1.3.5. Поділ трав за висотою і облистненістю

За висотою і облистненістю стебел трави поділяють на три типи: верхові, низові і напівверхові. Так, грястиця збірна, райграс висо­кий і багатоукісний, костриця лучна і тростинна, пирій повзучий і безкореневищний, люцерна посівна, конюшина лучна, суданська трава, могар, еспарцет посівний, закавказький, піщаний, буркун — високі, добре облистнені по всій висоті генеративних стебел рослини верхового типу.

Тонконіг лучний, болотний, цибулинний, щучник дернистий, ко­стриця овеча, у яких основна маса листя розміщується біля основи стебел, та люцерна хмелевидна, конюшина біла, підземна та інші бобові, що утворюють низький травостій, належать до низових рос­лин переважно пасовищного використання. Продуктивність більшо­сті низових злакових і бобових нижча, ніж верхових. У природі є перехідні форми, тобто такі, що мають ознаки цих двох груп. Облист- неність їх середня, висота травостою багаторічних становить 40 — 60, однорічних — до 100 см. Це напівверхові рослини, їх більше серед лучних і значно менше або майже немає серед поширених у куль­турі однорічних трав’янистих кормових рослин. До напівверхових можна віднести житняки, пажитницю багаторічну, кострицю черво­ну, з бобових — люцерну жовту, лядвенець рогатий, конюшину ро­жеву, чину лучну, мишачий горошок; з однорічних — конюшину багряну, окремі екотипи шабдару та ін.

Рослини можуть переходити з групи в групу, змінюючи свій еко­тип залежно від умов зволоження і живлення. Так, залежно від цих факторів тимофіївка лучна може бути верховою або напівверховою рослиною.