Хвороби огірка

Розвиток хвороб на огірку залежить від гідротермічних умов, агротехніки вирощування культури, стійкості сортів. За підвищеної вологості та зниженої температури рослини огірка уражуються кореневими гнилями. Борошниста роса, несправжня борошниста роса можуть знижувати урожай до 60 % і більше.

Значної шкоди огірку завдають бактеріоз та мозаїка.

Кореневі гнилі. Збудники - недосконалі гриби родів Fusarium Jink і Rhizoctonia БС та ін.

Це комплексне захворювання, яке викликається несприятливими умовами для вирощування огірків та паразитарними грибами. Збудники ведуть напівсапрофітний спосіб життя в грунті, а при ослабленні рослини за несприятливих температурних і грунтових умов (інтенсивний полив, випадання рясного дощу, утворення кірки, різке коливання температур, або зниження температури грунту до 17-18⁰С) оселяються на рослинах і викликають кореневі гнилі огірка, динь і кавунів.

Розповсюджені скрізь і пошкоджують огірок і інші гарбузові культури, як у відкритому, так і закритому грунті. На розсаді стебла та корені буріють й потоншуються. Сім’ядолі та молоді листки в’януть, внаслідок чого рослини поникають й випадають. Частіше за все випадання буває осередковим, тому його називають "виляганням сіянців".

У період вегетації на рослинах листки, починаючи з нижнього ярусу, жовтіють і поступово в’януть, зав'язі і недорозвиненні плоди опадають, часто зав'ядає вся рослина. Корені й нижня частина стебла стають бурими, мички на корінні не утворюються, стебло ламається.

Кореневі гнилі різко знижують урожай і стають причиною передчасної загибелі рослин.

Заходи захисту. Дотримання правильної сівозміни. Кращими

попередниками огірка є пласт багаторічних трав, озима пшениця, горох, картопля, капуста, цибуля. Повернення огірка на теж поле повинно бути не раніше як через 4 - 6 років. Забезпечення правильного режиму поливу та вирощування огірка. Своєчасно проводити рихлення ґрунту в міжряддях та біля рослин. Ретельне знищення післязбиральних решток і зяблева оранка. При виявленні кореневої гнилі хворі рослини видаляють з поля з прилеглим до них грунтом, а здорові підгортають.

Борошниста роса огірка. Збудник - сумчастий гриб Е^ірНє cichoracearum D^ f. сucurbitacearum Pot.

Збудник уражує всі гарбузові культури, огірок уражується у відкритому та закритому грунті.

Проявляється борошниста роса у вигляді білого нальоту з верхнього а потім і нижнього боку листків. Спочатку наліт виявляється на листках у вигляді окремих білих плям, які зливаються і охоплюють усю листкову пластинку. Пізніше утворюються маленькі темні крапки - плодові тіла.

Наліт може утворюватись і на черешках листків, дуже рідко на плодах. Уражене листя закручується догори, стає крихкими і засихає.

В період вегетації гриб розповсюджується конідіями і викликає нові зараження огірка.

Оптимальними умовами для розвитку грибів є температура 25-27⁰С. До вологи гриб не вибагливий, може проростати й заражувати рослини при 20 %- ній відносній вологості. Але найбільш сприятливою для хвороби є вологість 80­90 %. Шкодочинність хвороби посилюється у суху та жарку погоду, коли тургор рослини значно зменшується і вони стають більш нестійкими до захворювання. Недобір урожаю огірка може досягати 30-45 %, а в теплицях - 50-60 %.

Джерелом інфекції є уражені рослинні рештки, на яких зберігаються плодові тіла.

Заходи захисту. Дотримання сівозміни. Застосування оптимально ранніх строків висіву, видалення з поля заражених рослинних решток та глибока зяблева оранка. Просторова ізоляція огірка від інших гарбузових культур. Обприскування посівів фунгіцидами.

Антракноз. Збудник - недосконалий гриб ^l^o^ichum laqenarium Ellis et Holsted.

Уражуються рослини огірка на протязі усього вегетаційного періоду.

