3.2.2. Проведення підписки

Існує певна специфіка купівлі акціонерами акцій. Річ у тім, що акції купуються учасниками при створенні акціонерного товари­ства на основі укладення договорів з його засновниками. Якщо АТ уже існує і здійснює додатковий випуск акцій у зв’язку із збільшен­ням статутного фонду, то угоди про продаж укладаються з самим товариством. У разі створення акціонерного товариства акції мо­жуть бути розповсюджені через відкриту підписку на них (у відкри­тих акціонерних товариствах) або їх розподіл між засновниками (у закритих акціонерних товариствах).

Водночас важливим моментом є визначення ціни акцій при роз­повсюдженні на так званому первинному ринку. Відповідно до чин­ного законодавства акція може бути придбана на основі договору з її власником або держателем за ціною, що визначається сторонами, або за ціною, що склалася на фондовому ринку, а також у порядку спадкоємства громадян чи правонаступництва юридичних осіб та ін. Тому акції можуть реалізуватись при первинному розповсюд­женні як за номінальною вартістю, так і вищою за неї.

Регуляторні системи мають положення щодо можливостей про­дажу акцій за реальними цінами. Тому деякі системи обмежують реалізацію акцій так званою ринковою ціною, яку визначають нор­мативно і застосовують при регулюванні певних сторін діяльності акціонерних товариств. Стосовно реалізації нижче від номіналу, то в Україні на початок 2001 р. існує норма, згідно з якою акції мо­жуть продаватися нижче за номінал тільки за умови, що акціонерне товариство для цього має пройти державну реєстрацію, зареєструва­ти у встановленому порядку випуск акцій і інформацію про них. Зараз таку реєстрацію можна здійснити лише на основі звіту про результати підписки, а це означає, що існує необхідність продати акції за ціною, не нижчою від номіналу при первинному розповсю­дженні. Крім того, зменшення ціни акції нижче від номіналу може законодавчо обмежуватись певною часткою від номінальної вартості, хоча в цілому це суперечить ринковим відносинам.

При перевищенні ціни продажу над номінальною вартістю акції, а таке буває досить часто, АТ отримує суми, які підпадають під по­няття “емісійний дохід”, який в Україні не обкладається податком і є важливим джерелом зміцнення фінансового становища фірми. Така ситуація дає змогу маніпулювати на різниці цін акцій і залу­чати кошти, які не оподатковуються, однак при цьому слід міняти заявлений статутний фонд на реально сплачений. Наприклад, АТ має певні активи, яких не вистачає для здійснення широкомасштаб­ного нарощування господарських операцій — збільшення вироб­ництва або збільшення обсягів торгівлі. Залучення кредитів в Україні є справою досить складною і дорогою, оскільки відсотки надзвичай­но великі, потрібно мати предмет ліквідної застави, розробляти бізнес- плани під кредит тощо. Акціонери товариства не можуть надати інвестиції у вигляді товарних кредитів або без- поворотної фінан­сової допомоги, оскільки виникає проблема оподаткування. Якщо є погодженість з інвесторами, то у цьому разі можливе здійснення додаткового випуску акцій з певними умовами. Так, акції невели­кої номінальної ціни продаються тим самим акціонерам (як прави­ло, це інституціональні інвестори) за ціною, що у кілька разів пере­вищує номінальну. Сума надходжень не підпадає під оподаткування і може використовуватись АТ на різні потреби. При цьому інвесто­ри набувають додаткові корпоративні права. Щоправда, застосуван­ня поняття “ринкова ціна” може викликати у цих випадках виз­нання таких угод корисливими і тягнути певні наслідки правового характеру.

Проведення підписки передбачає певні процедури, які повинні знати як засновники, так і пересічні інвестори, що набувають корпо­ративні права у вигляді акцій. Насамперед слід мати на увазі, що регуляторними системами встановлюється термін відкритої підписки на акції. В Україні нормативна база 1991 р. таким терміном вва­жає 6 міс.

