Польове і лучне кормовиробництво має конвеєрний характер: корми одержують безперервно з ранньої весни до пізньої осені. Па­совище використовують протягом 140 - 160, посіви кормових куль­тур на польових землях — 190 - 210 днів. На лучній кормовій площі безперервність надходження корму забезпечується пасовищами і пасовищно-укісними травосумішами, що добре відростають, на польовій — добором різних груп кормових культур (озимих, ранніх ярих, багаторічних трав, пізніх ярих, проміжних посівів, коренепло­дів, баштанних), а також побічною продукцією рослинництва, част­ково овочівництва і плодівництва. Встановлюють певні строки і по­слідовність використання цих кормів.

Конвеєрне виробництво кормів у зв’язку з наявністю побічної продукції виходить за межі власне кормової площі. Побічна про­дукція рослинництва й овочівництва може становити від 15 - 20 до 35 - 40 % у кормовому балансі господарства. Наприклад, з кукуру­дзяних стебел, гички можна приготувати 40 - 50 % загального об’єму силосу. Якщо врахувати жом з буряків, то загальна кіль­кість соковитих кормів з побічної продукції може сягати 60 %. За­вдяки соломі й полові для відгодівлі великої рогатої худоби може надходити 60 - 80 % грубих кормів. Як нестача, так і надлишок побічної продукції свідчать про диспропорцію між рослинництвом і тваринництвом. Побічна продукція надходить здебільшого у дру­гій половині вегетаційного періоду і може бути використана безпо­середньо на корм і для заготівлі на стійловий період. Так, гичку використовують на корм та приготування силосу, іноді у виробни­цтві кормів штучного сушіння на АВМ. Проте здебільшого її вико­ристовують для заготівлі силосу з високим вмістом протеїну (від 160 - 180 до 200 г/корм.од.). Солому і полову пшениці, ячменю, гречки, проса, стебла кукурудзи, солому насінників трав та інші грубі корми використовують як добавку до зелених кормів при надмірному вмісті в них вологи. Більшість грубих кормів згодову­ють тваринам узимку.

Види кормових конвеєрів. У загальній схемі конвеєрного ви­робництва кормів розрізняють кілька видів конвеєрів: зелений, си­лосно-сінажний (точніше, силосно-сіно-сінажний), сировинний для виробництва кормів штучного сушіння або трав’яних протеїнових концентратів, одержаних шляхом коагуляції соку рослин, очісуван­ня листя бобових багаторічних трав та ін. У силосно-сіно-сінажному конвеєрі можливі перерви між закінченням збирання попередньої культури і початком збирання наступної. У схемах зеленого й сиро­винногоконвеєрів таких «вікон» не повинно бути.

Орієнтовні схеми конвеєрів дають загальне уявлення про набір культур і строки використання їх. Проте це лише загальна модель конвеєра. У будь-якому конвеєрі, виходячи з потреби в кормі, слід обов’язково визначати площі сівби кормових культур. Для силосно- сінажного конвеєра ці розрахунки простіші, для зеленого — більш складні. Вони потребують урахування якості кормів — вмісту в них протеїну, з тим щоб у зеленому раціоні забезпечити правильне спів­відношення між вуглеводними і високобілковими кормами. Це дуже важливий момент у розробці системи зеленого конвеєра. Не менш важливий також підхід до оцінки й аналізу всієї його системи. Такий конвеєр, наприклад, у Лісостепу й Степу, де кожний гектар землі на обліку, не дає очікуваної віддачі. Треба чітко знати не тільки, що по­сіяти і як виростити, а й скільки і де посіяти. У виробництві такі роз­рахунки виконують, але часто не додержують співвідношення між посівами високобілкових бобових, хрестоцвітих і злакових культур, не виділяють проміжних посівів, не аналізують систему.