1.2.2. Відношення кормових рослин до світла

Більшість кормових рослин добре реагують на освітлення і пога­но витримують затінення. Звичайно сходи і молоді рослини менш тіньовитривалі, ніж дорослі. Є кормові рослини, які непогано рос­туть і при недостатньому освітленні: грястиця збірна, тонконіг лісо­вий, райграс пасовищний, конюшина лучна та ін. Проте на відкри­тих, добре освітлених ділянках, у тому числі на схилах південної експозиції в умовах Нечорноземної зони, Полісся і Лісостепу, ці рос­лини більш продуктивні.

Затінені рослини більше уражуються хворобами, грибними і бак­теріальними паразитами. Ступінь поїдання худобою і поживність корму при цьому різко знижуються.

Щодо тривалості освітлення розрізняють кормові рослини корот­кого і довгого дня. До перших належать південні культури (кукуру­дза, соя, гарбузи, кормові кавуни, люцерна, еспарцет, сорго, судан­ська трава, могар, стоколос прямий, костриця овеча і борозенчаста, житняк та ін.). Вони ростуть і розвиваються в умовах короткого дня і доброго освітлення.

Рослини більш північних широт (чина лучна, конюшина біла, люпин жовтий, рожевий і лучний, костриця червона, тимофіївка лучна, пажитниця багаторічна і багатоукісна та ін.) добре вегетують і плодоносять в умовах довгого дня і не досить активного освітлен­ня, погано витримують ясну і жарку погоду південних районів.

Є рослини проміжні щодо вимогливості до тривалості дня і умов освітленості. Вони більш пластичні, добре ростуть і плодоносять як у південних районах, так і в Лісостепу, на Поліссі і в Нечорноземній зоні. Це пелюшка, вика волохата, овес, жито, пшениця на корм, яч­мінь, грястиця збірна, буркун, конюшина, стоколос безостий, тонко­ноги (лісовий, болотний та ін.).

Умови освітлення (його інтенсивність) відіграють важливу роль в утворенні генеративних органів. Тому в надто загущених посівах кукурудзи за гірших умов освітлення не утворюються качани, а на нижчих частинах рослин багаторічних трав — квітки і насіння.

Добре впливає достатнє освітлення на пагоноутворення корене­вищних, кущіння нещільнокущових і особливо щільнокущових ни­зових злаків. Вони нерідко випадають з травостою, якщо ростуть разом з верховими травами.

За стійкістю проти затінення рослини поділяють на три групи. відносно тіньовитривалі (грястиця збірна, вика огорожна, чина лу­чна, тонконіг лучний, лісовий, звичайний і болотний, конюшина лучна, люпин білий і жовтий, овес кормовий, пажитниця багаторіч­на та ін.); малотіньовитривалі (люцерна жовта, буркун білий, ми­шачий горошок, чина широколиста, костриця лучна, стоколос безос­тий, мітлиця, китник лучний та ін.); ті, що витримують лише не­значне затінення (люцерна, еспарцет, житняк, райграс багатоквіт­ковий і високий, соя, кукурудза та ін.).

При затіненні у рослин можуть збільшуватися листкові пластин­ки, особливо за достатнього азотного живлення (наприклад, у сої). Рослини витягуються, у них погіршуються кущіння і гілкування, зменшуються надземна і коренева маса, вміст жиру, цукрів, проте може збільшуватися вміст клітковини, фосфору і калію

Невдалий вибір покривної культури негативно позначається на рості підпокривних багаторічних трав, особливо люцерни, еспарце­ту, буркуну і злакових — житняку, костриці, меншою мірою — гряс­тиці збірної і конюшини лучної

Для поліпшення світлового режиму у змішаних і підпокривних посівах кормових культур певне значення має розміщення рядків за сторонами світу, наприклад з півночі на південь або з південного заходу на північний схід. У цьому разі підпокривні рослини і рос­лини нижнього ярусу у рядках краще освітлюються у першій поло­вині дня.