Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

2.2. Сучасні методи оцінки кормів

Оцінюючи якість кормів, до поживних речовин відносять воду, сухі речовини, сирий протеїн, сирий жир, сиру клітковину, БЕР, біологічно активні регулюючі речовини, які, крім БЕР, визначають аналітичним способом (рис. 3).

Вміст їх у рослинах різний, а отже, і різна поживність кормів (табл. 3). Ці показники залежно від строків збирання, технології вирощування кормових культур значно змінюються. Так, при запіз­ненні із збиранням у рослинах збільшується вміст клітковини, зме­ншується вміст протеїну, каротину, жиру, БЕР, знижується пере­травність корму.


Рис. 3. Схема хімічного аналізу кормів


Еквіваленти поживності кормів. Кормова оцінка. Основним методом, який дає змогу оцінити поживність корму і використання поживних речовин з нього тваринами, є метод балансу речовин і енергії в організмі, який було розроблено ще в середині XIX ст. Суть методу полягає в тому, що про зміни в тілі тварин роблять висновок за накопиченням білка і жиру в процесі годівлі. Саме це дає змогу робити висновок про продуктивну дію корму.

Метод крохмальних еквівалентів при оцінці кормів вперше був запропонований Кельнером, що дало змогу оцінювати загальну по­живність кормів у кормових одиницях (вівсяній, ячмінній, кукуру­дзяній), а потім і в енергетичній (ЕКО). В основу ЕКО покладено енергетичну оцінку поживності корму.

Таблиця 3. Середній хімічний склад зеленої маси кормових трав і кукурудзи, % сухої маси (за Б.П. Плєшковим, 1987)

Культура

Сирий

протеїн

Жир

Сира

клітко­

вина

Безазоти- сті екст­рактивні речовини

Зола

Каро­

тин,

мг/%

Конюшина червона

17

3

25

47

8

25

Люцерна посівна

20

3

28

41

7

30

Тимофіївка лучна

8

2

29

52

6

12

Стоколос безостий

9

2

29

51

7

13

Грястиця збірна

10

2

30

48

7

15

Вівсяниця лучна

11

2

28

49

6

18

Суданська трава

12

2

34

42

10

10

Кукурудза

8

2

22

58

7

8

Для повноти оцінки враховують також вміст у кормі перетравно­го протеїну, кальцію, фосфору та ін.

У 1963 р. вівсяну кормову одиницю було запропоновано замінити на енергетичну (ЕКО), що дорівнює 2500 ккал, або 10 468 кДж об­мінної, або фізіологічно корисної, енергії (ОЕ). ОЕ — це лише час­тина валової (брутто) енергії корму (ВЕ). Вміст ОЕ у кормах визна­чають за перетравністю у процесі дослідів на тваринах.

Визначення кормової одиниці в джоулях дає змогу порівняти ви­трати і нагромадження енергії у системі ґрунт — рослина — твари­на — тваринницька продукція, тобто врахувати і порівняти енерго­ємність технологій вирощування культури, її врожаю, раціону і тва­ринницької продукції.

Валова енергія корму (ВЕ) без мінеральної частини (7 — 10 %) становить приблизно 18 МДж/кг сухої речовини (СР) будь-якого кор­му. Це взято за основу при обчисленні обмінної енергії в кормі або в раціоні. Для цього можна використати, наприклад, таку формулу:

°Е раціону = 0,73 х ВЕ 1кг СР [Р - Кл(клітковина)) х 1,051 або

або корму ’ ІЛ 4

ОЕ = 0,73 х 18,0 [(СР - Кл) х 1,05], тобто ОЕ = 13,1 [(СР - Кл) х 1,05].

Останнє означає, що обмінна енергія корму при середньому кое­фіцієнті його перетравності 0,73 дорівнює добутку коефіцієнта 13,1 на різницю між вмістом у кормі сухої речовини і клітковини, по­множеному на 1,05. Вміст сухої речовини і клітковини треба визна­чати не за довідниками, а за фактичними даними аналізів.

Показник БЕ 18 МДж більше підходить для зернофуражу, для трав його доцільніше замінити фактичним вмістом ВЕ в сухій масі кормової рослини, але для цього потрібно зробити хімічний аналіз корму з використанням таких енергетичних коефіцієнтів, МДж/кг: протеїн — 23,9; жир — 39,8; клітковина — 20; БЕР — 17,5.

