густоту рослин, в 1,4 раза зменшує затрати, в 1,3 раза – собівартість вирощеної продукції, в 1,5‑2 рази зменшує втрати врожаю при збиранні, на 70% знижує витрати гербіцидів і на 20‑25% підвищує урожай.