5.8.1. Зелений конвеєр

Переваги зелених кормів. Зелений корм найбільш повноцін­ний і дешевий. Досвід показує, що там, де створено добрий зелений конвеєр, кормовиробництво є високоефективною галуззю. Система виробництва зелених кормів застосовувалась у нас і за рубежем, наприклад у США, ще в до- і післявоєнний періоди (В.Р. Вільямс, 1934, 1936; М.П. Єлсуков, 1941 — 1951; П.П. Бєгучев, 1941; М.В. Мак­сименко, 1946, 1952; М.О. Алексєєв, 1950; І.М. Несміян, 1950; М.Г. Андрєєв, 1953, 1966; Г.Є. Дизик, 1958 та ін.). У подальшому ця тема висвітлювалась у працях М.Ф. Лупашку (1959, 1970), В.Х. Зу- бенка (1959, 1962), Г.М. Шекуна (1966), Ю.К. Новосьолова і М.С. Ро­гова (1966), С.П. Каплуновського (1967), І.В. Мироненка (1967), О.К. Медведовського (1969, 1974), О.І. Зінченка (1977, 1982) та ін.

У зарубіжних країнах, крім випасання худоби на пасовищах, широко застосовують згодовування їй зеленої маси кормових куль­тур влітку. Це вважають більш вигідним порівняно із згодовуван­ням консервованих кормів і тим більше надмірної кількості концен­тратів. Так, відомі німецькі вчені у галузі кормовиробництва К. Не- ринг і Ф. Люддекке (1974) вважають, що влітку треба згодовувати тваринам кукурудзу в суміші з іншими високобілковими рослинами у свіжому вигляді, а не використовувати силос, який вже при виго­товленні втрачає близько 25 % поживних речовин. Крім того, тва­ринам замість свіжої, повноцінної за поживністю зеленої маси да­ють кислий і часто недоброякісний корм. Разом з тим годівля тва­ринсвіжим зеленим кормом ефективна лише при рівномірному і безперервному його надходженні. Необхідний раціональний кон­веєр, коли з 1 га одержували не менш як 60 - 70 ц/га корм. од., що можливо при 2 - 4 укосах зеленої маси трав, 2 - 3 урожаях кормових культур.

Зелені корми (пасовищні і з посівів польових культур) — основа літнього раціону худоби нерідко бувають надмірно обводнені, у них може не вистачати перетравної енергії (ПЕ). Тому їх слід доповню­вати кормами з високим вмістом сухої речовини — сіном, сінажем, силосом з кукурудзи у фазі воскової стиглості, але не заміняти свіжу зелену масу цими кормами. Силос, сінаж, сіно можуть становити 10 - 12 % поживності літнього раціону. Коли ж у господарстві є па­совища, така підгодівля практично не потрібна.

Поняття про зелений конвеєр. Зелений конвеєр — це система організації використання і виробництва зелених кормів з лучних угідь і польових земель, яка дає змогу безперебійно і рівномірно за­безпечувати ними тваринництво. У більш широкому розумінні зе­лений конвеєр — це система організаційних і агротехнічних захо­дів, що забезпечує рівномірне надходження достатньої кількості пов­ноцінних і високоякісних зелених кормів з польових земель, лук і природних пасовищ протягом усього можливого періоду вегетації кормових культур. Це визначення включає поняття якості і повно­цінності кормів. Якість кормів передбачає застосування відповідних способів вирощування їх і оптимальні строки згодовування.

При організації зеленого конвеєра планують випасання тварин, агротехнічні заходи (добір культур, сортів, строки сівби, обробіток ґрунту, удобрення, догляд за посівами).

Зелений конвеєр може бути створений для одного виду тварин або для всього поголів’я на поліпшених природних угіддях, польо­вих землях або при поєднанні їх. Причому дійна худоба може одер­жувати зелений корм переважно на пасовищах лише рано навесні і пізно восени — з польових земель, а худоба на відгодівлі, свинопо­голів’я і птиця — переважно з польових земель.

Загальні принципи складання системи зеленого конвеєра. Основою конвеєра є розрахунки подекадної потреби у пасовищних зелених кормах сіяних культур кормової сівозміни (табл. 18). В умо­вах інтенсивного кормовиробництва систему виробництва зелених кормів потрібно щороку конкретизувати з урахуванням можливих змін у поголів’ї, агротехніці, сортовому складі кормових культур, наявності добрив тощо.

