1.4. Облік і оцінка якості сіна

Сіно за якістю може бути першого, другого, третього класів і не­стандартне. Облік сіна краще здійснювати ваговим методом. У польових умовах його кількість визначають, обмірюючи стоги, скир­ти і обчислюючи масу 1 м³ сіна за довідником або зважуванням. Для цього беруть проби сіна в кількох місцях або зважують на під’їзних вагах частину поклаж (скирт) певного об’єму. Такий метод доціль­ний при наявності кількох скирт або стогів сіна одного виду і строку закладання. Якщо сухе сіно обліковують зважуванням на вагах у період закладання на зберігання, тоді в подальшому слід робити поправку, — скидки на зберігання, які звичайно бувають невели­кими, оскільки сіно обов’язково треба зберігати під навісами, у са­раях, на горищах приміщень ферм. Але при досушуванні сіна актив­ним вентилюванням слід визначати його об’єм і масу 1 м³ після до­ведення до оптимальної вологості (17 — 18 %). Можна також зважу­вати сіно на під’їзних вагах у період закладання, паралельно ви­значити вологість. Потім, у разі доведення його до базисної вологос­ті, зробити поправки. Все це має провести відповідна комісія і заак­тувати. Якщо сіно зберігають у скиртах на кормовому дворі, скирти слід укладати на шар соломи не менш як 50 — 60 см завтовшки і вкрити соломою. Те саме роблять і зі скиртами в полі. Місце для скирт і стогів сіна вибирають так, щоб вони не підтоплювалися під час танення снігу.

Облік заготовлених кормів у скиртах у полі здійснюють двічі: че­рез 2 тижні після укладання в скирти або стоги і через 3 — 4 місяці, тобто в кінці року. При цьому ретельно визначають форму скирти, щоб підібрати формулу для визначення її об’єму. Довжину і ширину скирти визначають на висоті 1,2 — 1,4 м. Якщо вона звужена донизу, роблять два виміри — внизу і в найширшій частині і беруть за ос­нову середнє значення. Скирти розрізняють за торцевою частиною. Вони можуть бути кругловерхими низькими, кругловерхими висо­кими, гостроверхими.

Для обліку об’єму О кругловерхих скирт середньої висоти і низь­ких (висота яких дорівнює ширині або менша за неї) використову­ють формулу

для скирт плосковерхих будь-якої висоти

для скирт гостроверхих (шатрових) з дуже низьким початком ви­вершення

де Д — довжина скирти; П — перекидна; Ш — ширина скирти.

Для визначення середньої довжини перекидки вимірюють їх у

2 — 3 місяцях, а якщо в скирті є пандус, роблять ще два вимірюван­ня.

Розрізняють три типи стогів: кругловерхі степові, кругловерхі пів­нічної форми, гостроверхі. Об’єм кругловерхих стогів обчислюють за формулою

вузьких гостроверхих

де П — перекидка; Ок — окружність.

Під час першого обліку масу 1 м³ корму можна визначити за довід­ковою таблицею, другого (останнього) — зважуванням 1 — 2 стогів або частини скирт (прикладка) близько 3 м завдовжки. Довідковими да­ними можна користуватись лише для обліку соломи. Об’ємна маса 1 м³ доброго і задовільного сіна через 5 — 6 днів після закладання за­лежно від типу сіна становить 37 — 58 кг, через 2 тижні — 40 — 63, через місяць — 45 - 68, через 3 міс — 50 - 74 кг (табл. 96).

При першому обліку в скирту або стіг закладають бирку (тонку дощечку), на якій записують номер поклажі, дані вимірювання і загальну масу. При другому обліку усі дані записують на зворотній стороні дощечки. Ці самі дані і відомості про якість сіна записують у спеціальний журнал обліку грубих кормів.

Поверхня стогів і скирт має бути добре обчесаною. Вершину скирти слід добре прикрити соломою і теж обчесати, щоб краще стікала вода.

У районах достатнього зволоження краще класти гостроверхі (шатрові) скирти і стоги із завуженими основами, що поліпшує збе­рігання корму. Вузьким боком чи кутом скирта має бути повернута до домінуючого напряму зимових вітрів. Скирти і стоги розміщують на підвищеному сухому місці і в разі потреби обкопують канавкою.

Усю ділянку в полі, де закладено скирти, оборюють, встановлю­ють громовідводи. На кормовому дворі, крім того, біля скирт і наві­сів для зберігання сіна встановлюють пожежні щити, місткості з во­дою і насос.