2.1. Основні фактори виготовлення якісного корму

Основою процесу силосування є молочнокисле бродіння, в ре­зультаті якого в силосі накопичуються молочна і оцтова кислоти. Можливе також утворення й інших органічних кислот (олеїнової), спирту, а також вуглекислого газу.

Основними видами молочнокислих бактерій є гомоферментатив- ні, які зброджують до 70 — 90 % цукрів з утворенням із водорозчин­них гексоз переважно молочної кислоти, небагато газів та інших побічних продуктів, і гетероферментативні, що зброджують близько 50 % цукрів у молочну кислоту, до 16 % — в оцтову, 10 — 12 % — у спирт і до 30 % — у вуглекислий газ.

Обидва види бактерій зброджують різні моно- і дицукри — глю­козу, ксилозу, фруктозу, галактозу, мальтозу, лактозу, сахарозу. За своєю природою це бактерії-анаероби.

За придатністю для силосування розрізняють рослини, що легко силосуються і містять цукру більше, ніж потрібно для утворення молочної кислоти, та ті, що важко силосуються і містять недостатню кількість цукру, внаслідок чого при силосуванні їх не утворюється молочна кислота (табл. 97).

В якісній силосній сировині має бути оптимальна кількість цук­ру (1,5 — 2 % до маси, що силосується). Його надлишок небажаний: силос виходить кислим. Оптимальна вологість силосної сировини — 65 - 70 %. Вона має бути добре подрібненою (за вологості 65 - 70 % відрізки 0,7 - 1,5 см завдовжки залежно від силосної культури, за

75 - 80 % — 2 - 3 см, більш як 80 % — 8 - 12 см).

Кукурудзу силосують у молочно-восковій, восковій і навіть пов­ній стиглості при вологості зерна і початків 35 - 40 %. Для силосу­вання в одній фазі стиглості, як уже зазначалося, слід висівати 2 - 3 гібриди з різним вегетаційним періодом: наприклад, для Лісосте­пу — ранні, середньоранні й середньостиглі. При збиранні кукуру­дзи у восковій стиглості масу подрібнюють на частинки 5 - 7 мм. При цьому подрібнюється і зерно. Неподрібнене зерно повної і вос­кової стиглості у силосній масі гірше перетравлюється тваринами. Якщо нема спеціальних комбайнів, які забезпечують таке подріб­нення, кормозбиральні комбайни КПКУ-75, Е-1, Е-282, КПИ-2,4 та ін. обладнують спеціальним подрібнювальним пристроєм —рекате­ром, який запропонували фахівці Дніпропетровського сільськогос­подарського інституту та Інституту кормів УААН. Цей пристрій дає змогу подрібнювати до 98 % зерна качанів і повністю розщеплювати стебла. Без рекатерів комбайни таких марок навіть у разі ретельно­го регулювання на дрібне різання пропускають до 25 - 40 % цілого зерна. Проте ці пристрої призводять до перевитрат палива. Тому, якщо немає спеціальних комбайнів, качани воскової стиглості зби­рають окремо, подрібнюють на спеціальних установках до пастопо­дібної маси і закладають на зберігання.

При подрібненні всієї рослини кукурудзи воскової стиглості на відрізки довжиною кілька сантиметрів не тільки втрачається зерно, а така маса погано ущільнюється. Молочнокисле бродіння дуже швидко змінюється оцтовокислим, а потім — маслянокислим, а че­рез 4 - 5 місяців такий корм стає непридатним для годівлі. Силос із добре ущільненої маси кукурудзи молочної стиглості з додаванням подрібненої горохової соломи може зберігатись 2 - 3 роки. Кукуру­дза молочно-воскової стиглості також непогано ущільнюється і, от­же, силос із неї довше зберігається.

Для поліпшення молочнокислого бродіння бажано застосовувати препарати, які містять молочнокислі бактерії. Одним із них є вітчиз­няний препарат «Литосил» — порошкоподібна маса висушених жи­вих клітин молочнокислих бактерій від світло-коричневого до кре­мового кольору. Наважку препарату розчиняють у невеликій кіль­кості води, добре розтирають до однорідної консистенції і одержують маточний розчин. До нього додають 3 - 4 л води, проціджують крізь марлю в резервуар для приготування робочого розчину. Робочий розчин готують 3 - 4 рази на день. Це підсилює активність бактерій у робочому розчині. Вносять препарат у вигляді водної суспензії в силосну масу переобладнаним змішувачем СТК-5Б або іншими пристроями, в які додають розпилювач. Оптимальна доза препара­ту 5 г/т маси, вона містить приблизно 50 млрд живих клітин з роз­рахунку на 1 г. При зменшенні активності препарату дозу його збі­льшують.

Для заготівлі силосу використовують кілька культур: гібриди ку­курудзи різних строків достигання, соняшник у чистих і змішаних посівах, сорго, озимі жито і пшеницю, ранні ярі суміші — вику і го­рох із вівсом, овес із ріпаком, горох, післяукісні посіви, побічну про­дукцію, гичку, листостеблову масу кукурудзи на зерно тощо. Знач­ним джерелом силосної сировини є також трава природних угідь. Силосна маса надходить у різні строки і являє собою силосний кон­веєр.