Крім того, як правило, не слід сплачувати відразу всю суму за акції, тому особи, які бажають придбати акції, повинні внести на рахунок засновників певний авансовий платіж. Після цього заснов­ники видають їм письмове зобов’язання про продаж відповідної кількості акцій. До дня державної реєстрації або до скликання ус­тановчих зборів особи, які підписалися на акції, повинні внести з урахуванням попереднього внеску певну частину відсотків номі­нальної вартості акцій.

Для закритих акціонерних товариств існують певні відмінності. В Україні відповідно до прийнятих нормативних документів 1991 р. у випадках, коли всі акції акціонерного товариства розподіляються між засновниками, вони повинні внести до дня скликання установ­чих зборів не менш як 50 відсотків номінальної вартості акцій. Як у відкритих, так і у закритих акціонерних товариствах на підтверд­ження внеску засновники видають особам, які підписалися і внесли кошти, тимчасові свідоцтва. Самі акції або їх сертифікати можуть бути видані одержувачу (покупцю) тільки після повної оплати їх вартості. Отже, для відкритих і закритих акціонерних товариств існують різні вимоги щодо розмірів покриття вартості акцій, хоча можуть бути й однакові.

У цілому акціонер у терміни, встановлені установчими зборами або установчими документами, зобов’язаний оплатити повну вартість акцій. У разі несплати у встановлений термін акціонер, якщо інше не передбачено статутом товариства, сплачує за час прострочки 10 відсотків річних від суми простроченого платежу. При несплаті протягом прийнятого терміну після встановленого терміну плате­жу акціонерне товариство має право реалізувати ці акції в порядку, встановленому статутом товариства. Введення такої санкції, як 10 відсотків, не вигідне ні АТ, ні його акціонеру, оскільки ці відсотки оподатковуються як неемісійний дохід.

Після закінчення зазначеного у повідомленні терміну підписка припиняється. Нормативною базою корпоративного управління в Україні 1991 р. передбачено необхідність покриття 60 відсотків за­явленого статутного капіталу. Якщо до визначеного часу не вдало­ся покрити підпискою 60 відсотків акцій, акціонерне товариство вважається незаснованим. Тому при створенні АТ, як правило, зас­новники передбачають таку ситуацію і досить часто викупають на себе або споріднені (афілійовані) фірми частину акцій, яка дає змогу вийти на обсяги продажу 60 відсотків. Якщо виникла ситуація, що підписку “провалили” (хоча таке трапляється дуже рідко, у разі незгод між засновниками або прорахунків при бізнес-плануванні створення АТ), то особам, які підписалися на акції, повертаються внесені ними суми або інше майно не пізніш як через ЗО днів. Якщо після закінчення підписки протягом двох місяців не проведені уста­новчі збори, то особа, яка підписалася на акції, має право вимагати повернення сплаченої нею частки вартості акцій. За невиконання цього зобов’язання засновники несуть солідарну відповідальність.

Оплата за акції може здійснюватись у гривнях, у випадках, пе­редбачених статутом акціонерного товариства, у іноземній валюті або через передачу майна. При цьому важливим є те, що статутний фонд може також створюватись за рахунок цінних паперів інших емітентів, тому оплата іноді здійснюється через внесення акцій од­них корпорацій в обмін на акції даного емітента. Незалежно від форми зробленого внеску вартість акції виражається у гривнях. Нормативно-законодавчою базою України встановлено, що підпри­ємства, установи й організації можуть придбати акції за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків та відсотків за банківський кредит. Таке положення має дещо декла­ративний характер, оскільки при купівлі-продажу акцій, особливо професійними фінансовими посередниками, які можуть здійснюва­ти по кілька актів купівлі-продажу в короткі терміни, практично неможливо постійно враховувати цю вимогу.