При складанні схеми зеленого конвеєра використовують дані про землекористування, сівозміни, рух поголів’я (для розрахунку поде­кадної потреби в кормах), добирають культури з урахуванням без­перервності збирання або спасування, уточнюють строки викорис­тання посівів і пасовищ.

Для розрахунку надходження зеленої маси складають графічну модель конвеєра. Виділяють основні й допоміжні культури на кожну декаду з урахуванням потреби у зелених кормах. Важливо при цьому забезпечити оптимальне протеїнове співвідношення. Враховують надходження зеленої маси з пасовищ і по культурах розраховують площі сівби їх. Розробляють також короткий агротехнічний план ви­рощування кормових культур і догляду за пасовищами, розподіляють площі посівів у системі землекористування, визначають ефективність системи зеленого конвеєра за кількома показниками.

Визначення подекадної потреби в кормах. Потребу в зеле­них кормах визначають по декадах. Проте є й інші рекомендації. Наприклад, Г.Є. Дизик (Уманський державний аграрний універси­тет) рекомендує здійснювати розрахунок на п’ять днів, К.І. Нау­мов — кожні 15 днів. Практика свідчить, що найзручніше визнача­ти потребу в кормах на декаду (див. табл. 18). Графічно цей показ­ник за вегетаційний період має вигляд параболи. Починаючи з трав­ня (у зв’язку з посиленням лактації корів, збільшенням маси молод­няку на відгодівлі, переведенням його в інші вікові групи) декадна потреба у кормах збільшується, досягаючи максимуму в червні — серпні, і поступово знижується до листопада через зменшення надо­їв і реалізацію відгодівельного поголів’я. У цей період значну час­тину раціону становлять пізні післяукісні й післяжнивні посіви, грубі корми (солома, стебла кукурудзи та ін.).

Складання схеми зеленого конвеєра. При складанні схеми зеленого конвеєра враховують такі основні його ланки: весняну, літ­ню, літньо-осінню і пізньоосінню. У схему включають пасовища та природні вгіддя, посіви озимих проміжних, ранніх і пізніх ярих, ба­гаторічних і однорічних трав (2 — 4 укоси), післяукісні, післяжнивні й підсівні посіви, коренеплоди, баштанні, побічну продукцію. Біль­шість компонентів конвеєра — травосуміші і кормосуміші, що по­ліпшує кормову цінність кормів.

Більш прості схеми конвеєра, що поєднують культурне або по­ліпшене природне пасовище з мінімальним набором польових культур у Західному Лісостепу України, на Поліссі та інших райо­нах. У цьому випадку польовими культурами тільки поповнюють дефіцит зеленої маси навесні, іноді влітку, а також восени. Орієнтов­ний набір культур як доповнення до пасовищ включає озимі (ріпак, жито, пшеницю, тритикале), багаторічні трави, післяукісні й після­жнивні посіви бобово-злакових, капустяно-злакових сумішей, а білої гірчиці для пізньоосіннього користування. При наявності включа­ють і гичку коренеплодів.

У схемах зеленого конвеєра у межах однієї зони можливі значні відмінності, зумовлені ґрунтово-кліматичними особливостями. На рис. 6 подано орієнтовну модель зеленого конвеєра для Лісостепу України.

Схеми зеленого конвеєра для великої рогатої худоби у лісостепо­вій і степовій зонах країни містять більший, ніж на Поліссі, набір культур і приблизно подібні (табл. 19). Вони включають пасовища, озимі (жито, викожито, пшеницю, пшеницю з викою), однорічні і багаторічні трави, кукурудзу з бобовими і суданською травою двох строків сівби, отави багаторічних трав, сорго (для Степу), корене­плоди і гарбузи.

Бажано використовувати також озимо-ярі суміші (озиме жито з вівсом, ячменем і бобовими — горохом, озимою, викою), відходи ово­чівництва. У степових, південно-степових, південно-східних райо­нах у зеленому конвеєрі переважають природні типчакові і штучні багаторічні пасовища, вівсяно-бобові суміші, отава багаторічних трав, суданська трава, кукурудза, кормові баштанні.

Обов’язковою умовою є добір видів і сортів культур, поєднання яких дає змогу максимально подовжити період надходження зеле­них кормів. Наприклад, у Лісостепу період використання озимих проміжних посівів можна подовжити з 15 — 20 до 35 — 40 днів. Для цього висівають перко, свиріпу озиму, ріпак, суміш його з житом, жито ранніх, середніх і пізніх сортів, суміш пізньостиглих жита і пшениці з озимою викою, тритикале. Добирають кормові сорти жита

і пшениці з доброю облистненістю. Це дає змогу збільшити період використання озимих і забезпечити подальше збирання ранніх ярих, багаторічних трав та інших культур в оптимальні строки, що сприяє підвищенню продуктивності всіх полів конвеєра.

