Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

1.3.1. Зовнішня сфера корпоративного управління

Довгостроковим загальним завданням системи корпоративного управління є забезпечення стабільної ефективної роботи корпорації. Як уже наголошувалось, начебто така постановка питання аналогі­чна підходам загального менеджменту. Проте слід зауважити, що система корпоративного управління відрізняється від загального менеджменту підприємства, оскільки її суб’єктами є не тільки про­фесійні менеджери, а й власники корпоративних прав. Тому по своїй суті ця проблема зводиться до створення умов оптимальної корпо­ративної поведінки власників і менеджерів. Оптимізація взаємодії менеджменту та власників в розвинутих країнах тривала довгий період, на певному етапі виникла потреба в нормативних, законо­давчих та інших регуляторах, які б формалізували певні сторони такої взаємодії. Такими регуляторами стали насамперед державні законодавчі та підзаконні акти, впливи ринкового середовища, гро­мадські інституції.

Для вітчизняної практики корпоративного управління, яке по­чало формуватись лише з появою недержавного сектору, представ­леного в основному господарськими товариствами, важливим є ви­значення форм і методів управління господарськими товариства­ми. Крім того, державні корпоративні права знаходяться у статут­них фондах господарських, переважно акціонерних, товариств. Тому слід мати на увазі, що предметом корпоративного управління, крім його широкого розуміння як управління корпоративними правами, є управління не просто підприємствами, а певними господарськими товариствами з урахуванням особливостей їх організаційно-еконо­мічних форм. Оскільки корпоративна форма бізнесу базується на діяльності акціонерних товариств, а управління ними має свою спе­цифіку у порівнянні, наприклад, з приватними чи державними під­приємствами, то важливим є формування зовнішнього середовища, регуляторного впливу на корпорації і внутрішнього механізму узгодження інтересів суб’єктів корпоративних відносин.

Можна виділити зовнішні та внутрішні структурні елементи кор­поративного управління. Зупинимось спочатку на зовнішніх елемен­тах. Насамперед корпоративне управління забезпечується на рівні дер­жавних органів, які створюють норми і правила корпоративного конт­ролю, відповідальність суб’єктів корпоративного бізнесу. Тому державні органи загальної та спеціальноі компетенції є важливим зовнішнім елементом системи корпоративного управління.

Другим важливим зовнішнім елементом корпоративного регу­лювання є механізми ринкового контролю. Очевидно, що управлін­ня, його дієвість визначається досягненням певного соціально-еко­номічного статусу акціонерного товариства. Для власників важли­вим наслідком корпоративного управління є отримання частини прибутку, підвищення курсової ціни акцій корпорації. Тому в сис­темі корпоративного управління значну роль відіграють ринки про­дукції, а також фінансові ринки. Ринки продукції є чіткими інди­каторами правильності корпоративної стратегії і тактики фірми і приводять до ліквідації неефективно діючих структур. Фінансові ринки, в свою чергу, є показниками через котирування корпоратив­них цінних паперів стану корпорації. Наявність фінансових ринків дає змогу власникам корпоративних прав позбутись їх у разі не­ефективного корпоративного управління. Зрозуміло, що такий захід є крайнім, і він використовується, як правило, у тому разі, коли влас­ник випробував інші методи впливу на корпоративний менеджмент.

Третім важливим елементом зовнішнього корпоративного уп­равління можна вважати громадські організації, засоби масової інформації, які впливають на корпоративну стратегію й тактику. Існує досить розвинута система захисту інвесторів-акціонерів, яка крім державних органів представлена громадськими організація­ми, що здійснюють певний нагляд за розвитком корпоративного сектору, впливають на прийняття рішень, особливо через засоби ма­сової інформації. Корпоративна стратегія та культура знаходять своє відображення на сторінках преси і телебачення, дають досить часто орієнтири власникам корпоративних прав для здійснення ними відповідних дій — позбавлятись від цих цінних паперів, збирати органи управління чи якось впливати на їх роботу, проводити інші заходи, спрямовані на забезпечення своїх корпоративних прав.