8.2.3. Довірчі товариства

В Україні досить активно діяли довірчі товариства, які часто називають трастовими компаніями або трастами. Після гучних скан­дальних операцій з майном вкладників кількість діючих довірчих / товариств зменшилась, а діяльність тих, що залишились, не така ' помітна на ринку інвестиційних ресурсів, як це було раніше. Водно­час не слід відкидати таку форму фінансового посередництва, яка в

інших країнах показала свою життєздатність і ефективність. В Україні довірчі товариства мають організаційно-економічну форму товариства з додатковою відповідальністю.

Довірче товариство являє собою фірму, яка здійснює представ­ницьку діяльність відповідно до договору, укладеного з довірителя­ми майна щодо реалізації їх прав власників. Тому довірче товари­ство є досить специфічною ланкою в системі корпоративного управ­ління, де здійснюється передавання функцій управління від власни­ка до професійного управляючого, який, на думку власника, більш ефективно здійснить функції розпорядження його майном. Певні функції власника корпоративних прав у цьому разі переходять від довірителя до довірчого товариства. При цьому довірчі операції від імені довірчого товариства здійснюють його учасники — довірені особи, які особисто виконують свої обов’язки перед довірителями май­на. Довірителями виступають окремі громадяни і юридичні особи.

Певну схожість з передаванням функцій управління і розпоря­дження має інститут уповноважених осіб, яким можуть передава­тись окремі функції управління корпоративними правами, але вони мають іншу організаційну форму. Засновниками довірчого товари­ства можуть бути юридичні особи та громадяни.

Що стосується інвестування, то така організаційна форма фінан­сових посередників, як довірче товариство, має значні переваги над інвестиційними фондами, оскільки не існує обмежень відносно ча­сток власного капіталу при інвестуванні. Крім того, така форма посередництва є досить привабливою і для інвестора, особливо дрібного, тому що він при вкладенні в довірче товариство не втра­чає повністю контролю над своїми коштами і може спрямовувати їх за цільовим призначенням. Щодо функцій корпоративного управ­ління, які здійснює довірче товариство, то вони зводяться в основно­му до таких базових напрямів.

Насамперед для юридичних осіб довірче товариство здійснює такі послуги: розпорядження майном, управління голосуючими акція­ми, агентські послуги. Для окремих громадян довірче товариство може здійснювати управління їх майном і корпоративними права­ми. Щодо майна громадян, то довірче товариство здійснює функції збереження та представницькі послуги. Довірені особи зобов’язані діяти в інтересах довірителів — власників майна, хоча більш конк­ретних приписів щодо цього положення немає. Практика показала, що надзвичайно складно довести діяльність довірчих осіб, якщо вона здійснювалась не в інтересах довірителів.

Оскільки довірчі товариства мають додаткову відповідальність, то з економічного погляду це означає, що учасники довірчого това­риства відповідають за його зобов’язаннями своїми внесками до статутного фонду, а при недостатності цих коштів — додатково

належним їм майном у кратному розмірі до часток їх учасників. Розмір відповідальності змінювався, особливо залежно від потреб роботи довірчих товариств з приватизаційними паперами.

У процесі діяльності довірчих товариств виявився також ряд недоліків, особливо в нормативному забезпеченні взаємовідносин довірителів та довірених осіб. Практика засвідчила, що довірчі товариства, як правило, пропонували довірителям такі угоди, згідно з якими вони втрачали будь-який контроль за довіреними коштами. На жаль, не були нормативно встановлені форми дого­ворів між довірителями і довірчими товариствами. Тому договори розроблялись, як правило, тільки на користь останніх. Результатом стало масове ошукування громадян. Крім того, зібрані кошти ви­користовувались не за призначенням, не в об’єкти інвестування, а на особисті потреби керівного складу багатьох довірчих товариств, після чого привласнювались.

Основними порушеннями довірчих товариств у ході їх діяльності були перевищення обсягів довірчих операцій з приватизаційними майновими сертифікатами, відсутність відповідної звітності та ін. Частина фінансових посередників йшла на пряме порушення нор­мативної бази і нехтування інтересами вкладників. Це призвело до позбавлення ліцензій багатьох фінансових посередників, призупи­нення діяльності ряду довірчих товариств та інвестиційних фондів і навіть до судових справ, що отримали широкий соціальний резо­нанс. На сьогодні довіра громадян і суб’єктів господарювання до довірчих товариств значно підірвана і їх розвиток стримується як не зовсім досконалою нормативною базою, так і таким чисто пси­хологічним фактором, як побоювання доручителів за свої кошти.