Ефективним є поєднання високобілкових культур (бобових і хрестоцвітих) із злаковими та іншими культурами, що містять ба­гато вуглеводів, цукру, жирів. Важливо, щоб попередні і наступні культури можна було згодовувати певний час (не менш ніж 5 днів) паралельно. Це дає змогу поступово привчати тварин до іншої культури, поєднувати рослини, що містять більше сухої речовини, з рослинами, більш обводненими, з тим щоб середній вміст сухої речовини в кормі був на рівні 18 — 22 %. У сухій речовині зеленої маси повинно бути 12 — 16 % протеїну, 23 — 26 клітковини, 0,5 — 0,6 фосфору, 0,7 - 0,8 кальцію, 2 - 2,5 % калію. Протеїнове співвідно­шення для великої рогатої худоби має бути приблизно 8...9 : 1, цу- кро-протеїнове 1 : 1.1,5. Залежно від набору культур, мінераль­ного (особливо азотного) живлення і зволоженості ці показники навіть для тих самих культур можуть значно відрізнятися. Зви­чайно бобові і злакові культури, що містять сухої речовини понад 22 %, більше містять і клітковини (24 — 27 %). Такий корм продук­тивно згодовують переважно великій рогатій худобі. Для свиней і птиці кращою є зелена маса вологістю 82 - 84 % і з меншим вміс­том клітковини (14 — 16 %). Тому схеми зелених конвеєрів для сви­ней і птиці передбачають насамперед більш раннє збирання кор­му. В них більша частка хрестоцвітих (ріпаку, брукви, турнепсу, кормової капусти, редьки олійної в основних, післяукісних і піс­ляжнивних посівах замість кукурудзи, суданської трави, сорго, де­яких бобових). Цінними компонентами для ранньовесняного й осіннього згодовування є топінамбур і пастернак.

Конвеєр для конкретних господарств складають на основі зона­льної схеми з урахуванням біологічних особливостей районованих сортів (продуктивності, строків сівби і періоду продуктивного вико­ристання). У схемі можна дати підряд компоненти конвеєра або розподілити їх за ланками (весняною, літньою, літньо-осінньою і пізньоосінньою). У межах ланок ретельно добирають культури й суміші їх, щоб урізноманітнити зелений раціон, зробити його більш повноцінним. Набір культур та кормосумішей може бути значно бі­льшим, ніж рекомендований. Наприклад, відділ польового кормо­виробництва Інституту землеробства УААН у ланках конвеєра про­понує набір із 10 — 15 культур і сумішей (табл. 20).

В умовах виробництва важко освоїти такі схеми, та в цьому, оче­видно, і немає потреби. Деякі кормосуміші мають приблизно одна­кову поживність. Проте мета таких рекомендацій — запропонувати можливі компоненти на вибір, допомогти з насінням, яке є в госпо­дарстві, скласти траво- або кормосуміші, рекомендувати введення тієї або іншої культури у схему конвеєра.

Розширенням набору культур можна подовжити період надхо­дження зелених кормів на ферми до 200 — 210 днів на Поліссі, 220 — 230 — у Лісостепу і до 250 днів на півдні країни за умови зрошення. Як показує досвід багатьох господарств, годівля тварин повноцін­ними високоякісними зеленими кормами дає змогу різко зменшити використання фуражного зерна. За даними Інституту кормів УААН, при збільшенні кількості зелених кормів у раціоні до 38 — 42 % (за поживністю) витрати зерна скорочуються за рік на 25 — 32 %.

Визначивши набір культур, складають графічну модель конвеє­ра, якою зручно користуватись при розподілі декадної потреби в кор­мах по культурах і сумішах культур.

Розробка агротехплану вирощування культур зеленого конвеєра. Узагальнений агротехплан — це довідка про кожний компонент конвеєра. В ньому зазначають способи підготовки ґрунту, удобрення, норми висіву, способи сівби, прийоми догляду за посі­вом, строки збирання, заплановану врожайність культури чи кор- мосуміші (табл. 21). Цей план також дає змогу оперативно контро­лювати технологію вирощування кормових культур.

