5.3.1. Добір видів і сортів кормових культур

Неодмінною умовою високопродуктивної кормової площі є еколо­гічно та біологічно обґрунтований добір видів і сортів кормових рос­лин для основної і проміжної сівби. Неприпустима інтродукція гіб­ридів і сортів кормових культур з інших регіонів без попередньої перевірки їх на зимостійкість, продуктивність, уражуваність шкід­никами і хворобами, періоду використання, насінної продуктивнос­ті. Для поповнення видового і сортового складу кормових рослин господарство має підтримувати зв’язки з науково-дослідними уста­новами, дослідними станціями, ботанічними садами.

Великим резервом кормів є дикорослі місцеві рослини, наприк­лад, мишачий горошок, жовта люцерна, конюшина лучна, вика огорожна, люцерна хмелевидна, тонконоги, тимофіївка, костриця, житняк, буркун, вайда красильна, пирій повзучий та ін. Досвід по­казує, що при введенні їх у культуру вони нерідко за продуктивніс­тю та якістю перевищують культурні види трав і кращі селекційні сорти.

Попередньо слід провести випробування рослин у невеликому колекційно-демонстративному розсаднику, щоб переконатися в до­цільності введення тієї чи іншої культури.

Добір холодостійких видів є важливою біологічною основою збі­льшення періоду вегетації рослин. Із 160 — 170 днів його можна збі­льшити до 190 — 210, а на півдні — до 220 і мати зелену масу вже в квітні — на початку травня і в листопаді — грудні. Так, окремі сор­ти вівса можуть витримувати температуру мінус 6 — 8 °С і залиша­тися зеленими; кормову капусту можна збирати з-під снігу, і при цьому вона не втрачає своїх кормових якостей як високобілкова рос­лина, що містить, крім того, багато вітамінів.

Важливим біологічним напрямом удосконалення кормової площі є подальша робота з добору компонентів агрофітоценозів для змі­шаних і ущільнених посівів. Велике значення мають також дослі­дження з проблеми проміжних посівів кормових культур. Збіль­шення періоду надходження кормів, тобто тривалості періоду фото­синтезу, використання ФАР, підвищення віддачі кожного кормового гектара неможливе без широкого використання цього джерела де­шевих і високоякісних кормів.

Треба підвищувати продуктивність бобових культур, широко вико­ристовувати їх у змішаних посівах. Для збільшення їхньої продуктив­ності крім добрив, поливу та інших прийомів вирощування слід шир­ше використовувати селекційні штами бульбочкових бактерій, що дасть змогу збільшити урожай зеленої маси, сіна і зерна на 15 — 24 %.

Кормова площа має бути об’єктом біотехнологів і генетиків- селекціонерів. У деяких країнах, наприклад в Австралії і Новій Зе­ландії, використовуючи принципи віддаленої гібридизації, розроб­леної І.В. Мічуріним, створюють нові міжвидові і навіть міжродові гібриди пасовищних і сіножатних трав.

Широке запровадження видів і сортів кормових культур, що ха­рактеризуються високою якістю зеленої кормової маси, швидким темпом наростання її, дасть змогу ефективно використовувати фак­тори часу і простору — підвищити виробництво кормів за одиницю часу на одиниці площі.