2.2.2. Особливості установчих документів

Для здійснення господарської діяльності і регламентації основ­них принципів і форм корпоративного управління в товариствах створюються установчі документи, які затверджуються засновника­ми і потім реєструються органами державної влади. При цьому для окремих видів господарських товариств є певні особливості. Так, наприклад, акціонерне товариство, товариство з обмеженою і това­риство з додатковою відповідальністю створюються та діють на ос­нові установчого договору і статуту, а повне і командитне товари­ство — тільки установчого договору. Установчі документи товари­ства у випадках, передбачених чинним законодавством, погоджу­ються з Антимонопольним комітетом України.

Оскільки установчі документи є основою для формування систе­ми корпоративного управління, вони мають містити певні обов’яз­кові відомості, зокрема, про вид товариства, предмет і цілі його діяль­ності, склад засновників та учасників, найменування та місцезна­ходження, розмір і порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутків та збитків, склад і компетенцію органів това­риства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік пи­тань, по яких потрібна одностайність або кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів, а також порядок ліквідації і реорганізації товариства.

Особливістю розробки установчих документів є те, що відсутність наведених вище відомостей в установчих документах є підставою для відмовлення у державній реєстрації товариства. В цілому роль установчих документів особлива, оскільки, прийнявши їх, товари­ство здійснює діяльність за їх пунктами. Особливо важливим для акціонерних товариств та товариств з обмеженою відповідальністю є прийняття статуту. Річ у тім, що засновницька угода приймається в цілому для засновників, визначає їх частки, переходи власності тощо. Водночас у статуті зазначено види діяльності, права спосте­режної (наглядової) ради, правління, ревізійної комісії, права та обо­в’язки посадових осіб товариства. Слід пам’ятати, що до установ­чих документів можуть бути включені положення та умови, які не суперечать законодавству України.

Статут є базовим документом для побудови системи корпора­тивного управління. Цілком зрозуміло, що товариства не можуть жити за один раз і назавжди розробленими установчими докумен­тами, і час від часу виникає потреба вносити до них певні зміни. Ідеальним варіантом для будь-якого товариства була б розробка таких документів один раз, проте, як свідчить практика, майже кож­на корпоративна структура вносить різні зміни.

Засновники та учасники товариства можуть самостійно зміню­вати установчі документи, але при зміні видів діяльності, місцезна­ходження та деяких інших положень потрібно приймати нові по­правки або документи у новій редакції і реєструвати їх в органах державної влади, для чого потрібні час і матеріальні витрати. Зміни, які сталися в установчих документах товариства і які вносяться до державного реєстру, підлягають державній реєстрації за такими са­мими правилами, які встановлені для державної реєстрації товари­ства. Законодавством визначено, що товариство зобов’язане у 5-ден- ний термін повідомити орган, що провів реєстрацію, про зміни, які сталися в установчих документах, для внесення необхідних змін до державного реєстру. Як правило, в Україні така практика не знай­шла широкого поширення, тому несуттєві зміни не вносяться або вносяться на розгляд органів державної реєстрації за один раз.