2.2.1. Основні види господарських товариств в Україні

В Україні господарськими товариствами визнаються підприєм­ства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами через об’єднання їх майна та підприємниць­кої діяльності з метою одержання прибутку. Для організації акціо­нерних товариств більшості країн Європи у XVII—XVIII ст. був потрібний спеціальний дозвіл урядів (так звана концесійна система). Протягом XIX ст. концесійна (дозвільна) система змінюється явоч­ною системою, для якої не потрібно мати попередній урядовий дозвіл, а лише необхідно виконання особливих, визначених нормативно- правовою базою, умов для заснування. Така система, розвиваючись і вдосконалюючись, залишається й тепер у світовій практиці регулю­вання діяльності господарських товариств.

Існує така система також в Україні. Згідно з нею до господарсь­ких товариств належать акціонерні товариства, товариства з обме­женою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства. Це ті види господарських товариств, які можна заснувати в Україні. Усі без винятку товари­ства є юридичними особами, що можуть займатися будь-якою підпри­ємницькою діяльністю, яка не суперечить законодавству України. Крім того, у зарубіжній практиці зустрічаються також товариства, що формуються без укладення юридичних угод. В Україні такі то­вариства законодавством не визначені.

Як і інші юридичні особи, господарські товариства можуть набу­вати майнових та особистих немайнових прав, вступати в зобов’я­зання, виступати в суді, арбітражному та третейському суді від свого імені. Проте для руху корпоративних прав існують певні обмежен­ня. Так, майже в усіх країнах для фізичних осіб (громадян) вони обмежуються їх легальними доходами і необхідністю при купівлі значних пакетів акцій чи інших корпоративних прав виправдати джерела оплати. Крім того, придбання підприємством часток (акцій), активів інших господарських товариств має здійснюватися з дотри­манням вимог антимонопольного законодавства. Існують певні об­меження управління господарськими товариствами, які виплива­ють з поняття “пов’язані” (“афілійовані”) особи”, що передбачає ан- тимонопольне ускладнення набуття корпоративних прав, обмежен­ня по цінах, договірних зобов’язаннях.

Господарські товариства повинні обов’язково мати свою назву, а також зазначення виду товариства, для повних і командитних това­риств — прізвища (найменування) учасників товариства та інші необхідні відомості. Найменування товариства наведено в його установчих документах. Під ним воно заноситься до державного реєстру і функціонує — виступає контрагентом в угодах. При цьому треба не допускати, щоб найменування знов створюваного товари­ства збігалося з уже існуючими, оскільки це може викликати позо­ви з боку останніх за використання назви, іміджу фірми та ін. Най­менування товариства не може вказувати на належність товариства до відповідних міністерств, відомств і громадських організацій.

Місцезнаходження (розташування) товариства має бути в Україні. Цо но означає, що в Україні не можуть здійснювати господарську діяльність господарські тонаристиа, створені за кордоном, які мають неукраїнське місцезнаходженні!. ІІри реєстрації на українській те­риторії нони мають ненну специфіку, оскільки потрібно реєструва­тись п Міністерстві зовнішньоекономічних відносин, Ліцензійній палаті тощо. Товариства можуть створюватись з певно визначени­ми термінами або без чіткого визначення їх. Термін діяльності то­вариства може бути невизначеним, при цьому власники можуть здійснити його ліквідацію на свій розсуд. Ліквідація може бути здійснена також за рішенням арбітражного суду в разі банкрутства і порушення антимонопольного законодавства.