Проявляється хвороба на листках, стеблах і плодах. На листках з'являються круглі світло-бурі або жовті розпливчасті плями, які підсихають і стають крихкими. На плодах, стеблах і черешках плями бурі або чорні довгасті, вдавлені, у вигляді виразок. На їх поверхні утворюються рожеві або червоно- жовті спорокупки - конідіальна стадія гриба. З часом плями темнішають і розміщуються концентричними колами. Уражені молоді плоди деформуються. У період вегетації гриб поширюється конідіями, які розносяться вітром, дощем, комахами.

При сильному ураженні листки і стебла засихають, а плоди загнивають.

Розвитку антракноза сприяє висока вологість повітря (85-90%) і підвищена температура (24-27⁰). При таких умовах інкубаційний період гриба триває 3-4 дні, внаслідок чого швидко відбувається розповсюдження хвороби.

Джерелом інфекції є рослинні рештки, грунт, насіння, де зберігаються склероції і грибниця.

Заходи захисту. Дотримання сівозміни. Огірок повинен повертатися на попереднє місце не раніше як через 6-7 років. Видалення та знищення післязбиральних решток, глибока зяблева оранка. Просторова ізоляція огірка від інших гарбузових культур. Збирати плоди огірка слід обережно, не допускати механічних пошкоджень, щоб запобігти розвитку антракнозу під час транспортування і зберігання.

Обприскування посівів фунгіцидами.

Несправжня борошниста роса. Збудник - ооміцетний гриб Pseudoperonospora cubensis Rostow.

Хвороба уражує переважно листки огірка. Проявляється з фази 3-4 листків і до кінця вегетації. На верхньому боці листків утворюються кутасті або округлі жовто-зелені маслянисті, а згодом коричневі плями. З нижнього боку листків з'являється рясний сірувато-фіолетовий наліт. Плями зливаються, вони можуть охоплювати усю листкову пластинку. Хворі листки буріють, засихають та стають ламкими, легко кришаться і від них залишаються лише одні черешки.

Для розвитку хвороби необхідна краплинна волога. Тільки у краплі води проростають двохджгутикові зооспори, конідії та ооспори.

Під час вегетації несправжня борошниста роса поширюється конідіями або зооспорангіями, що переносяться вітром на велику відстань.

Джерелом інфекції є уражені залишки рослин, грунт, де зберігаються ооспори. Інфекція може зберігатися в грунті протягом 5-6 років. Хвороба дуже шкідлива, вона може викликати загибель посівів огірка за декілька днів.

Заходи захисту. Дотримання сівозміни, повернення огірка на те саме поле не раніше як через 4-6 років. Видалення та знищення післязбиральних решток рослин і глибока зяблева оранка.

Впровадження ранньостиглих, високоврожайних сортів з дружньою віддачею врожаю. Поливи слід проводити тільки вдень, щоб рослини просихали до утворення роси.

Обприскування посівів фунгіцидами.

Бактеріоз або кутаста плямистість огірка. Збудник Peudomonas tacksmans Smith et Bryan - паличковидна бактерія з одним або декількома полярними джгутиками. Вузькоспеціалізований вид, що уражує тільки огірок. Диню уражує своя спеціалізована форма - pv.metonis Gort.

Хвороба поширена у відкритому і закритому грунті. Огірок уражується на протязі усього періоду вегетації. Виявляється бактеріоз на сім’ядолях, листках, стеблах і плодах. При ураженні сім’ядоль утворюються округлі маслянисті темно-зелені плями, які швидко засихають, а сходи гинуть. На листках утворюються кутасті темно-зелені або коричневі маслянисті плями, які розміщуються між жилками. З нижнього боку листків у вологу погоду виявляють жовті крапельки із вмістом великої кількості бактерій. Плями підсихають, уражена тканина стає крихкою і випадає, внаслідок чого утворюються дірки.