Протеїнова, жирова, вуглеводна, вітамінна і мінеральна поживність кормів та інші показники їхньої якості. Загальні показники в кормових одиницях не дають повної картини якості корму, а тому за методами, описаними у спеціальній літературі, ви­значають протеїнову, жирову (ліпідну), вуглеводну, вітамінну, мі­неральну поживність кормів та інші показники, зокрема кислот­ність або лужність корму, вміст у ньому відповідно кислотних еле­ментів — сірки, фосфору, хлору та лужних — кальцію, магнію, ка­лію. Співвідношення між ними повинно становити 0,8 — 1,0, а над­лишок лужних еквівалентів — у середньому 0,3 — 0,5 г-екв на одну кормову одиницю.

Фактори, що погіршують якість кормів. Порушення техноло­гій вирощування, заготівлі і зберігання кормів може призвести до значного погіршення якості кормів і поїдання їх тваринами. На­приклад, не досить подрібнена маса кукурудзи у восковій стиглості погано утрамбовується і, як наслідок, в такому силосі молочнокисле бродіння досить швидко змінюється оцтовокислим, а далі — масля­нокислим. Корм фактично втрачає якість і негативно впливає на здоров’я тварин. Крім того, зерно, яке залишається при цьому непо­дрібненим, гірше перетравлюється у шлунку тварин. Лише з цієї причини можна втратити величезну кількість корму. Щоб запобігти цьому, кукурудзу воскової стиглості, зокрема її ціннішу частину, слід збирати комбайнами, які подрібнюють її на відрізки 6 — 7 мм (зерно також подрібнюється).

Велике значення має ботанічний склад культур. Деякі з них міс­тять специфічні сполуки — алкалоїди, сапоніни, глікозиди, нітрати та ін. Вміст цих сполук внаслідок поганої заготівлі та порушення технології вирощування може збільшуватись.

Алкалоїди спричинюють так звані синдроми токсичності, різко погіршують ступінь поїдання корму. їх відомо близько 10 тис., проте точну кількість не визначено. Більшість алкалоїдів сильні отрути (нікотин, морфін, атропін, стрихнін, хінін та ін.). Найбіль­ше містять їх рослини у період цвітіння. Проросле зерно ячменю містить алкалоїд горденін, а люпину — лупінін, спартеїн, лупанін, оксилупанін та ін., канарник тростинний — близько 8 алкалоїдів (гордеїн, грамін та ін.). Звичайно не всі алкалоїди мають несприя­тливу дію, деякі з них характеризуються тонізуючою, навіть нар­котичною дією.

Глікозиди, подібно до алкалоїдів, також мають токсичну дію на організм тварин і людини. Всі вони є похідними цукрів (здебільшо­го моноцукрів). За даними Б. П. Плєшкова (1986), не слід вважати їх «відходами» життєдіяльності організму Це саме стосується і антиме­таболітів — інгібіторів росту — сапонінів, а також кумарину (бур­кун). За правильної заготівлі вміст цих сполук, зокрема кумарину, в кормах різко зменшується. Несприятливо діє на тварин не кумарин, а дикумарин, який утворюється в разі неправильної заготівлі кор­мів (силосу, сінажу) з буркуну.

Таніни також можуть знижувати перетравність кормів, надавати їм гіркого присмаку. Разом з тим вони можуть корисно впливати на засвоєння протеїну твариною, збільшувати приріст великої рогатої худоби.

Зелена маса бобових містить естрогени (флавоноїди), які мо­жуть впливати на організм тварини (великої рогатої худоби, овець, кіз) як корисно, так і несприятливо Так, флавоноїд куместрол є в конюшині білій, рожевій, підземній і в люцерні. Ураження лист­кової поверхні, наприклад, плямистістю листків. збільшує вміст естрогенів у рослинах. Негативна дія естрогенів бобових трав зни­жується при висіванні їх разом із злаковими. Є дані про те, що ес­трогени містять кукурудза та кукурудзяний силос.

Певний вплив на тва­рин справляють рослинні гормони, їх корисно засто­совувати замість синтезо­ваних штучно (до речі, син­тетичні гормони досить

широко вводять у раціони великої рогатої худоби,

свиней і птиці в деяких країнах Заходу). Рослинні гормони містить, зокрема елеутерокок. Синтетичні гормони, такі як клембу- терол, при введенні їх у раціони великої рогатої

худоби, свиней і птиці

сприяють приростам маси тварин, але їхнє м’ясо

значно поступається своєю якістю м’ясу, одержаному без добавки цих речовин.

