4.1.5. Поліпшення лісових і влаштування лісопаркових пасовищ
Лісові пасовища займають певну площу на Поліссі, в Карпатах, Криму та інших місцях, у тому числі в центральному і північно- західному Лісостепу. Урожайність їх невисока — 18 — 25 ц/га зеленої маси, внаслідок чого тварини нерідко поїдають і поросль чагарників. У зв’язку з цим лісові галявини, які заросли чагарником, завалені вітроламом, треба розчистити, вдаючись до вирубування і санітарного догляду. В результаті цього галявина освітлюється, поліпшується водно-повітряний режим, краще ростуть злакові і бобові трави, утворюється лучний травостій. Його врожайність підвищується в 3 — 5 разів.
Такі лісові освітлені пасовищні ділянки прийнято називати лісопарковими. І.В. Ларін поділяє їх на три типи: розкидані з рівномірно розрідженим деревостаном (не більш як 1000 сосен, 600 дерев дуба або берези на 1 га); куртинні, де галявини чергуються з ділянками лісу; кулісні — смуги лісу 20 — 30 м завширшки чергуються з прямокутними галявинами, ширина яких 60 — 80 м. Після очищення й освітлення на них насівають і підсівають трави.
Лісові пасовища кулісного типу створюють при освоєнні густого суцільного лісу. Оскільки це часто пов’язано з невиправданим вирубуванням лісу, то влаштовувати такі пасовища слід тільки у крайньому випадку.
Ділянку під лісопаркові пасовища розчищають сучасною технікою, інколи застосовують гербіциди, але обов’язково наземним способом. Дернину обробляють переважно дисковими боронами або роторними культиваторами; на легких ґрунтах застосовують ротаційні голчасті борони. Перед обробкою вносять добрива і підсівають трави.
На лісопаркових пасовищах восени нагромаджується багато листя, яке згрібають і виготовляють із нього компости, які вносять як добрива.