На плодах з'являються неглибокі округлі темно-зелені виразки, в яких у вологу погоду добре помітні краплини каламутної рідини. У молодих плодів уражена тканина не розростається і вони набувають потворної форми. Згодом на виразках можуть розвиватися збудники м'якої бактеріальної гнилі, внаслідок чого плоди загнивають.

Збудник хвороби під час вегетації розповсюджується вітром, комахами, з дощем. Проникають бактерії у рослину через механічні пошкодження шкірки і продихи.

Розвитку хвороби сприяє загущення посівів, тепла дощова погода та випадання рясних рос.

Шкідливість бактеріозу дуже велика. Уражені рослини недорозвиваються, зменшується асиміляційна діяльність листків, знижується урожайність. Уражені плоди втрачають товарні якості.

Джерелом хвороби є уражені рослинні рештки, насіння.

Заходи захисту. Дотримання сівозміни. Видалення та знищення післязбиральних решток рослин і глибока зяблева оранка. Використання для сівби здорового насіння, отриманого із здорових плодів. Знезараження насіння протруйниками та обприскування рослин фунгіцидами.

Звичайна огіркова мозаїка. Збудник - вірус ^cumis virus l.Smith.

Вірус поширений на всіх гарбузових культурах, крім того він уражує томати, гірчицю, настурцію, гладіолуси, флокси та інші рослини, всього - близько 300 видів.

На огірках звичайна мозаїка розвивається у відкритому і закритому грунті. Симптоми більш чітко починають проявлятися з фази 6-8 листків. На молодих листках утворюються світло-зелені, потім жовті плями, з'являється крапчастість. Листки зморщуються, ріст рослин сповільнюється і вони часто гинуть.

На дорослих рослинах листки стають хлоротичними, відмирають окремі ділянки листків, зменшується кількість жіночих квіток, часто вони засихають, пагони жовтіють. Плоди мають світло-зелене забарвлення з темними бородавками. При сильному ураженні рослини не квітнуть і не плодоносять.

Вірус звичайної мозаїки передається різними видами попелиць, особливо персиковою, а також при догляді за рослинами і збиранні врожаю. Джерело інфекції - кореневищні багаторічні бур'яни, можливо й насіння. На рослинних рештках збудник не зберігається.

Зелена крапчаста або англійська мозаїка. Збудник - вірус ^cumis virus2.Smith. Вірус уражує всі гарбузові культури за винятком гарбуза. Зелена мозаїка поширена в основному у закритому грунті.

Зовнішні симптоми захворювання подібні до симптомів звичайної огіркової мозаїки, але на плодах не утворюються бородавки, лише можуть з'являтися світло-зелені або жовті смуги. Характерним є чітко виражена

крапчастість - чергування темно-зелених і світло-зелених ділянок. Листки стають зморшкуватими, деформованими. Хворі рослини пригнічуються , урожай може знижуватись на 20-25%.

Вірус не переноситься комахами, він легко передається з соком хворих рослин при пасинкуванні та інших роботах по догляду за рослинами, а також інструментами і руками робітників.

Зелена мозаїка поширюється з насінням, зберігається на післязбиральних рештках.

Заходи захисту. Систематичне знищення бур'янів і попелиць, які є резерваторами і переносниками вірусів звичайної мозаїки. Ретельне очищення теплиць від рослинних решток, в яких зберігається вірус зеленої мозаїки. Дезінфекція тепличного і парникового інвентарю 5%-ним розчином марганцевокислого калію. Використання для сівби насіння, отриманого із здорових рослин і плодів.

Знезараження насіння 15%-ним тринатрійфосфатом (експозиція одна година) з послідуючою ретельною промивкою і висушуванням.

Необхідно дотримуватися оптимального режиму вирощування огірків, не допускати різких коливань температури повітря і грунту. Температура повітря в теплиці повинна бути в межах 20 -28⁰С, а ґрунту - не нижче 16-17⁰С.

Знищення перших хворих рослин, сильно ураженні рослини також слід видаляти і знищувати.

Важливим профілактичним засобом є обприскування рослин збираним молоком, розведеним водою у співвідношенні 1:10.