Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

3.1.3. Засновники, учасники, акціонери як суб’єкти корпоративного управління

Оскільки у переважній більшості випадків господарські товари­ства засновуються для здійснення підприємницької діяльності і власність у них має бути персоніфікована, слід зупинитись на понят­тях засновників, учасників, а для акціонерних товариств — акціо­нерів. Ці поняття широко використовуються в пресі, проте вони мають певні відмінності, які потрібно враховувати у разі вивчення їх ролі в системі корпоративного управління. Важливим момен­том є визначення кількості засновників.

У багатьох країнах законодавчими документами передбачено, що засновником акціонерного товариства може виступати одна юри­дична особа. З країн, що розвивають своє корпоративне управління до таких належать, наприклад, Угорщина, Чехія, Російська Федера­ція. В Україні нормативно-правова база з 1991 р. визначала не­обхідність кількох засновників. Таке положення діяло також, на­приклад, у Польщі, де потрібно як мінімум три засновники. В Ру­мунії відкрите акціонерне товариство повинно було мати не менш як п’ять акціонерів.

Засновниками та учасниками товариства можуть бути підприєм­ства, установи, організації, а також громадяни, крім випадків, перед­бачених законодавчими актами України. На сьогодні існують проб­леми участі державних підприємств як засновників знов створюва­них акціонерних товариств: їм це заборонено, якщо такі товари­ства не є державними акціонерними товариствами. Водночас держа­ва має свої корпоративні права в акціонерних товариствах, створених у процесі приватизації.

Слід мати на увазі, що підприємства, установи та організації, які стали учасниками товариства, не ліквідуються як юридичні особи, а продовжують здійснювати повсякденну господарську діяльність. Відповідно відповідальність перед третіми особами, які мають спра­ви з АТ, вони несуть лише в межах акцій акціонерного товариства, що їм належать. Водночас такі акціонери за своїми зобов’язання­ми перед своїми контрагентами несуть відповідальність і можуть відповідати таким специфічним поки ще для нас майном, як пов­ністю оплачені акції. Це означає, що акції можуть розглядатись їх власниками як товар і з ними можна здійснювати дозволені зако­нодавством дії. Як показує практика, регуляторні системи заборо­няють відчужувати, віддавати під заставу не повністю оплачені акції.

Щодо національної приналежності, то іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, а також міжнародні орга­нізації можуть бути засновниками та учасниками господарських товариств нарівні з громадянами та юридичними особами України, крім випадків, установлених законодавчими актами України.

Засновники акціонерного товариства укладають між собою до­говір, що визначає порядок здійснення ними спільної діяльності по створенню акціонерного товариства, відповідальність перед особами, що підписалися на акції, і третіми особами. У цей час засновники несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями, що виникли до реєстрації акціонерного товариства. Проте якщо засновник прий­няв на себе зобов’язання, пов’язані із створенням акціонерного то­вариства, то товариство відповідає за такі зобов’язання лише після прийняття їх за доцільні загальними зборами.

Після того як засновники прийшли до висновку щодо створення АТ, вони повинні повідомити про намір створити акціонерне това­риство, здійснити підписку на акції, провести установчі збори і дер­жавну реєстрацію. Тому засновники товариства завжди є його учас­никами, оскільки вони укладають і підписують установчий договір. У регуляторних системах, для того щоб засновники не відчужували зразу свої частки і брали участь у діяльності АТ, є певні обмеження для засновників. В Україні відповідно до нормативної бази 1991 р. укладання такої угоди для засновників акціонерного товариства передбачало зобов’язання утримувати не менш як 25 відсотків кількості акцій протягом двох років.

Інші особи, які отримали у статутному фонді товариства частки або паї, але не підписали установчу угоду, виступають як учасники товариства. Для акціонерного товариства обов’язковим є поняття “акціонери”. У відкритому акціонерному товаристві акціонерами є всі власники акцій, але не всі акціонери є засновниками. Може навіть скластися така ситуація, коли в акціонерному товаристві формаль­но не залишається засновників, оскільки вони, виконавши обов’яз­кові приписи щодо утримання четвертої частини статутного фонду протягом законодавчо визначеного терміну, можуть реалізувати свої акції. Тоді в АТ будуть виступати власниками тільки акціонери. Слід зазначити, що складнішою є ситуація щодо закритих акціонер­них товариств, оскільки там усі є засновниками і реалізація акцій ускладнена. Якщо виходити з визначення закритих акціонерних товариств, то в них поняття “засновник” тотожне поняттю “акціо­нер”, і навпаки.

Поняття “засновники”, “учасники”, “акціонери” доповнюються іноді поняттям “афілійовані особи”. Таке поняття застосовується для визначення відносин контролю в акціонерних товариствах.