Інформацію для складання плану беруть із технології вирощу­вання кормових культур, прийнятої в районі або господарстві з ура­хуванням рекомендацій науково-дослідних установ.

Розподіл декадної потреби в зелених кормах по культурах (сумішах), розрахунок площ посіву їх. Це найбільш відповідаль­на частина роботи, пов’язаної із складанням системи конвеєра. При цьому треба передбачати економне й раціональне використання ба­гаторічних трав та інших високобілкових культур, враховуючи висо­кий вміст протеїну в зеленій масі хрестоцвітих і таких злакових, як овес, жито, пшениця, тритикале та ін. Крім того, потрібно брати до уваги й те, що багаторічні трави — основне джерело заготівлі високо­якісного сіна й сінажу, трав’яних протеїнових концентратів.

Подекадне надходження зелених кормів визначають за графіч­ною моделлю конвеєра. Звичайно планують використання 2 - 3 культур і сумішей за декаду з визначенням основної і допоміжних, щоб забезпечити необхідне протеїнове співвідношення у зелених кормах, наприклад для жуйних тварин 8...9 : 1. Велике значення мають травосуміші і кормосуміші злакових з бобовими і хрестоцві­тими (подвійні, потрійні, багатокомпонентні).

Розрахунки показують, що при одночасному згодовуванні куль­тур в одновидових посівах, наприклад кукурудзи з люцерною (еспар­цетом, конюшиною, буркуном, ріпаком) оптимальне співвідношення їх за масою становить 2 : 1, 3 : 1.

Майже оптимальне протеїнове співвідношення в зеленому кормі забезпечується при згодовуванні жита, пшениці, тритикале, вівса, злакових багаторічних трав; воно повністю оптимізується при згодо­вуванні бобово-злакових, злаково-хрестоцвітих сумішей, кукурудзи і суданської трави з соєю, бобами, буркуном, ріпаком та іншими висо- кобілковими культурами.

При проведенні розрахунків слід уточнити можливі площі посіву післяукісних і підсівних культур по їх попередниках. Вирощують їх переважно в кормових сівозмінах. Площі післяжнивних посівів мо­жуть бути найбільшими серед посівів проміжних культур. У польових сівозмінах близько 40 % займають озимі (пшениця, жито, ячмінь). Лімітуючими факторами для вирощування тут є умови зволоження, наявність насіння і добрив. Слід до мінімуму звести використання гички буряків (її краще використовувати на силос). Кукурудзу моло­чно-воскової і воскової стиглості також не бажано використовувати в зеленому конвеєрі, її у свіжому вигляді худоба поїдає незадовільно.

Перетравність цього корму набагато підвищується при згодову­ванні у вигляді силосу, чому сприяє молочнокисле бродіння.

При згодовуванні у свіжому вигляді гичку змішують з подрібне­ними стеблами кукурудзи, соломою. Надмірна кількість свіжої гич­ки в раціоні може спричинити у тварин порушення жирового і вуг­леводного обміну (вона нерідко містить підвищену кількість нітра­тів). Гичка містить також сапоніни та інші речовини, які несприят­ливо впливають на травлення й організм тварини.

Дані про потребу в зеленій масі культур конвеєра на період їх зго­довування підсумовують. При цьому дістають загальний показник потреби в зеленій масі з кожної культури або суміші, а потім розрахо­вують площі посіву їх. Орієнтовний розрахунок потреби в кормах по декадах і культурах у системі зеленого конвеєра подано у табл. 22.

Аналіз ефективності системи зеленого конвеєра. Ефектив­ність можна характеризувати такими показниками:

♦ вихід зеленої маси на 1 га основної площі (основні посіви + + проміжні посіви і отави багаторічних і однорічних трав);

♦ площа ріллі, яку використовують у конвеєрі (чим вона більша, тим гірше, оскільки це означає, що з неї одержують низькі врожаї зеленої маси); коефіцієнт використання землі;

♦ вихід кормів з проміжних посівів і повторних укосів трав; част­ка побічної продукції, загальний вихід кормів з проміжних посівів, другого і подальших укосів трав та побічної продукції у відсотках.

Вихід зеленої маси на 1 га основної площі рекомендується розра­ховувати за формулою, підставивши в неї підсумкові дані табл. 22:

де Х — середня врожайність зеленої маси, ц/га; М_о — надходження зеленої маси з основних посівів, ц; М_пр — надходження зеленої ма­си проміжних посівів, отави багаторічних трав (без побічної продук­ції), ц; П_о — площа основних посівів у зеленому конвеєрі, га.

