1.3.3. Коренева система кормових рослин

Розрізняють два основних види кореневої системи — стрижневу і мичкувату. Перша має добре виражений головний корінь — най­більший за довжиною і товщиною з багатьма бічними і придатко­вими коренями; друга — мичкувата, складається з великої маси придаткових коренів (у злакових, осокових, лілійних, жовтецевих, подорожника та ін.), які розвиваються з верхніх підземних стебло­вих вузлів (вузлів кущіння).

Ростучий корінь має так званий кореневий чохлик. Під ним без­посередньо розміщується зона клітинного поділу, потім зона росту (розтягу) кореня. Клітини у ній витягуються, у них з’являються ва­куолі. Завдяки цьому корінь заглиблюється у землю. Якщо цю зону кореня видалити, ріст його донизу припиняється, з’являються бічні корені. Іноді це треба робити на посівах насінників трав, наприклад люцерни, при пересаджуванні розсади капустяних. Вище від зони росту розміщені кореневі волосинки — тонкі вирости клітин епідер­місу 0,2 — 1,0 см завдовжки. Через них рослина всмоктує розчини поживних речовин. Це активна (всмоктувальна) зона кореневої сис­теми. Кореневі волоски відмирають через кожних 15 — 20 днів і зно­ву утворюються на ростучих коренях.

Всмоктувальна зона на кожному корені невелика — від 0,5 — 1 до

2 см, але густо обросла кореневими волосками ділянка (150 — 200 і більше на 1 см²). Ризосфера коренів, проникаючи між ґрунтовими частинками, міцно утримує рослину в ґрунті.

За зоною всмоктування розміщена провідна система, по якій розчи­ни солей, поглинуті волосками, переміщуються в надземну частину рослини. Основна маса коренів (62 — 77 %) однорічних і багаторічних культур перебуває у шарі 0 — 40 см. За довжиною найбільше коренів (80 — 85 %) розміщено нижче від шару 0 — 40 см (рис. 2). Слід зазначити,

що на розвиток кореневої системи трав на суглинкових ґрунтах нега­тивно впливає так звана плужна плита — ущільнений шар ґрунту на глибині 30 — 50 см. Тепер у зв’язку з використанням важких колісних тракторів, збиральних машин ґрунт дуже ущільнюється до глибини 60 — 80 см. Це перешкоджає росту коренів, проникненню їх у ґрунт, поглинанню води, погіршує повітряний режим ґрунту, а отже, і коре­невої системи. Цей ущільнений шар слід руйнувати механічно — спеціальними глибокорозпушувальними лапами.

Глибина проникання коріння у ґрунт. У більшості районів вирощування кормових культур материнська порода складається з лесу, лесоподібних суглинків та інших пухких порід. У цих умовах кормові культури утворюють міцний (до 3 м і більше) шар, де росте коріння. Це дає змогу рослинам використовувати поживні речовини і вологу з нижніх шарів ґрунту і є однією з найважливіших біологі­чних основ стійкості кормовиробництва у зонах нестійкого і недо­статнього зволоження.

Глибина проникнення і міцність коренів навіть у межах одного виду великою мірою визначаються сортовими (гібридними) особли­востями, залежать від умов живлення рослин. У більш пізньостиг­лих і посухостійких рослин вони міцніші і проникають глибше.

Певне значення має фон живлення і зволоження верхнього шару ґрунту. Так, на удобрених фонах глибина проникання коренів поміт­но менша. Те саме спостерігається і на зрошуваних ділянках.

У період вегетації корені ростуть нерівномірно Добові прирости мають періоди максимуму й мінімуму і можуть коливатися від 1,5 — 2 до 4 — 5 см. Спостерігаються 2 — 3 періоди підвищеного приросту ко­ренів залежно від біотипу рослин. Найбільший темп росту коренів у дуже поширених однорічних кормових культур (гороху, вівса, ярого і озимого жита, суданської трави, кукурудзи) спостерігається у пе­ріод викидання волоті (колосіння, бутонізації).

Слід зазначити, що корені деяких рослин, зокрема кукурудзи, ростуть до настання молочно-воскової стиглості, тобто значно довше, ніж вважалося раніше. Можлива інерція росту коріння в разі при­пинення вегетації рослин внаслідок пошкодження приморозками. Ріст може тривати ще протягом 6 — 7 днів внаслідок відтоку пожив­них речовин із нижньої частини рослини.