11.2.1. Положення про персонал

Положення про персонал визначає основні вимоги кадрової полі­тики щодо формування персоналу акціонерного товариства, розроб­ки та здійснення програм розвитку персоналу, регулює порядок оплати, порядок найму, просування по службі, атестації, вивільнення персоналу, питання формування соціального партнерства персоналу та адміністрації. Корпорації, які мають такі положення, меншою мірою потерпають від конфліктів між власниками і персоналом, між менеджерами та виконавцями.

Як правило, такий внутрішній документ дає визначення персона­лу корпорації, його структуру, іноді кількісний склад. Іноді в таке положення включаються пункти загального значення. Наприклад, стверджується, що адміністрація АТ і персонал як принцип своїх взаємовідносин розглядають готовність персоналу розуміти пробле­ми, що виникають перед корпорацією, як стратегічного характеру, так і поточні, відчувати свою належність до АТ, пов’язувати осо­бисті інтереси з інтересами АТ, повністю розділяти і підтримувати цінності та корпоративні інтереси, що висуваються АТ, приймати відповідальність і ризик за роботу АТ і економічні результати, успі­хи та невдачі.

З такою самою метою приймається також окреме положення — кодекс поведінки члена персоналу акціонерного товариства, який регламентує значну частину вимог до поведінки працівника.

У таких положеннях часто окремим розділом викладено про­граму розвитку персоналу. Власники приймають основні поло­ження, а адміністрація забезпечує розробку і реалізацію такої про­грами відповідно до трудового законодавства України. У різних корпораціях по-різному складається така програма, деякі обме­жуються лише нормами чинного законодавства, більш ефективно діючі корпорації розробляють її на перспективу досить грунтов­но, з включенням усіх пунктів поліпшення кадрового потенціалу акціонерного товариства. Іноді така програма зовсім не прий­мається.

Складовою частиною програми розвитку персоналу є спеціальна її частина, що регулює виробниче, економічне і соціальне партнер­ство адміністрації і профспілкових об’єднань або інших представни­ків трудових колективів. Зараз багато положень включають також розділи щодо застосування контрактної форми найму персоналу.

Важливим напрямом внутрішньокорпоративного регулювання кадрового забезпечення є підвищення кваліфікації і перекваліфіка­ція персоналу. З одного боку, доцільною є вимога до працівника, який зобов’язаний постійно підвищувати свою кваліфікацію. З дру­гого, обов’язком адміністрації має бути забезпечення кожному пра­цівнику АТ необхідних умов для підтримання і підвищення рівня професійної кваліфікації. Заходи адміністрації мають бути чітко окреслені, оскільки такі дії потребують великих коштів.

Так, зарубіжний досвід показує, що підготовка і перепідготовка персоналу переважно здійснюється за рахунок корпорацій. Така нор­ма може бути закладена у положення, проте в разі, якщо підготовка і перепідготовка осіб, які працюють за контрактом, пов’язана з ово­лодінням працівником спеціальними знаннями, що потребують ви­трат, які суттєво перевищують загальноприйняті, адміністрація і пра­цівник повинні мати право узгодити умови додаткового залучення коштів працівника.

Іноді в положення про персонал включають пункти про гаранто- ваність зайнятості працівників з боку адміністрації, вибір структур­ними підрозділами і працівниками форм організації праці і її оп­лати. Такі розділи коригують з пунктами про соціальні гарантії працівникам з боку адміністрації або власників, які закладаються за умови перевищення соціальних гарантій з боку власників над законодавчо визначеними. Вони можуть включати додаткову відпуст­ку у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, виплату додаткових сум до встановленої законом допомоги по державному соціально­му страхуванню, медичне, санаторно-курортне і побутове обслугову­вання, додаткову компенсацію на відшкодування збитків, внаслідок пошкодження здоров’я працівника (сім’ї працівника — в разі смерті останнього), по підтриманню (збереженню) здоров’я працівників (проведення за рахунок АТ огляду й оцінка якості здоров’я і пра­цездатності працівника), участь персоналу в прибутках та ін.