Існують ситуації, коли підписка не збігається з намірами заснов­ників не з погляду “недобору” бажаючих придбати акції, а, навпаки, при перевищенні попиту на акції АТ. У такому разі пропонування акцій здійснюється у розмірі емісії (статутного фонду), а попит може перевищувати статутний фонд. Якщо у повідомленні про емісію акцій засновники не передбачили можливості підвищення ринкових цін на акції, вони можуть розглядати доцільність залучення цих коштів і відповідно збільшення статутного фонду. Знизити попит на акції можна, піднявши їх ціну значно вище від номінальної вартості. Можна також жорстко обмежити терміни підписки і створити неоднакові умови для інвесторів (при додатковій емісії) або прийняти всю підпис­ку і зареєструвати реальний статутний фонд, який утвориться.

Тому в разі, якщо підписка на акції перевищує розмір статутного фонду, засновники можуть відхиляти зайву підписку. Відмова у під­писці проводиться згідно з переліком передплатників з кінця пере­ліку. Якщо засновники не відхиляють зайву підписку, рішення про прийняття чи відмову зайвої підписки приймають установчі збори. При відмові засновниками або установчими зборами зайвої підпис­ки внесені суми повертаються у порядку, передбаченому чинним законодавством України. Ситуації, коли засновники відмовляють у підписці при перевищенні статутного фонду, в основному пов’язані із загрозою втратити контроль над АТ, дати змогу стороннім акціо­нерам сконцентрувати пакети акцій, що дає можливість впливати на корпоративне управління товариства.

Досить часто виникає запитання, а чи не може саме АТ після проведення підписки викупити на себе як юридичну особу усі акції і бути їх власником? У цьому разі суб’єктом власності і відповідно усіх корпоративних прав (хоча вони перестають бути корпоратив­ними правами, якщо виходити з визначення, яке наведено у темі 1 посібника) має стати це підприємство. Тому регуляторними систе­мами приймаються законодавчі обмеження щодо викупу власних акцій і навіть довірчого управління ними.

Так, у багатьох країнах існують прямі обмеження на купівлю акцій дочірніми або залежними підприємствами. В Україні однією з обмежуючих норм є те, що акціонерне товариство має право вику­пити у акціонера оплачені ним акції тільки за рахунок сум, що перевищують статутний фонд, для їх наступного перепродажу, роз­повсюдження серед своїх працівників або анулювання. Причому такі акції мають бути реалізовані або анульовані у термін, який становить не більш як один рік. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму на загальних зборах акціонерів провадиться без урахування придбаних акціо­нерним товариством власних акцій. Тому практично можливо, але складно викупити акції на акціонерне товариство як юридичну особу, їх слід після цього передавати (продавати) акціонерам. У практиці існують випадки, коли частина акцій викуповується, щоб створити умови для контролю голосів на зборах, оскільки ці акції не голосу­ючі, тому існують певні варіанти, коли такі заходи здійснюються правлінням АТ за прямою вказівкою або неофіційною вимогою власників. Для протидії таким заходам приймаються правові нор­ми, згідно з якими викуп власних акцій може бути здійснений, на­приклад, тільки за рішенням загальних зборів або приймається рішення про заборону викупу власних акцій товариством, коли су­марна номінальна вартість акцій стає меншою за певну (наприклад, 80 відсотків) частину статутного капіталу або власний капітал мен­ший, ніж визначений нормативними документами.

Крім того, регулятивні системи багатьох держав містять поло­ження, що потребують викупу власних акцій товариством за вимо­гою його акціонерів у них самих. При цьому задовольняються не інтереси товариства як юридичної особи, а інтереси рядових акціо­нерів. До таких підстав викупу власних акцій належать, наприклад, неголосування акціонером рішень про трансформації товариства, про внесення змін до установчих документів, здійснення значних майнових угод тощо.

Результати підписки обов’язкові для створення акціонерного товариства, оскільки для його реєстрації (крім АТ, що створюються в результаті приватизації та корпоратизації) слід подати засвідче­ний ДКЦПФР звіт про наслідки підписки на акції.