11.3.1. Форми розподілу прибутків

Для чіткої організації використання прибутків у корпораціях досить часто розробляють положення про порядок розподілу при­бутку. Воно є загальним і може конкретизуватись документами про участь персоналу в прибутках корпорації, про дивіденди, про оплату праці в акціонерному товаристві та ін.

Слід мати на увазі, що балансовий прибуток акціонерного товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку АТ сплачує податки та інші передбачені законодавством платежі до бюджету. Чистий прибуток, що утворюється після здійснення таких розрахунків, за­лишається у повному розпорядженні корпорації.

Сплата дивідендів як форма розподілу прибутку також досить часто регулюється окремим положенням. Як правило, такі поло­ження включають блоки: загальні положення, джерела виплати дивідендів, особливості розрахунків дивідендів, розподіл фонду диві­дендів, особливості нарахування та розподілу дивідендів по привілей­ованих акціях і облігаціях. Іноді в такі положення закладаються особливості сплати дивідендів фізичним та юридичним особам, опо­даткування доходів по дивідендах.

У цілому дивіденди по акціях виплачуються за підсумками року в порядку, передбаченому статутом акціонерного товариства, за ра­хунок прибутку, що залишається у його розпорядженні після спла­ти встановлених законодавством податків, інших платежів до бюд­жету та відсотків за банківський кредит. Існують також можли­вості для сплати дивідендів залучати резервний фонд. При цьому особливу увагу у внутрішніх документах приділяють дивідендам на привілейовані акції (якщо вони є у цій корпорації). Привілейо­вані акції дають власникові переважне право на одержання диві­дендів, а також на пріоритетну участь у розподілі майна акціонер­ного товариства у разі його ліквідації. Проте у внутрішньокорпора- тивних документах має знайти відображення законодавча норма, що власники привілейованих акцій не мають права брати участь в уп­равлінні акціонерним товариством, якщо інше не передбачено його статутом. Тому все залежить від ролі власників привілейованих акцій, хоча вони, як правило, не беруть участі в голосуванні.

Привілейовані акції можуть випускатися із фіксованим у відсот­ках до їх номінальної вартості дивідендом, який виплачується що­року. Виплата дивідендів провадиться у розмірі, зазначеному в акції, незалежно від розміру одержаного товариством прибутку у відповід­ному році. У тому разі, коли прибуток відповідного року є недо­статнім, виплата дивідендів по привілейованих акціях провадиться за рахунок резервного фонду. Якщо розмір дивідендів, що виплачу­ються акціонерам, по простих акціях перевищує розмір дивідендів по привілейованих акціях, власникам останніх може бути здійсне­на доплата до розміру дивідендів, виплачених іншим акціонерам. Усі ці пункти зазначаються у внутрішніх документах і служать основою для управління дивідендами.

Акціонерне товариство як платник податків при нарахуванні та виплаті дивідендів своїм акціонерам утримує з них кошти у розмірі податку на прибуток. При цьому воно зменшує суму власного нара­хованого податку на прибуток на суму внесеного до бюджету подат­ку на дивіденди. Для громадян вирахування з них податку на диві­денди означає можливість не включати суми дивідендів до сукупно­го доходу.

Для підвищення ролі найманих працівників у справах корпо­рацій часто формується фонд участі персоналу в прибутках відповід­но до умов колективного договору і правил, передбачених чинним законодавством та внутрішніми документами акціонерного това­риства. Такий фонд формується за рахунок чистого прибутку, і його кошти обліковуються на особистих рахунках, що відкриваються кожному члену персоналу. Іноді такі фонди формуються за раху­нок внесків самого акціонерного товариства і працівників, які бе­руть участь у розподілі прибутків.

Сума акумульованих коштів розподіляється між персоналом пропорційно до заробітної плати кожного з працівників. Часто мож­ливість отримати кошти закладається через тривалий період, на­приклад, вони можуть бути отримані (вилучені) працівником не раніше ніж через два чи три роки з моменту їх нарахування.

Кошти такого фонду можуть використовуватися вкладенням в акції, облігації та опціони самого акціонерного товариства, різно­манітні цінні папери інших товариств, державні боргові зобов’язан­ня тощо. Під час їх акумулювання можуть виникати прибутки, які підлягають виплаті персоналу як дивіденди пропорційно до розмі­ру трудової участі. При цьому може бути встановлено розмір або співвідношення мінімального і максимального дивіденду в цілому по акціонерному товариству.

Як правило, виплата дивідендів від використання коштів фонду участі в прибутках здійснюється за підсумками фінансового року, проте може бути передбачений і метод “відкладеного платежу”, тоб­то з відстрочкою. Важливим моментом є добровільність чи обов’яз­ковість участі персоналу в прибутках, оскільки не всі працівники мають бажання брати участь в таких заходах, особливо, коли внески роблять самі працівники. Положенням може бути передбачено, що програма участі в прибутках (доходах) розробляється при безпосе­редній участі персоналу й обов’язково є складовою частиною колек­тивного договору.