12.2.4. Банкрутство і санація підприємств

У системі антикризового управління важливу роль відіграють банкрутство та санація корпорацій. Якщо поглиблений аналіз по­казує, що за допомогою наведених вище заходів проблема виходу з кризового стану не вирішується, доцільно опрацьовувати можли­вості процедури банкрутства з можливою санацією підприємства. Така ситуація вказує на необхідність провадження другого етапу антикризового управління підприємством — на стадії банкрутства. При цьому слід враховувати, що при банкрутстві можлива ліквіда­ція підприємства як юридичної особи, проте це не означає повного зникнення його основних фондів і такого бізнесу взагалі. Процеду­ра банкрутства в Україні має певне законодавче і нормативне підгрун­тя, яке потребує подальшого вдосконалення, але є певні особливості, на які слід звернути увагу.

Банкрутство може здійснюватись як за рішенням зовнішніх чинників (суду, кредиторів), так і самою корпорацією. Тому проце­дура банкрутства іноді розпочинається самим підприємством і здійснюється як форма антикризового управління з метою збере­ження бізнесу. Щоправда, іноді здійснюються так звані фіктивні банкрутства, що мають за мету отримати прибутки на ліквідації підприємства через банкрутство. Тому в цьому разі не йдеться про антикризове управління підприємством, оскільки зникає саме підприємство.

Під банкрутством розуміють пов’язану з недостатністю активів у ліквідній формі неспроможність юридичної особи — суб’єкта під­приємницької діяльності задовольнити у встановлений для цього термін пред’явлені до нього з боку кредиторів вимоги і виконати зобов’язання перед бюджетом. Тому підставою для банкрутства є заяви кредиторів або відповідних державних органів до арбітраж­ного суду. Істотною рисою процедури є те, що протягом певного терміну з часу оголошення про порушення справи про банкрутство виявляються не тільки кредитори, які чекають задоволення своїх вимог, а й можливі санатори даного підприємства.

Як правило, громадяни та юридичні особи, які бажають взяти участь в санації підприємства, здійснюють попередній аналіз його стану задовго до оголошення процедури банкрутства і тому в цей період часу готують і подають умови санації такого підприємства і письмові зобов’язання про переведення на них боргу. Проте це лише один із заходів, оскільки проблема полягає не тільки у задоволенні претензій кредиторів, а й у збереженні підприємства та створенні умов його ефективного функціонування.

У цілому санація виступає як ряд заходів, спрямованих на врегу­лювання проблеми боргів і фінансового оздоровлення підприємства- боржника, що здійснюються на основі угод учасників цієї процеду­ри. Основні угоди, які можуть укладатися, являють собою угоду між санатором і боржником про переказ боргу, погоджені умови рест­руктуризації статутного капіталу боржника (зміна власності на користь санатора), погоджені умови про виплату санатором боргу кредиторам (форми, терміни, етапність оплати та ін.). Така форма антикризового управління, як санація, приводить до припинення справи про банкрутство, і підприємство може і має продовжувати підприємницьку діяльність з урахуванням чинників, що призвели його до кризового стану.

Якщо санація не проводиться і вирішено проводити ліквідацію підприємства через банкрутство, управління цим процесом здій­снюється ліквідаційною комісією. Важливим моментом процедури ліквідації підприємства через банкрутство є те, що воно може не припиняти свою підприємницьку діяльність. Насамперед підприєм­ницька діяльність підприємства-банкрута може не припинятись, якщо його борги не перевищують фактичні наявні активи, а також якщо підприємство внесене до Реєстру неплатоспроможних підпри­ємств та організацій за погодженням з арбітражним судом і ліквіда­ційною комісією у разі, якщо виробнича діяльність прискорить роз­рахунки з кредиторами за визнаними борговими зобов’язаннями. Іноді в цей період підприємство виконує свої зобов’язання, і справа про банкрутство припиняється.

Збереження бізнесу також виникає за умови, коли капіталу (май­на) підприємства вистачає, щоб задовольнити всі вимоги кредиторів, і того майна, що залишилось, є достатньо для проведення статутної діяль­ності. Проте таких активів має вистачати для функціонування відпо­відної організаційно-правової форми підприємства згідно з чинним законодавством. Так, для акціонерного товариства чи товариства з обмеженою відповідальністю потрібно мати первісний статутний ка­пітал, який не повинен бути меншим від законодавчо визначеного.

Зрозуміло, що банкрутство і санація в системі антикризових за­ходів повинні бути винятковими і використовуватись лише тоді, коли інші оздоровчі заходи не можуть принести результату. В ціло­му слід використовувати всі законні можливості гальмувати розви­ток кризових подій і застосовувати всю систему наведених вище заходів по розвитку виробництва та підтриманню соціально-еконо­мічного стану корпорацій.