11. Змішані і сумісні посіви однорічних кормових культур

Сумісне вирощування кормових і зернофуражних культур є однією з актуальних проблем кормовиробництва. Розв’язання її у нашій країні почалося ще в XVIII ст. і триває досі з перемінним успіхом. Так, наприкінці 50-х — на початку 60-х років минулого століття концепція кормовиробництва зводилась до вирощування кількох культур — кукурудзи, цукрових буряків на корм і однорічних бобо­вих на зерно — гороху, бобів. Змішаним і сумісним посівам приді­ляли менше уваги. З відродженням кормовиробництва інтерес до цих посівів зріс. Це стосується як багаторічних, так і однорічних кормових культур.

Ідею спільного вирощування рослин на корм людина взяла з природи, де, як відомо, трав’яна і деревна рослинність росте найча­стіше у вигляді рослинних угруповань — фітоценозів, які краще пристосовані до умов місця, де вони ростуть. На відміну від багато­річних рослинних угруповань взаємовплив рослин в однорічних аг­роценозах триває короткий відрізок часу. Помилки у доборі видів для сумішей відразу позначаються на результатах — знижується приріст зеленої маси, урожайність її і якість кормів. Виправити ці помилки буває важко або неможливо. Тому потрібний особливо ре­тельний підхід (прогнозування) особливостей взаємодії рослин у су­міші, який ґрунтується на знаннях біології й екології однорічних кормових культур — компонентів агрофітоценозу. Необхідно врахо­вувати динаміку росту і розвитку їх. В разі вдалого добору рослин, достатнього зволоження і забезпечення поживними речовинами продуктивність сумішей не тільки не поступається перед продуктив­ністю одновидових посівів, а й часто перевищує її.

Класифікація змішаних посівів. В Уманському державному аграрному університеті використовують таку класифікацію зміша­них і сумісних посівів однорічних культур:

♦ змішані посіви — це посіви двох і більше культур на корм або зернофураж, які висівають одночасно або в різні строки неповними нормами, в одному рядку або черезрядно і які збирають одночасно в одну транспортну місткість. Наприклад, вика з вівсом, горох з вів­сом, вика + горох + овес; вика + горох + ріпак + овес; кукурудза зви­чайної рядкової сівби з ріпаком, кукурудза з ріпаком і вівсом, куку­рудза з бобовими — соєю, буркуном та ін.; конюшина однорічна з пажитницею однорічною, буркун однорічний з вівсом, ячмінь з го­рохом на зерно та ін.;

♦ сумісні посіви — це посіви двох і більше культур на корм і зер­нофураж, висіяні одночасно або в різні строки автономно — стріч­ками або смугами, які збирають одночасно в одну транспортну міст­кість або окремо. Наприклад, смугові посіви кукурудзи з горохом або ярою викою на зелений корм, смугові посіви кукурудзи із соєю на зерно; посіви кукурудзи із соєю, буркуном, люпином за схемою

2 — 3 рядки кукурудзи, 2 — 3 рядки бобових та ін.;

♦ змішані і сумісні одновидові посіви різних сортів або гібридів — бленди — це посіви на зелений корм і силос різних за вегетаційним періодом сортів або гібридів однієї культури. Через поєднання сортів або гібридів із різною висотою рослин ці посіви мають вигляд зрізано­го конуса або піраміди (звідси назва бленди). На таких посівах збі­льшується строк збирання, поліпшуються поїдання рослин тварина­ми, якість, придатність зеленої маси до силосування, а інколи збіль­шується врожайність. Бленди можна застосовувати в посівах кукуру­дзи і сорго на силос для поліпшення якості силосної маси і в зеленому конвеєрі для подовження строку використання культури.

Крім цих груп змішаних посівів, виділяють:

♦ ущільнені посіви — посіви двох або кількох культур, з них ос­новну культуру висівають повною нормою, а в її міжряддях або ряд­ках — одну — дві культури, які ущільнюють посіви і висіваються од­ночасно з основною культурою або в різні строки. Збирають культу­ри як одночасно в одну транспортну місткість, так і в різні місткості і строки (кукурудза на зерно і силос із гарбузами, кабачками; куку­рудза на зерно з квасолею; кукурудза з соєю, бобами, буркуном та інші культури на силос);

♦ підсівні посіви — це посіви культур або сумішей на зелений корм і силос із підсівною (підсівними) культурою (культурами). Завдяки піс­ляукісному відростанню одержують додатково 1 — 2 укоси (суміш вики або гороху і вівса з підсіванням пажитниці однорічної, кукурудза на зелений корм з підсіванням суданської трави або буркуну дворічного). До підсівних (раніше їх називали вставними) можна віднести і підсі­вання коренеплодів — моркви, ріпи-стернянки, брукви, турнепсу під ранні ярі суміші, кукурудзу на зелений корм та інші культури.

