8.2.1. Інвестиційна компанія

Найбільш комплексною структурою серед фінансових посеред­ників є інвестиційна компанія. Інвестиційна компанія є юридичною особою, яка діє на ринку інвестиційних ресурсів за рахунок влас­них коштів за замовленням клієнтів або згідно з власною стратегі­єю. Відповідно до чинного законодавства України інвестиційною компанією визнається торгівець цінними паперами, який, крім про­вадження інших видів діяльності, може залучати кошти для здійснен­ня спільного інвестування через емісію цінних паперів та їх розмі­щення.

Інвестиційна компанія створюється у формі акціонерного товари­ства або товариства з обмеженою відповідальністю в порядку, вста­новленому для цих товариств, та здійснює діяльність щодо спільного інвестування. Статутний фонд інвестиційної компанії, яка здійснює спільні інвестиції, формується в порядку, встановленому чинним за­конодавством, і має становити не менш як 50 тис. мінімальних заро­бітних плат, визначених на момент реєстрації інвестиційної компанії.

Переважна більшість інвестиційних компаній в Україні створю­валась для роботи з приватизаційними паперами, тому організаційні засади їх діяльності передбачали умови акумулювання та розмі­щення цих специфічних цінних паперів. Практика вітчизняного функціонування інвестиційних компаній показала, що оскільки згідно з чинним законодавством вони не могли акумулювати при­ватизаційні майнові сертифікати, то вони створювали закриті вза­ємні фонди, які обмінювали цінні папери на інвестиційні сертифі­кати. З погляду реального інвестування його практично не було, тому що обмінювались одні цінні папери без реальної вартості (для об’єкта інвестування) на інші, також практично малоцінні. По суті змінювались лише власники, а вже з цього випливали зміни для корпоративного управління.

Інвестиційна компанія і в сучасних умовах зобов’язана заснува­ти взаємний фонд, провести реєстрацію випуску інвестиційних сер­тифікатів, опублікувати інвестиційну декларацію та інформацію про випуск нею інвестиційних сертифікатів, які мають відповідати ви­могам, встановленим чинним законодавством. На спільні інвестиції, які здійснюються через випуск інвестиційних сертифікатів інвес­тиційної компанії, поширюються обмеження, наведені вище. Взаєм­ний фонд є філією інвестиційної компанії, що створюється за рішен­ням її вищого органу. Цей орган затверджує також положення та інвестиційну декларацію взаємного фонду.

При цьому особливістю є те, що рішення про створення взаємного фонду вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 3/4 присутніх акціонерів (учасників), які беруть участь у голосу­ванні на загальних зборах інвестиційної компанії. Створений взаєм­ний фонд має окремі баланс та поточний рахунок і підлягає дер­жавній реєстрації в порядку, передбаченому для реєстрації філій суб’єктів підприємницької діяльності. На баланс взаємного фонду інвестиційна компанія може передавати майно у вигляді цінних паперів та об’єктів нерухомості.

Існують деякі особливості руху такого виду корпоративних прав. Так, кошти взаємного фонду не можуть використовуватися для по­криття збитків інвестиційної компанії. На майно взаємного фонду не може бути накладено стягнення за зобов’язаннями інвестицій­ної компанії, не пов’язаними з діяльністю взаємного фонду.

Інвестиційна компанія одержує прибутки від діяльності, пов’яза­ної із спільним інвестуванням, пропорційно до вартості майна, пе­реданого нею у взаємний фонд, якщо інше не передбачено інвестицій­ною декларацією. Вона отримує інвестиційні сертифікати у розмірі, що відповідає вартості майна, переданого нею у взаємний фонд. Інве­стиційні сертифікати засновників зберігаються у депозитарія і не можуть пропонуватися на продаж. Інформацію про діяльність взаєм­ного фонду інвестиційна компанія зобов’язана надавати загальним зборам акціонерів (учасників) не рідше ніж один раз на рік.

Раніше інвестиційна компанія повинна була мати ліцензії як Міністерства фінансів, так і ліцензії Фонду державного майна на проведення представницької діяльності з приватизаційними папе­рами. Оскільки такий дозвіл має бути наданий тільки за умови ро­боти з приватизаційними паперами, то формально інвестиційна компанія може існувати без нього, що спостерігається сьогодні, оскіль­ки приватизаційні папери практично виведені з обігу. Однак прак­тика засвідчує, що практично всі інвестиційні компанії створюва­лись для роботи з приватизаційними сертифікатами громадян. Тому більшість їх була націлена на роботу з ваучерами, що, в свою чергу, ставить їх в складне становище при проведенні операцій з реальни­ми інвестиційними ресурсами і посередництві в здійсненні значних інвестиційних проектів. Звичайно, для накопичення грошових коштів інвестиційна компанія може випускати власні цінні папери (ними можуть виступати акції і облігації), залучати кредити та отримувати аванси по операціях з цінними паперами, проте насправді це не так просто, оскільки вільні кошти інвестори не поспішають вкладати.