1. Народногосподарське значення лучного кормовиробництва
Лучне кормовиробництво як частина загального курсу кормовиробництва — наукова дисципліна, яка розробляє теорію і практику організаційно-господарських, економічних, технологічних і технічних заходів щодо поліпшення природних кормових угідь, створення високопродуктивних сіяних пасовищ і сіножатей. Воно має забезпечити повноцінну годівлю, насамперед жуйних і коней, свіжими зеленими кормами, сіном та іншими кормами з лучних трав. Отже, лучне кормовиробництво — це джерело кормів вищої якості. Крім того, лучні трави нагромаджують багато органічних речовин, поліпшують родючість ґрунту і екологічну обстановку, запобігають ерозії ґрунтів. У перспективі лучне кормовиробництво має забезпечити виробництво до 30 % кормів у загальному балансі виробництва їх в Україні.
В Україні природні угіддя займають 7,84 млн га. Розораність земель сягає 90, а в окремих районах — 93 — 96 %. Багато земель (35 — 40 % ріллі) зазнають водної ерозії. Тому майже 15 — 20 % найбільш ерозійно небезпечних земель (схилів балок, ярів) треба тримати переважно під залуженням, тобто включити їх у лучну кормову площу. Це не тільки не призведе до зменшення виробництва валової продукції рільництва, а й сприятиме зростанню загальної продуктивності ріллі і виробництву продукції тваринництва, поліпшенню чистоти сільськогосподарських угідь, водних джерел, зберіганню і підвищенню родючості ґрунту.
Для підвищення продуктивності лук і пасовищ треба добре вивчити загальні питання біології й екології багаторічних трав, добре знати особливості основних родин і видів лучних рослин, чітко розрізняти типи природних сіножатей і пасовищ, вміти розв’язувати питання паспортизації їх, здійснювати засоби поверхневого і докорінного поліпшення і на цій основі створювати культурні пасовища і сіножаті.