12.2. Бульбоплоди (картопля, топінамбур)
У районах задовільного і достатнього зволоження, на понижених місцях, заплавах, зрошуваних землях дуже ефективні посіви картоплі й топінамбуру на корм худобі, свиням, птиці. Проте якщо картоплю використовують дуже широко на корм у всіх районах вирощування її, топінамбур (земляна груша) — явно недостатньо, хоч він теж є цінним джерелом високоякісного соковитого корму, багатого на вітаміни, вуглеводи, зокрема на інулін. Це ще й харчова культура, вона перспективна в медицині.
Використання картоплі і земляної груші на корм сприяє значному підвищенню продуктивності тварин, навіть якщо до складу раціону входить мінімальна кількість концентратів, оскільки це високоенергетичні корми. Енергетична цінність 1 кг картоплі — 0,29 — 0,32 корм. од., або 5 — 5,6 МДж ОЕ, а топінамбуру — відповідно 0,22 — 0,24 і 4,6 — 4,8. За калорійністю картопля в 2 — 2,5, а топінамбур у 1,5 — 2 рази перевищують кормовий буряк, брукву. В південних районах їх згодовують переважно свиням, у північних і північно-західних, де більше природних угідь і менше зернових у структурі посівів, картопля повинна зайняти місце «другого хліба» і в кормовиробництві. Значною мірою це стосується і топінамбуру. Невеликі площі під нього (від 5 до 15 га) треба виділяти біля кожної свиноферми.
Основні прийоми вирощування картоплі. Картоплю (Solanum tuberosum) вирощують в Україні й Росії з кінця XVIII ст. Відомі столові, технічні і кормові сорти. Бульби столових сортів мають тонку шкірку, дрібні неглибокі вічка. Для картоплі технічних і кормових сортів характерні груба шкірка, глибокі вічка, невирівняна конфігурація бульб. Верхній (2 — 3 мм) шар бульб містить повноцінний за амінокислотним складом протеїн. Сухої речовини в бульбах 26 — 28 до 30 %. Дуже важливий показник кормових сортів картоплі — мінімальний вміст соланіну, оскільки деяким тваринам картоплю можна згодовувати в сирому вигляді.
Перед садінням картоплі треба забезпечити достатню розпуше- ність орного шару ґрунту і добре удобрити його органічним добривом, яке не тільки є основою мінерального живлення завдяки поступовій мінералізації гною, а й джерелом вуглекислоти (СО2) в приземному шарі повітря, що позитивно впливає на фотосинтез і урожай бульб. При заорюванні органічних добрив (гною або сидератів) поліпшуються агрофізичні властивості ґрунту: зменшується його об’ємна маса, поліпшуються водний і повітряний режими, водопроникність. Так, при внесенні в ґрунт органічних добрив у навчально-дослідному господарстві «Родниківка» Уманського державного аграрного університету Черкаської області регулярно збирають по 320 — 350 ц/га картоплі. Після заорювання 40 — 60 т/га гною мінеральне добриво має допоміжне значення. На такому агрофоні посіви картоплі загущені (60 — 70, а в західному Лісостепу і на Поліссі 90 тис. кущів на 1 га). Пошкодження картоплі колорадським жуком різко знижується при високих фонах живлення: великій масі бадилля, навіть без обробки пестицидами колорадський жук не завдає відчутної шкоди. Крім того, помічено, що він більше пошкоджує рослини на невисокому фоні живлення.
Нині майже повсюдно в районах розвиненого картоплярства застосовують гребеневу технологію вирощування картоплі, коли забезпечуються найбільш сприятливі умови для формування і розвитку бульб. Особливо доцільна ця технологія в умовах задовільного і достатнього зволоження. Застосовують і широкосмуговий спосіб вирощування картоплі: на грядках 1 м завширшки садять 2 рядки картоплі. Міжрядний обробіток з підгортанням рослин на гребенях і в грядках — теж ефективний прийом боротьби з бур’янами. За такої технології практично не потрібні гербіциди. За звичайної (не гребеневої) технології дуже важливо застосовувати до- і післясходові боронування в поєднанні з наступним міжрядним обробітком і підгортанням картоплі культиваторами-підгортачами. Це також дає змогу обходитись без ручного прополювання і застосування гербіцидів. Розрахунки показують, що за механічного догляду за посівами картоплі набагато зменшуються витрати сукупної енергії на боротьбу з бур’янами. Так, використання гербіцидів (їхня енергоємність + внесення) становить 22 — 25 % загальних витрат сукупної енергії на вирощування культури, механічний догляд — 6 — 8 %.
Внесення 40 — 60 т/га гною також пов’язане з великими витратами. Проте вони окупаються енергетичною цінністю урожаю, яка досягає 200 — 240 тис. МДж/га. При загальних витратах сукупної енергії на вирощування 54 — 60 тис. МДж/га коефіцієнт енергоємності високого врожаю картоплі становить 3 — 4. Він значно нижчий за аналогічні коефіцієнти при вирощуванні зернових — ячменю, проса, жита, вівса, кукурудзи.
Основні прийоми вирощування топінамбуру (Неііапіий 1и- Ьегойий). Це багаторічна рослина. На одному місці може рости 8 — 10 років і більше. Під оранку вносять 60 — 80 т/га гною. Основна підготовка ґрунту така сама, як і під картоплю. Навесні після закриття вологи і вирівнювання ділянки шлейфами проводять глибоку культивацію, краще — чизелювання і передпосівну культивацію
Для садіння потрібно 800 — 1000 кг бульб на 1 га, тобто в 2,5 — 3 рази менше, ніж картоплі. Відсортовані бульби садять картоплесаджалкою з міжряддями 70 см. Густота садіння 25 — 30 тис рослин на 1 га. Проводять до- і післясходове боронування, міжрядний обробіток. Розростаючись, рослини закривають ґрунт і добре переростають бур’яни.
Збирають топінамбур восени і навесні, коли можна випускати на поле свиней. Після випасання свиней ділянку вирівнюють, боронують, підживлюють повним мінеральним добривом. Дрібних бульб і рослин, які залишилися у ґрунті, достатньо для формування наступного високого урожаю.
Бульби для садіння зберігають в овочесховищах так само, як і картоплю.
Топінамбур — дешевий високоякісний корм. Собівартість 1 ц корм. од. бульб менша, ніж картоплі, а силосної маси — менша, ніж кукурудзи, і приблизно дорівнює собівартості 1 ц корм. од. силосної маси соняшнику. За даними В.К. Блажевського (Подільський державний аграрний університет), топінамбур добре виводить із організму тварин радіонукліди, що підвищує цінність цієї рослини у місцевостях із підвищеною радіацією після аварії на Чорнобильській АЕС.