За надмірного азотного живлення, не збалансова­ного калійним, при похо­лоданні або нестачі вологи
в рослинах нагромаджуються азотні сполуки — нітрати (рис. 4). В організмі тварин вони перетворюються на нітрити, які надходять у кров і переводять двовалентне залізо крові у тривалентне. Метгемо­глобін, на відміну від оксигемоглобіну, не функціонує у зворотному напрямі як переносник кисню, що погіршує функцію крові. Це спо­стерігається, якщо вміст нітратів у кормі перевищує 300 — 500 мг/кг.

Певне значення має і кількість корму. Чим більше в ньому ніт­ратів, тим цього корму тваринам треба давати менше.

Вміст нітратів у кормах може перевищувати не більше 0,1 — 0,4 % МОЗ із розрахунку на суху масу (за Б.П. Плєшковим, 1987).

Більше нітратів у злакових, менше — у бобових культурах. Бага­то нітратів може нагромаджуватись у грястиці, костриці тростинній і лучній, листках буряків, у лободі та ін. Якщо корм містить багато нітратів, його треба давати разом з іншим, у якому їх мало (силосі кукурудзі молочно-воскової стиглості).

Згідно з чинними в Україні нормативами, допустимими нормами нітратів у кормах є такі, мг/кг корму: грубі корми — 500, силос і сі­наж — 300, зелені корми — 200, зернофураж — 300, трав’яне борош­но — 800. Тепер дещо переглянуто ці нормативи вмісту нітратів у бік збільшення — у зеленій масі до 300, у сіні — до 1000, силосі й сінажі — до 500, у трав’яному борошні — до 2 тис., листі кормових буряків — до 1500, у комбікормах для ВРХ — до 500.

Нестача деяких макро- і мікроелементів (кальцію, магнію, цин­ку, марганцю), порушення співвідношення їх у рослинах створює загрозу для здоров’я тварин, може спричинити трав’яну тетанію (гі- помагнеземію) при згодовуванні свіжих рослин. Згодовування тра­востою люцерни, конюшини, особливо при випасанні худоби вранці на росянистихтравостоях, може призвести до тимпанії. В літературі є відомості про те, що причиною тимпанії є підвищений вміст у бо­бових специфічного білка, якого в люцерні 4 — 5 %, а в еспарцеті, лядвенці та злакових травах — не більш як 1 %.

Фактори, які поліпшують якість і поїдання кормів. Це пра­вильна експлуатація пасовища, яка дає змогу зменшити вміст ніт­ратів у траві, поліпшує поїдання її тваринами. Додержання прави­льного співвідношення елементів живлення при удобренні різко знижує вміст у кормах нітратів, алкалоїдів, глюкозидів. Велике значення має і добір сортів Наприклад, сорт буркуну Еней містить мало кумарину.

Оскільки у разі перевантаження пасовищ тваринами на них збі­льшується кількість екскрементів, при відростанні трави в ній нако­пичуються нітрати. Саме тому не слід перевантажувати пасовища.

Важливо додержувати технології заготівлі і приготування кор­мів. Наприклад, при заготівлі силосу з кукурудзи в молочно-воско­вій і восковій стиглості добре подрібнена і утрамбована маса може зберігатися протягом тривалого періоду без істотного погіршення її якості і поїдання.

Велике значення має своєчасність збирання кормових культур. Зо­крема, оптимальні строки скошування злакових і бобових трав (у фа­зах бутонізації, виколошування, викидання волотей) дають змогу оп- тимізувати вміст алкалоїдів, флавоноїдів та інших сполук у кормах.

Важливим фактором є правильне поєднання рослин в агрофіто­ценозах, яке забезпечує темп росту і оптимальні умови вегетації кожного компонента.

Тому потрібен оперативний контроль за якістю зеленої маси в період вегетації під час збирання, заготівлі і зберігання, що дасть змогу своєчасно виявляти як позитивні, так і негативні моменти в технології виробництва кормів у господарстві.

Для оцінки якості кормів у полі та під час заготівлі і зберігання відбирають проби на аналіз. Якість кормів оцінюють у балах і кла­сах відповідно до діючих стандартів.