Змішані, сумісні, підсівні і ущільнені посіви з одночасним зби­ранням компонентів використовують широко, а ущільнені з окремим збиранням (наприклад, кукурудзи на зерно і силос з гарбузами і ква­солею) — недостатньо. Основна причина полягає в тому, що немає машин і пристроїв для окремого збирання. Проте, незважаючи на це, деякі господарства Черкаської області (Драбівського і Христинівсько- го районів) відродили практику ущільнених посівів гарбузів по куку­рудзі на силос і зерно. Для цього застосовують дрібноплідні сорти гар­бузів, які під час збирання кукурудзи менше пошкоджуються. Що­правда, плоди гарбузів навантажують уручну, хоча є можливість ме­ханізувати цю роботу, застосувавши фронтальний пристрій для зби­рання плодів з наступним навантаженням їх переобладнаними на­вантажувачами буряку. На Кубані, наприклад, для цього використо­вують спеціально обладнаний зерновий комбайн.

За вдалого добору ущільнювальної культури основний врожай змінюється незначно. Досліди М.І. Дяченка, проведені під керівниц­твом автора в зернотрав’яній сівозміні, показали, що ущільнені посі­ви гарбузів добре затінюють ґрунт, зменшуючи кількість бур’янів у міжряддях і фізичне випаровування вологи з поверхні ґрунту.

Добре зарекомендували себе кущові форми гарбузів. При виро­щуванні їх можна проводити міжрядні розпушування аж до фази розвитку кукурудзи 10 — 12 листків. У зазначених вище дослідах при одержанні 140 — 180 до 200 ц/га гарбузів урожайність зерна ку­курудзи зменшувалась лише на 3 — 4 ц/га.

Слід зазначити, що ущільнювальні культури, як і підсівні, є проміжними: перші — на площі, другі — у часі.

Добір компонентів. Основними компонентами для змішаних і сумісних посівів є бобові. Замість них доцільно вводити у суміші також капустяні. При цьому економлять насінний матеріал, оскільки масові норми висіву капустяних у 8 — 10 разів нижчі, ніж бобових. Можна та­кож використовувати соняшник, мальву, щирицю червону і білу та ін.

Скільки має бути компонентів у суміші? Іноді без урахування ґрунтово-кліматичних умов рекомендують вирощувати багатоком­понентні суміші. Дослідженнями Інституту кормів УААН (А. О. Ба­бич, Г.П. Квітко, В.Ф. Петриченко, Г.Ф. Підпалий), Подільського державного аграрного університету (М.І. Бахмат), Кіровоградської обласної сільськогосподарської дослідної станції (В.Т. Маткевич) та іншими дослідними установами виявлено, що в умовах задовільного зволоження більш продуктивними є прості (2 — 3-компонентні) су­міші, а при достатньому зволоженні кількість компонентів може бути доведена до 5 — 6 і навіть 7.

Так, у дослідженнях Інституту землеробства УААН (В.Ф. Сайко, П.Л. Сарнацький, І.Ф. Артеменко), проведених в умовах достатнього зволоження (південна частина Полісся), 4-компонентні суміші значно переважали за продуктивністю дво- і навіть трикомпонентні.

Орієнтовне районування деяких однорічних кормових культур для використання у змішаних і сумісних посівах подано в табл. 78.

Принципи складання сумішей. Орієнтовні варіанти сумішей, відсоткове співвідношення у них компонентів і способи сівби подано у табл. 79. Склад сумішей і норми висіву компонентів слід уточню­вати на місцях відповідно до зональних і регіональних рекоменда­цій.

При доборі культур для однорічних сумішей так само, як і бага­торічних, ураховують взаємодію компонентів стеблостою. Так, у разі висівання кукурудзи з горохом, чиною, викоюярою і озимою різко погіршується ріст кукурудзи, а із соєю, бобами, буркуном, люпином білим вона добре розвивається. Такі суміші за достатнього зволо­ження і на поливах не поступаються за виходом зеленої маси на 1 га і навіть переважають одновидові посіви кукурудзи. На відміну від кукурудзи і суданської трави, овес і ячмінь добре ростуть із горо­хом,чиною, викою озимою і ярою.

