5.7.1. Способи поліпшення екологічних умов на кормових угіддях

На посівах кормових культур, сіножатях і пасовищах слід здійс­нювати як загальні, так і окремі заходи щодо забезпечення сприят­ливої екологічної обстановки. Перша група заходів залежить від системи природоохоронної організації території, яка передбачає припинення ерозії, очищення промислових стоків від біологічного і мінерального забруднення, у тому числі від важких металів, які можуть нагромаджуватися у ґрунті у надмірній кількості, а потім переходити у продукцію тваринництва. Зарегулювання стоку при використанні води на технічні потреби промислових виробництв, переведення їх водопостачання на замкнений цикл мають одне з вирішальних значень у комплексі природоохоронних заходів.

Друга група заходів залежить насамперед від рівня агротехніч­ної служби в господарстві, від технологій вирощування кормових культур. Так, вміст нітратів у кормах, як і в іншій продукції рос­линництва, прямо залежить від високих азотних фонів живлення. Органічні добрива мають переваги щодо цього у зв’язку з повіль­ною, поступовою мінералізацією органічної речовини. Разом з тим безпосереднє внесення свіжих органічних добрив пов’язане з ризи­ком забруднення ґрунту гельмінтами, різними хвороботворними бактеріями (наприклад, збудниками бруцельозу і туберкульозною паличкою). Надмірна кількість безпідстилкового гною може бути також джерелом важких металів. Тому перед внесенням його слід знезаражувати, поєднуючи холодний і гарячий способи зберігання, за яких гинуть шкідливі мікро- й макроорганізми. Крім того, треба проводити аналіз гною на вміст у ньому важких металів та інших хімічно шкідливих домішок.

На кормовій площі можна використовувати органічні відходи підприємств спиртової, крохмале-патокової, шкіряної промисловос­ті, цукрових заводів, комунальних господарств, стічні води міст то­що. Усі вони підлягають знезараженню (термічна обробка, тривале витримування мулу, компостування негашеним вапном, аміаком, аміачною водою та іншими речовинами, наприклад тіазоном — 0,25 % маси компосту).

Норми внесення відходів і компостів визначають з урахуванням ГДК важких металів у ґрунті (табл. 16) за формулою

де Д — допустима норма важкого металу, кг/га; ГДК — гранично допустима концентрація важкого металу у ґрунті, кг/га; Ф — вміст важкого металу в ґрунті, кг; Кі, К2, К3 — коефіцієнти поправки від­повідно на вміст гумусу, механічний склад і кислотність ґрунту.

Слід обмежити пряме внесення рідкого гною на кормовій площі. На його основі готують соломистий гній і компости, використовуючи рештки торішньої соломи, торф. Готують також високоефективні органічні добрива і торфо-мінеральні компости, які справляють мі­німальний негативний вплив на середовище.

У кожному господарстві має бути розроблена і здійснена науково обґрунтована система природоохоронних і екологічних заходів при протиерозійній організації території. Без цього неможливо мати екологічно чисту продукцію у кормовиробництві.

Забезпечення задовільного санітарного стану кормових полів і одержання екологічно чистих кормів великою мірою залежать та­кож від широкого впровадження екологічно чистих технологій ви­рощування кормових культур, які зводять до мінімуму або виклю­чають використання на полях хімічних засобів боротьби з

бур’янами, шкідниками і хворобами. Пестициди у кормовиробницт­ві слід замінювати агротехнічними і біологічними засобами з широ­ким застосуванням сортів, які не пошкоджуються або мало пошко­джуються шкідниками і хворобами.

Наш досвід тривалого вирощування кормових культур у спеціа­лізованих кормових сівозмінах (з 1965 р.), де пестициди не викорис­товуються зовсім, а помірні дози мінеральних добрив вносять на фоні органічних, дає підстави для такого висновку: у кормовироб­ництві вже сьогодні можна мати екологічно чисту продукцію, яка не містить залишків пестицидів, з мінімальним вмістом нітратів.

Тепер у багатьох господарствах і практично в усіх районах Укра­їни є добре обладнані районні агрохімічні лабораторії. За допомо­гою їх можна здійснювати оперативний контроль за якістю кормів і продукції рослинництва. Однак методи визначення вмісту нітратів і нітритів у продукції ще не досконалі. Недостатній також контроль залишків інсектофунгіцидів, гербіцидів і ретардантів у рослинах, які становлять більш серйозну загрозу для якості кормів і тварин­ницької продукції, ніж нітрати, і порівняно з останніми тривалий період зберігаються у зерні і кормах. Треба також виключити такі засоби хімізації, як дефоліація соняшнику, після якої не можна ви­користовувати на корм кошики і соняшникову макуху.

Перед тим як прийняти рішення про використання того чи іншо­го препарату, слід проконсультуватись у відповідних установах. Може виявитись, що препарат вилучено із списку рекомендованих.

Не слід діяти за принципом «шкідливо для одних організмів — не шкодить іншим». Так, внесення гербіцидів не тільки вибірково діє на певний вид бур’янів, а й впливає на мікрофлору й фауну ґрун­ту, актуальну і потенційну родючість ґрунту, а також потрапляє у ґрунтові води. Разом з тим треба оцінювати ситуацію на конкретно­му полі. Агроном має у своєму розпорядженні комплекс сучасних машин, що дають змогу агротехнічними заходами ефективно боро­тися з бур’янами, доводячи кількість їх до рівня, який суттєво не впливає на врожайність культури. Але буває потреба у використан­ні гербіцидів, особливо після сходів або у ланці люцерна — кукуру­дза, при застосуванні нульового обробітку ґрунту та ін.

Потрібно також враховувати наявність шкідників і хвороб рос­лин на полях сівозміни, запобігати появі їх правильним чергуван­ням культур у сівозміні, використанням специфічних ентомофагів, фітофагів. А коли цього не досить, треба застосувати хімічний ме­тод, особливо у більш зволожених північній і західній частинах Лі­состепу й на Поліссі.

Пестициди і гербіциди впливають насамперед на великих тва­рин і людину. Ентомофауна і мікрофлора терплять менше, бо всти­гають пристосуватися, генерують стійкі види, що для людини і тва­рин не характерно. Але шкідливість дії хімічних препаратів людина нерідко збільшує сама. Так, норма внесення 60 % хлорофосу на кар­топляному полі становила 1,2 кг/га за препаратом, проте для зни­щення шкідників його достатньо 12 г/га (100-разове збільшення до­зи). Рештки пестицидів у кормах не завжди враховують і не зазна­чають в офіційних документах про якість кормів. Слід встановити звітність про рівень хімічної чистоти кормів та іншої сільськогоспо­дарської продукції у господарстві, районі, області. Є звітність про кількість внесених препаратів, проте немає даних про вміст їх у кор­мах і продукції після цього.

Застосування біопрепаратів більш вибіркове, ніж пестицидів. Наприклад, трихограма може знищити гусінь лучного і кукурудзя­ного метеликів та ін. Крім того, можна додатково застосувати біток- сибацилін та інші препарати проти вовчка на посівах соняшнику. Можна використовувати муху фітомізу, павутинних кліщиків, клі­ща фітосейлюса тощо. Ефективними є феромонні пастки. Тому в кожному господарстві треба розробляти комплексну систему захисту сільськогосподарських культур з урахуванням економічних порогів шкідливості бур’янів, хвороб та шкідників.