3. Принципи біоенергетичної оцінки ефективності технологій вирощування кормових культур і заготівлі кормів

Крім загальноприйнятих методів обліку ефективності технологій вирощування кормових культур і заготівлі кормів за грошовими і трудовими витратами застосовують оцінку їх за сукупною енергією, затраченою на виробництво корму, або за акумульованою у ньому, а також у тваринницькій продукції. Витрати енергії на вирощування культури, заготівлю кормів аналогічно акумуляції її врожаєм зеле­ної маси, зерна або коренеплодів прийнято визначати у джоулях. Витрати і виробництво енергії у сільському господарстві залежно від масштабів розраховують у кілоджоулях (кДж) = джоуль • 10³; мегажоулях (МДж) = джоуль • 10⁶; гігаджоулях (ГДж) = джоуль • 10⁹; тераджоулях (ТДж) = джоуль • 10¹².

Отже, можна порівнювати енерговитрати на вирощування куль­тури із вмістом енергії у зібраному врожаї, кормі і у тваринницькій продукції, тобто об’єднати єдиним показником розрізнені поняття в системі технологія вирощування культури — урожай — корм — тваринницька продукція.

Витрати сукупної енергії на вирощування культури звичайно у 6 — 12 разів менші, ніж вміст її в урожаї. Проте може бути і так, що вони не набагато відрізняються від вмісту її у кормі. Наприклад, при заготівлі трав’яного борошна, брикетів і гранул у зв’язку з ве­ликими витратами пального й електроенергії на сушіння у кормі нерідко енергії менше, ніж витрачено на вирощування і збирання, перевезення, додаткове подрібнення, сушіння культури. Такий корм буде якісним, але дуже дорогим. Виробництво його в господар­стві у великих кількостях за існуючої технології може бути невигід­ним. Поки що здійснюються величезні витрати енергії при заготівлі сіна — до 50 % енергії, яку містить зелена маса, силосу — до 40 %.

Сучасні технології вирощування кормових культур, особливо та­ких як кукурудза, коренеплоди та ін., ще дуже недосконалі, зокрема пов’язані з великими витратами енергії на пальне. До невиправда­них витрат загальної енергії призводить застосування пестицидів і гербіцидів. Так, аналіз структури витрат енергії на вирощування соняшнику, коренеплодів, зернофуражних культур свідчить про те, що на пестициди (гербіциди, фунгіциди й інсектициди), ретарданти, дефоліанти і дисиканти витрачають до 20 %, на пальне — 25 — 30, на добрива — 30 — 40 % сукупної енергії. Наприклад, застосування 1 кг дорогих імпортних гербіцидів за сукупною енергією можна порівня­ти з 2 — 3-разовим міжрядним обробітком 1 га посівів кукурудзи чи коренеплодів або 6 — 8-разовим боронуванням 1 га. Проте на 1 га нерідко вносять стільки гербіцидів, що це відповідає більш як 10-ра­зовому міжрядному обробітку і в 3 — 4 рази більшій кількості боро­нувань. Тому надмірна хімізація процесів вирощування кормових культур призводить до досить значного збільшення витрат сукупної енергії, погіршує якість кормів.

Важливо зменшити не тільки енерговитрати на 1 га посіву, а й витрати сукупної енергії на одиницю продукції, що значною мірою залежить від урожайності культури Найменші енерговитрати при вирощуванні кормових трав, найбільші — зернобобових і кормових буряків (табл. 4).

Багато затрачається енергії на перевезення кормів там, де не­правильно розміщують кормові культури в сівозмінах. Енергозбері­гаючі технології вирощування кормових культур неможливі при значному віддаленні площ вирощування кормових культур від місць утримання худоби і пунктів приготування кормів, оскільки транспортні витрати нерідко перевищують прямі на вирощування культури. Так, перевезення 1 т зеленої маси жита на відстань 15 км агрегатом МТЗ-80 + ПТС-4М коштує приблизно 8 грн, а витрати на вирощування — 8 — 10 грн (у цінах 2000 р.).

Слід не тільки вигідно виробляти корми — з мінімальними ви­тратами сукупної енергії, а й використовувати їх із найбільшою ефективністю, тобто треба поліпшити конверсію корму (від лат. сопюєгвіо — перетворення, у біології біоконверсія). Наприклад, кон­центровані корми найбільш ефективні у птахівництві, де коефіцієн­ти біоконверсії зернофуражу дуже високі. Так, за збалансованої го­дівлі з 1 т комбікорму можна мати 300 — 350 кг м’яса бройлерів, а свинини 170 — 200 кг. Тому невипадково у США 35 — 40 % м’ясного балансу становить м’ясо птиці, а в нашій країні (станом на 2000 р.) — лише 17 — 18 %. Оскільки у нашій країні значно менші ресурси зер­на, треба нарощувати бройлерне виробництво птиці. Для цього по­ряд з такими культурами, як кукурудза, ячмінь, горох, соя, більшої уваги заслуговує тритикале, яке містить 16 — 17 % білка, у якому підвищена кількість лізину.

Досить енергоємним є м’ясо яловичини. На 1 кг м’яса через пога­ну збалансованість раціону за протеїном і амінокислотами витра­чають 8 — 9, а то й 10 — 11 корм. од. Разом з тим не можна забувати, що на виробництво 1 кг зернофуражу, в свою чергу, треба у 2 — 3 рази більше сукупної енергії, ніж на 1 корм. од. трави. Тому, незва­жаючи на екстенсивність виробництва яловичини порівняно із сви­ниною і м’ясом бройлерів, виробництво її також може бути економі­чно вигідним.

Найбільш ефективно було б використовувати продукцію рослин­ництва для промислової переробки і одержувати кінцеву продук­цію — аналоги тваринницької продукції, яку в багатьох країнах вже мають, виробляючи штучно м’ясо і молоко із сої та іншої сировини. Крім того, залишається велика кількість продукції, яка за енерге­тичним еквівалентом майже дорівнює кінцевій — зерновій. Як за­значав у свій час В.Р. Вільямс, було б недоцільно використовувати цю масу органіки на добриво, оскільки можна мати додаткову про­дукцію тваринництва й органічне добриво. Найбільш ефективно утилізують побічну продукцію жуйні, зокрема велика рогата худоба, вівці, кози.

Разом з тим майбутнє, можливо, належить більш простим орга­нізмам. Наприклад, конверсія зернофуражу при вирощуванні риби значно вища, ніж при одержанні м’яса птиці і тим більше свинини, а за фізіологічним значенням багато видів риби перевершують яло­вичину і свинину. Однак це завдання, очевидно, більш віддаленого майбутнього. Слід зазначити, що у деяких країнах, наприклад у СТТТА, збільшилось виробництво і споживання рибних продуктів і зменшилось споживання м’яса. У перспективі, мабуть, кормова площа буде значною мірою джерелом зернофуражу і трав’яних кон­центратів для інтенсивної відгодівлі риби у ставках, водоймах і ве­ликих акваріумах. А поки що треба збільшувати коефіцієнт біокон- версії кормів і зернофуражу, ефективно утилізувати побічну продук­цію рослинництва.