6.3.2. Кліринг і розрахунки за угодами щодо цінних паперів

Рух акцій на пред’явника, оскільки по них не ведеться поіменно­го реєстру, провадиться через розрахунки як безготівковими плате­жами (що в умовах України здійснюється рідше), так і готівкою.

Існування значного тіньового сектору створює умови для руху вели­ких грошових коштів поза офіційним обігом. Акції на пред’явни­ка купуються часто без дотримання правил купівлі-продажу і без оформлення таких угод в офіційних органах, тим більше, що такої законодавчої норми, як обов’язкове посвідчення руху цінних па­перів нотаріатом, немає.

Як правило, в депозитарії схеми розрахунків такі, що торгівці можуть здійснювати розрахунки за угодами за принципами перед- поставки цінних паперів, передоплати коштів за акції і поставки проти оплати (при цьому акти оплати і поставки збігаються у часі).

Взаєморозрахунки за угодами щодо цінних паперів здійснюють­ся на основі розрахункових документів, наданих сторонами відповід­но до договорів, що передбачають перехід права власності на цінні папери, або інформації, наданої фондовими біржами та організацій­но оформленої позабіржовим ринком. Як правило, величина опла­ти за перереєстрацію акцій, щодо яких укладаються угоди купівлі- продажу, розраховується як відсоток від суми, що зазначена в угоді. Це не виключає, звичайно, інших варіантів розрахунків, при яких, наприклад, реєстратор чи інший учасник депозитарної системи при­в’язується до номінальної вартості акцій. Слід мати на увазі, що при бездокументарній формі емітент здійснює одноразові витрати — за сплату за відкриття депозитарієм емітенту рахунку у цінних паперах та депонування глобального сертифіката (тимчасового та постійного), відкриття генеральним зберігачем власникам рахунків у цінних паперах тощо. Крім того, емітент повинен нести також постійні витрати за зберігання глобального сертифіката випуску цінних паперів, здійснювати оплату за відкриті рахунки власникам, платити за переходи прав власності. Досить суттєвих витрат зазнає емітент і при застосуванні документарної системи. До непостійних можна віднести організацію випуску бланків сертифікатів відповід­ної захищеності, а до постійних — плату реєстратору за їх зберіган­ня, ведення рахунків та ін.

Кліринговий депозитарій для здійснення грошових розрахунків за угодами щодо цінних паперів зобов’язаний користуватися по­слугами, що надають розрахункові банки на основі відповідного до­говору, типова форма якого затверджується Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку і Національним банком Украї­ни. В цілому депозитарій може вибирати вільно такий розрахунко­вий банк або банки, які його влаштовують. Вимоги до такого розра­хункового банку встановлено положенням, що затверджується Дер­жавною комісією з цінних паперів та фондового ринку і Національ­ним банком України. Депозитарій може обслуговувати клієнтів за схемою, яка не передбачає грошового регулювання. Депозитарій може надавати можливості руху цінних паперів по рахунках, але не контролює процес грошових розрахунків. Це насамперед стосується угод, де не виникають грошові відносини — дарування, міни, а та­кож угод, де розрахунки здійснюються з відстрочкою.

Правила та операційні стандарти клірингу і розрахунків за уго­дами щодо цінних паперів затверджуються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Правила та операційні стан­дарти грошового клірингу та розрахунків за операціями з цінними паперами затверджуються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком Украї­ни і Міністерством фінансів України. Тому слід мати на увазі, що операції щодо угод переходу прав власності на цінні папери перед­бачають сплату державного мита у розмірі 0,2 відсотка від суми угоди, яка зазначена в договорі. При цьому суму державного мита сплачує, як правило, продавець, який від свого імені реалізує цінні папери, хоч у договорах купівлі-продажу така відповідальність може бути перекладена на покупця. Крім того, при обміні цінних паперів на інші цінні папери виникає ситуація, коли кожна з сторін угоди сплачує по 0,2 відсотка від суми майна, яке він дає в обмін. При викупі акціонерним товариством власних акцій у акціонерів та­кож сплачується державне мито за ставкою 0,2 відсотка від суми, яка зазначена в угоді.

У разі, коли громадяни продають свої цінні папери, за їх відчу­ження сплачується державне мито. Суми від продажу акцій не вклю­чаються до складу сукупного оподатковуваного доходу. В іншому випадку кошти, отримані за основним місцем роботи фізичними особами—власниками цінних паперів від продажу акцій, підляга­ють оподаткуванню в складі сукупного доходу, який обкладається податком як різниця між курсовою та номінальною вартістю. Якщо такі доходи сплачуються не за місцем основної роботи, вони опо­датковуються за ставкою 20 відсотків.