9.2.1. Особливості реалізації акціонерами управлінських функцій

Реалізація управлінських функцій акціонером здійснюється го­лосуванням на загальних зборах. Звичайно, можлива реалізація, коли акціонер вибирається у виборні органи товариства і здійснює свої повноваження, але зрозуміло, що таких учасників корпоративних відносин є небагато. Одним із важливих положень українського за­конодавства є те, що голосування на установчих та загальних зборах проводиться за принципом: “одна акція — один голос”. Річ у тім, що до 1997 р. такого положення не існувало, що давало можливість включати до установчих документів вимоги про голосування тільки пакетами акцій. У таких випадках голосувати могли лише власни­ки певних пакетів акцій, що не давало змоги дрібним акціонерам здійснювати свої управлінські функції. Зараз норма голосування “одна акція — один голос” є законодавчо визначеною. Реально вона не дуже вплинула на можливості дрібних інвесторів, оскільки мала кількість голосів дає малі можливості, але з погляду деяких фор­мальних моментів — присутності на зборах, виступів, запитань, вона дещо поліпшила їх стан. В інших країнах можуть існувати й існу­ють деякі особливості голосування.

Можливість кожного власника брати участь в управлінні викли­кає найбільш гострі питання і є проблемою не тільки вітчизняного корпоративного управління. Так, в Україні законодавством визначе- / но, що в загальних зборах мають право брати участь усі акціонери незалежно від кількості та класу акцій, власниками яких вони є. Крім того, можуть брати участь у загальних зборах з правом дорад­чого голосу члени виконавчих органів, які не є акціонерами. Зараз таке право надане представникам трудових колективів (профспілкам та ін.). Однак на практиці, і це не тільки в Україні, а й у переважній більшості країн, право на участь у зборах не завжди реально здійснен­не. Справа в тому, що, як уже наголошувалось, власність в АТ може бути дуже розпорошена і кількість акціонерів становить десятки тисяч чоловік. Практично забезпечити повноцінне проведення зборів нере­ально. Були спроби проводити такі збори методом опитування, виз­начення представників, розвитку довірчого управління. Найбільш прийнятним у сучасних умовах здається розвиток інституту пред­ставництва, структуризація його, чітке визначення функцій.

У корпоративному управлінні важливим моментом є встанов­лення періодичності скликання зборів. Як правило, регуляторною базою переважної більшості країн закладена норма, відповідно до якої загальні збори акціонерів скликаються не рідше як один раз на рік, якщо інше не передбачено статутом товариства.

Господарське життя іноді потребує термінового втручання вищого органу товариства. Тому можуть проводитись позачергові збори ак­ціонерів. Зрозуміло, що для проведення таких заходів необхідні певні процедури, оскільки було б недоцільним, наприклад, скликати загальні збори на вимогу одного акціонера, який володіє 1 відсотком акцій АТ. Позачергові збори, як правило, скликаються у разі неплатоспро­можності товариства, за наявності обставин, наведених у статуті това­риства, а також у будь-якому іншому випадку, якщо цього вимагають інтереси акціонерного товариства в цілому. Проте такі інтереси не мають чіткої конкретизації і така вимога носить загальний характер.

В Україні діє законодавче положення, згідно з яким позачергові збори мають бути скликані виконавчим органом на письмову вимо­гу ради акціонерного товариства (спостережної або наглядової ради) або ревізійної комісії. При цьому виконавчий орган акціонерного товариства зобов’язаний протягом 20 днів з моменту отримання пись­мової вимоги прийняти рішення про скликання позачергових зборів з порядком денним, запропонованим радою акціонерного товариства (спостережною або наглядовою радою) або ревізійною комісією.

Крім того, для підвищення ролі дрібних інвесторів існує положен­ня, відповідно до якого акціонери, які володіють у сукупності більш як 10 відсотками голосів, мають право вимагати скликання позачергових зборів у будь-який час і з будь-якого приводу. Якщо протягом 20 днів правління не виконало зазначеної вимоги, вони мають право самі скли­кати збори. У цьому випадку акціонери, які володіють 10 відсотками голосів, можуть здійснювати тиск на керівництво, постійно скликаю­чи загальні збори. У цьому разі виникає підстава для знаходження консенсусу між власниками з контрольними пакетами і власниками з дрібними, які змогли згрупувати більш як 10 відсотків.