Приклади несприятливого взаємовпливу бобових і злакових та інших культур можна спостерігати вже у фазі проростків. Якщо пророщувати насіння гороху, вики озимої і ярої з кукурудзою, то довжина проростків у неї буде значно меншою, ніж у насіння, яке пророщують окремо. Аналогічне спостерігається при спільному про­рощуванні насіння вики і гороху із суданською травою. Овес і яч­мінь проростають однаково з бобовими і без них.

Отже, взаємовплив рослин в агроценозі багато у чому залежить від кореневих виділень рослин — компонентів суміші.

Можна рекомендувати такі принципи складання однорічних трав і кормосумішей:

♦ в однорічних траво- і кормосумішах, на відміну від бага­торічних, не повинно бути видів у рецесивному (полеглому, пригніченому, з уповільненим ростом) стані. Це знижує зага­льну продуктивність суміші, якість корму і має бути виключено при складанні суміші. Наростання зеленої маси краще у тих варіантах, де збігаються ріст і розвиток рослин компонентів;

♦ слід ураховувати алелопатичну взаємодію компонентів суміші, спричинену кореневими виділеннями (колінами). Через це можливе погіршення росту одного або кількох компонентів суміші. Оскільки зазначений взаємовплив виявляється вже у фазі проростків, слід пе­ревіряти сумісність рослин у суміші. При виявленні негативного впливу одного виду на інший доцільно автономно розміщува­ти культури, висіваючи їх окремими стрічками або смугами (кукурудза, суданка, сорго з викою, горохом, чиною);

♦ при доборі компонентів суміші слід ураховувати біологічні й екологічні особливості не тільки видів, а й сортів. Так, сівба низько­рослих сортів сої у суміші з кукурудзою на силос не дає бажаних ре­зультатів, разом з тим при вирощуванні їх на зерно в одновидовому посіві можна мати високий врожай;

♦ треба створити щільний покрив стеблостою по всій його висоті. При складанні сумішей, компоненти яких розміщуються у різних ярусах стеблостою, слід враховувати тіньовитривалість рослин для нижнього ярусу. В широкорядних посівах із міжряддями 70 см це має менше значення. Проте у міру звуження міжрядь роль світло­вого фактора для рослин нижнього ярусу в посіві зростає. Більш ті­ньовитривалі боби, горох, люпин білий, вика яра, ріпак, буркун, соя укісних сортів, менше — щириця біла, окремі види мальви, вика озима (при висіванні з ранньостиглими сортами жита) та ін.

Порядок складання сумішей. Для кормосумішей добирають компоненти згідно із зональними рекомендаціями, враховують ре­комендовані вміст їх у суміші у відсотках і кількісну норму висіву у чистому вигляді, переводять її в масову з поправкою на посівну придатність насіння. Потім розраховують норму висіву компонентів

з урахуванням відсоткового вмісту їх у суміші (табл. 80).

Основні прийоми вирощування. Удобрення. Донедавна вва­жали, що при сівбі бобово-злакових сумішей слід забезпечити на­самперед фосфорно-калійне живлення рослин. Проте в літературі є достатньо даних, які свідчать про доцільність, а то й необхідність внесення азотного добрива. Разом з тим мінеральний азот погіршує азотфіксацію бобових. Тому азотне добриво у посівах бобово-зла­кових сумішей треба застосовувати так, щоб не зашкодити розвит­кові бульбочкових бактерій на коренях бобових компонентів. Врахо­вуючи, що основна маса бульбочок міститься в шарі ґрунту 0 — 12 см, азотні добрива при висіванні бобово-злакових сумішей доцільно вносити на глибину 14 — 16 см рослинопідживлювачами. Певним винятком є суміш озимої (мохнатої) вики з житом. Вика не тільки забезпечує себе азотом, а й поліпшує ріст жита і наступної післяукі­сної культури.

Додавання бобових та інших компонентів нерідко знижує врожай суміші. При цьому внесення збільшених норм азотовмісних добрив дає змогу зрівняти врожайність компонентів і навіть перевищити урожайність одновидового посіву основного компонента (табл. 81).

