Система захисту сої

Кращими попередниками сої, при поверненні її на попереднє поле через 3-4 роки, є озимі (пшениця, ячмінь), ярі колосові, кукурудза, картопля, цукрові буряки. Не можна сіяти її після соняшнику, зернобобових, суданської та багаторічних бобових трав, які мають спільних шкідників та збудників хвороб. Уникати розміщення сої ближче 500-700м від лісосмуг з білою акацією, що забезпечує зниження пошкодженості бобів акацієвою вогнівкою у 6-7 разів. В умовах півдня України доцільно вирощувати стійкі проти акацієвої вогнівки сорти.

Нижче на схемі показана пристосованість шкідників до стадій вегетації середньостиглих сортів сої та строки боротьби з ними.

Після стерньових попередників поле 2-3 рази обробляють дисковим знаряддям з подальшою оранкою плугами з передплужниками на глибину 22­25см, а після цукрових буряків та кукурудзи - на глибину 27-30см, що обмежує чисельність шкідників.

Проти листогризучих шкідників (гусениць совок, п’ядунів, лучного метелика , жуків бульбочкових довгоносиків), проти сисних шкідників: тютюнового трипса (табл.22), клопів, кліщів рекомендовані БІ-58 новий і Золон.

Норми витрати робочої рідини при наземних обприскуваннях - 200­300 л/га.

При використанні фітофармзасобів їх вибір необхідно узгоджувати з «Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні». В ньому наведені назви препаратів, асортимент яких змінюється, кількість діючої речовини в них, норми витрати, допустима кількість обробок на сої.

Необхідно також витримувати період очікування - кількість днів від останньої обробки до початку збирання урожаю.