10.3.2. Основні положення щодо організаційних структур

Як свідчить практика, іноді українські корпорації створюють по­ложення, спрямовані на всеохоплююче регулювання взаємодії суб’єктів господарської діяльності, що утворюються на основі тако­го акціонерного товариства. Такі положення розробляються у вели­ких фірмах, які мали масштабне виробництво з майже замкнутими виробничими циклами. Воно може мати назву Про організаційну структуру акціонерного товариства й охоплювати всі аспекти, вклю­чаючи навіть положення про відділи.

В інших корпораціях досить часто організаційна система регу­люється положеннями Про структурний підрозділ, Про головне підприємство, Про дочірні підприємства, філії та представництва, Про порядок створення, реорганізації і ліквідації дочірніх підприємств, філій і представництв АТ, а також окремими положеннями для кож­ної філії і представництва, які затверджуються, як правило, загаль­ними зборами. Для запобігання дублювання деяких пунктів достат­ньо одного з цих положень, але грунтовно розробленого.

Як правило, такі документи регулюють взаємодію безпосередньо акціонерного товариства, його дочірніх підприємств, товариств, ство­рених за участю цього акціонерного товариства, філій і представ­ництв, окремих структурних підрозділів, що не мають статусу юри­дичної особи, але мають певну господарську самостійність. При цьому положення має регулювати відносини усіх учасників не тільки з материнською компанією, а й між ними. Це досить об’ємні документи, які регламентують економічну діяльність всередині усіх учасників корпоративних відносин. Особливо потрібні розробки питань щодо фінансування органів управління, відрахування у різні фонди. При цьому доцільно розробити систему нормативів, які регулюють фінан­сові потоки всередині корпорації та її структурних підрозділів.

Важливим пунктом має стати визначення способів формування фонду дивідендів, оскільки прибуток може отримуватись окремими підрозділами нерівномірно, крім того, окремі юридичні особи (хоч і залежні) мають право самостійно розпоряджатись своїм прибут­ком. Тому треба встановити норми таких відрахувань, щоб було менше адміністративних рішень, які не завжди створюють перспек­тивну зацікавленість залежних підприємств в отриманні прибутку. Самі нормативи можна не розробляти, слід лише затвердити мето­дику їх розробки, яку мають використовувати учасники.

Важливим елементом розробки положення щодо взаємодії учас­ників у багатьох випадках є формування розрахункових цін, які діють всередині корпорації, якщо це стосунки окремих юридичних осіб. Зрозуміло, що такі ціни мають відповідати так званим звичай­ним цінам, як того вимагають положення антимонопольного зако­нодавства, оскільки обмінюються товарами та послугами пов’язані особи. Якщо ціни є внутрішньогосподарськими, вони можуть засто­совуватися фінансовим менеджментом корпорації з урахуванням внутрішньоекономічних чинників.

Положення про взаємодію суб’єктів господарської діяльності певної корпорації має містити пункти щодо врегулювання супереч­ливих питань, які виникають між ними. Таким “суддею” може бути виробнича рада, яку створюють у корпорації, правління акціонерно­го товариства, рада товариства, а в окремих випадках — загальні збори.