Інокуляція насіння бобових азотфіксуючими бактеріями. За багатьма даними літератури, врожайність суміші і якість корму можна підвищити обробкою насіння бобових ризоторфіном, який містить відповідні штами азотфіксуючих бактерій. Проте це не зав­жди ефективно. Однією з причин цього може бути незадовільне зволоження, мають значення також аерація, механічний склад, ки­слотність ґрунту, вміст у ньому органічної речовини та ін. Обробля­ють насіння ризоторфіном безпосередньо перед сівбою.

Прийоми вирощування мають забезпечити високий урожай і до­статній вміст високобілкового компонента в суміші. Аналіз хімічно­го складу різних сумішей показав, що високобілкових компонентів у них має бути 16 — 17 % до 20 — 22 %. Це підвищує вміст протеїну в кормі з 70 - 90 до 110 - 120 г на 1 корм. од. У дослідах одержано на­віть вищі показники вмісту високобілкових компонентів у посівах (див. табл. 81).

Способи і строки висівання сумішей. Залежно від призна­чення і складу суміші висівають звичайним рядковим, широкоряд­ним і стрічковим способами або розміщують компоненти окремими смугами по 2 — 6 м. Наприклад, у посівах ранніх ярих і озимих су­мішей усі компоненти розміщують в одному рядку при висіванні звичайним рядковим способом. Кукурудзу з бобовими, ріпаком, бур- куном, мальвою на силос можна висівати з міжряддями 45 — 60 — 70 см, на зелений корм — широкорядно (45 — 60 см) і звичайним рядковим способом. Компоненти розміщують в одному рядку, через рядок, через 2 — 4 рядки і окремими смугами (кукурудзу з соєю на зерно або з горохом на зелений корм). Компоненти ранніх ярих су­мішей, а також сумішей кукурудзи на силос і зелений корм із соєю, мальвою, щирицею висівають одночасно, проте редьку олійну, ріпак ярий з кукурудзою на зелений корм, боби з кукурудзою на силос ви­сівають після появи сходів кукурудзи. В разі одночасної сівби вони можуть дозрівати до скошування сумішей. Озиму вику з житом і ранньостиглими сортами пшениці на корм краще висівати у різні строки — спочатку вику, а після появи її сходів — жито і пшеницю.

Однорічні кормові культури у сумішах висівають у літньо-осінні, весняні (ранні і пізні) і літні строки. У літньо-осінній строк (сер­пень — вересень) сіють озимі кормосуміші. Вони можуть складатись

із озимих рослин (вика + жито, ріпак + жито, вика + пшениця), ози­мих і зимуючих культур — жито (пшениця) + зимуючий горох. У ці строки можна сіяти і озимо-ярі суміші для подвійного (осінньо- весняного) використання. З посівів одних озимих або зимуючих кормових культур рідко мають значний осінній укіс. При додаванні до озимої суміші ярих рослин, наприклад вівса і гороху, можна мати 100 — 120 ц/га зеленої маси восени. Загальний вихід корму при цьо­му значно збільшується (табл. 82). У північній частині Лісостепу і самі озимі (жито з ріпаком) восени нарощують до 200 ц/га і навіть більше зеленої маси (Г.І. Демидась).

У ранніх ярих сумішах, крім ярих (вівса, гороху, вики та ін.), мо­жуть бути озимі (ріпак, вика мохната) і зимуючі (пелюшка). У пізніх ярих і літніх посівах також можливі поєднання кукурудза + озимий ріпак, суданська трава + ріпак ярий, кукурудза + кормовий овес + + боби та ін.

Догляд за змішаними і сумісними посівами такий самий, як і за одновидовими посівами кормових трав та інших кормових куль­тур. Це до- і післясходові боронування і міжрядний обробіток широ­корядних посівів.

Строки збирання. Озимі на корм збирають на початку колосін­ня злакових і під час цвітіння вики. Суміші жита з ріпаком почи­нають скошувати перед початком цвітіння ріпаку. Закінчення зби­рання припадає на фазу повного виколошування жита або пшениці. Якщо залишається незібрана площа, масу скошують для закладан­ня раннього силосу або сінажу. Такий ранній силос або сінаж добав­ляють до зелених кормів у липні — серпні.

Якщо в суміші домінує горох, її збирають у фазі наповнення його бобів. Збирання, коли горох у фазі лопатки пов’язане із значним (до 20 — 30 %) недобором сухої речовини. В цей час у гороху всього 12 — 14 % сухої речовини, мало її і в інших компонентах суміші.

Посіви люпину і бобів з вівсом збирають у фазі блискучого насін­ня бобів. Суміші, в яких домінує редька олійна, збирають у фазі цві­тіння редьки.