Термін «екологія» (від грец. еісов — дім, наука про дім) має ши­роке значення. Є різні його формулювання, зокрема стосовно екоси­стем різного рівня. Одне з них: екологія — наука про взаємозв’язки і взаємини біологічних систем різного рівня (особин, популяцій, ви­дів, біоценозів з навколишнім середовищем). Уперше це поняття запропонував у 1866 р. німецький учений біолог Ернст Геккель. Тривалий період (близько 100 років) він застосовувався в біології. Тепер можна говорити про екологізацію науки, промисловості, мис­лення, політики. У цьому загальному зв’язку і полягає зміст понять «екологія», «екологічна обстановка», «екологічні умови», під якими розуміють результати передусім господарської діяльності людини в природі. Баррі Коммонер, автор відомої книги «Замкнене коло», ос­новні закони екології сформулював у вигляді 4 афоризмів (за О.В. Яблоковим, 1989): «Усе пов’язано з усім», «Ніщо не дається задарма», «Все має кудись діватися», «Природа знає краще».

Перевиробництво енергії і засобів хімізації, величезна кількість автомобілів, локомотивів, теплоходів, літаків, які поглинають ки­сень, виділяючи шкідливі гази, призводять до забруднення ґрунту, водоймищ, морів і океанів, підґрунтових вод, полів і природних угідь, повітряного басейну. Щоб запобігти цьому на агроландшаф­тах треба запроваджувати енерго- і ресурсозберігаючі, екологічно доцільні технології вирощування кормових і зернокормових куль­тур, що безпосередньо стосується кормової площі, оскільки чистота середовища на полях є необхідною умовою виробництва якісних кор­мів і продукції тваринництва.