Такої кількості корму (460 ц/га зеленої маси, або приблизно 84 — 90 ц/га корм. од.) достатньо для утримання 3 — 4 корів з надоєм 4,5 — 5 тис. л протягом травня — листопада.

Площу ріллі під зеленим конвеєром визначають у відсотках за формулою

де П — площа ріллі під зеленим конвеєром, %; Пр — площа ріллі господарства; П_о — площа основних посівів у конвеєрі.

Виробничий досвід показує, що в господарствах з розвиненим виробництвом зерна, технічних культур і тваринництвом зелений конвеєр повинен охоплювати приблизно 40 % площі кормових куль­тур. Це слід враховувати при організації інтенсивної кормової пло­щі на польових землях лісостепової і степової зон.

Кафедра рослинництва Білоцерківського державного аграрного університету (В.М. Ткачук, Г.І. Навроцький, М.Г. Ткаченко, 1984) вважає за доцільне визначати площу посівів основних культур кон­веєра з розрахунку на одну голову худоби. Такий розрахунок анало­гічний визначенню ємності пасовища (у га) на одну голову тварин і доцільний при організації конвеєра для одного виду тварин (корів, нетелей, коней та ін.).

За даними із господарської практики і наукових досліджень, при надої 5 — 6 тис. л молока на одну корову за рік фактична площа в ін­тенсивній системі конвеєра в Лісостепу і Степу (в умовах зрошення) має становити 0,3 га на одну голову. Це дає змогу забезпечити до 50 % річної потреби поголів’я худоби в кормах, які є найдешевшими і високоякісними.

Коефіцієнт використання землі в системі конвеєра (К) показує кількість урожаїв з розрахунку на 1 га площі під основними культу­рами (П_о). Коефіцієнт визначають за формулою

де В — площа проміжних (озимих, пізніх післяукісних, післяжнив­них) посівів, другого і подальших укосів багаторічних і однорічних трав, га.

Таблиця 22. Розрахунок надходження зеленої маси в системі зеленого конвеєра у СТОВ півдня Лісостепу з площею орних земель

4 - 5 тис. га (проект)

** Основні культури зеленого конвеєра.

*** Проміжні культури, другий і третій укоси трав, побічна продукція (гичка).

У центральній частині правобережного Лісостепу України (наприклад, в умовах Маньківського району Черкаської області) це добрий показник використання землі у зеленому конвеєрі. В разі подальшого збільшення площі озимих проміжних і після­жнивних посівів коефіцієнт використання ріллі може бути і ви­щим.

Проміжні посіви і повторні укоси трав у добре спланованій сис­темі конвеєра повинні забезпечувати одержання приблизно 50 % усіх ланок кормів. У нашому прикладі (див. табл. 22) проміжні посі­ви і отави трав дають зеленої маси 15 398 т (16 648 - 1250 т гички), основні посіви — 14 925 т, або відповідно 50,6 і 49,4 %.

Як уже зазначалося, слід обмежувати згодовування тваринам свіжої гички. Наявність у ній сапоніну і високий вміст в раціоні зу­мовлює появу кетонових тіл у сечі тварин внаслідок порушення жи­рового і вуглеводного обміну. Тому гичка буряків має становити

12,6 - 16,5 % декадної потреби в зелених кормах.

Загальний вихід кормів із проміжних посівів, отав і побічної продукції (гичка) у схемі зеленого конвеєра господарства (див. роз­рахунок) становить 58,1 %. Це досить високий показник.

За розрахованими критеріями ефективності конвеєра можна ви­значити, наскільки вдалою і оптимальною є його система, порівняти ці показники з аналогічними результатами в інших господарствах, проаналізувати і виявити можливості та резерви вдосконалення системи.

Розміщення посівів культур зеленого конвеєра в системі землекористування господарства. За основу беруть одержання зелених кормів у кормових і ґрунтозахисних сівозмінах Лише як виняток частину площ (під кукурудзою на зелений корм, ранніми ярими, озимими проміжними) розміщують у польових сівозмінах. Післяжнивні посіви розміщують здебільшого у польових і кормопо- льових сівозмінах, де для них достатньо площ після збирання ози­мих зернових культур (пшениці, жита, ячменю).

Приклад розміщення посівів культур зеленого конвеєра подано в табл. 23.

На основі розрахунків площ посіву кормових культур у конвеєрі вносять поправки до набору, чергування і площі посіву кормових культур у кормових сівозмінах.